На Чернігівщині молдовани купують картоплю

У січні покупці з Молдови поїхали за картоплею під Чернігів. Тут у селах Шибиринівка та Скугарі «Чернігівська молочна індустріальна компанія» побудувала три найкращі в області, за оцінкою управління аграрного розвитку ОДА, картоплесховища. Комп'ютери слідкують за температурою, вологістю та вмістом вуглекислого газу. Регулюють ці параметри потужними вентиляторами.

20 тонн вантажать за годину

Фури з молдовськими номерами під'їжджають до блискучої будівлі товарного картоплесховища. Вагарка Ксенія Веселова керує черговістю завантаження. У дві зміни дві бригади по 10-12 чоловік завантажують близько 150 тонн картоплі. Це шість-сім фур. Двадцятитонну фуру наповнюють за годину. Підсобні робітники, які вибраковують картоплю та перекладають мішки з піддонів у машину, — заробітчани із Закарпаття. Місцеві працюють на карі, завантажувальній машині «кріт», слідкують за пакувальною машиною та вагами. Працівників безкоштовно годують тричі на день. їжу возять з їдальні підприємства. Постійні працівники заробляють від двох з половиною тисяч гривень у міжсезоння до чотирьох — у сезон.
— Виростити урожай — це півділа, — каже заступник директора «Чернігівської молочної індустріальної компанії» 30-річний Дмитро Зінченко. — Треба його ще продати. Великі обсяги одномоментно реалізувати неможливо. Тож потрібні сучасні сховища. За рахунок передових технологій ми можемо гарантувати якість. А від цього й тримати ціни вищі, ніж середні на ринку. Зараз ми продаємо картоплю оптом по 1,60 гривні. До нового року її із задоволенням купували для продажу на ринках Донбасу та інших регіонів України. А в січні несподівано для нас з'явилися молдовани. Продаватимуть нашу картоплю в Румунію. Там була спека, картопля не вродила.

Навантажувач дорожчий за машину директора

Картоплесховище переобладнали з колишнього шестирядного корівника. Підлогу опустили на 70 сантиметрів, ідеально вирівняли й забетонували. Зробили під'їзні пандуси, поставили ворота, до яких пристиковується
фура. Стіни та дах утеплили плитами з мінеральної вати. Приміщення поділили на дві камери по 2750 тонн кожна. Уздовж зовнішніх стін поставили другі стіни — з деревно-волокнистих плит. Між стінами проклали повітряні канали та встановили вентилятори. Зі стінових каналів повітря потрапляє у тунелі з отворами. їх у строгій послідовності складають зі спеціальних деталей. По мірі продажу картоплі тунелі розбирають.
Під стелею також висять вентилятори — вони тут, щоб на плитах перекриття не створювався конденсат і не капав на товар. Технологія й обладнання з підтримання мікроклімату — голландські. Сортувальна й пакувальна техніка — німецька. Одна японська кара «Тойота» коштує 400 тисяч гривень — дорожче, ніж автомобіль директора. Два склади — насіннєвої та товарної картоплі обійшлися компанії у 13,5 мільйона гривень.

Бульба любить кисень

Температуру й вологість у сховищі регулюють за допомогою внутрішніх датчиків, електронної метеостанції і комп'ютера. Він дає команду вентиляторам та клапанам. Нагрівачів та охолоджувачів не використовують. Процес зберігання ділиться на кілька етапів. Після копання картоплю спеціальною машиною рівномірно засипають у камери. 400 тонн за день. Два тижні сушать — відбирають зайву вологу з повітря. Потім лікують. У цей час вологість ще менша. Ранки й тріщинки на картоплі засихають. Далі настає етап зберігання. Температура при цьому — чотири градуси, вологість — 92 відсотки. Апаратура також контролює вміст вуглекислого газу. Якщо CO₂ багато — картопля починає проростати. Тож приблизно кожні три години на 15 хвилин вмикаються вентилятори й повітря оновлюється. Чим більше кисню, тим краще зберігається картопля. Сховище розраховане на зберігання цього продукту до середини березня.

Будуть пилососити

Набирають бульбу спеціальною машиною — «кротом». Далі картопля іде конвеєрами. Щоб не набивалася, вона не повинна падати із висоти, більшої за ЗО сантиметрів. І то падає вона на прогумовану стрічку, що пружинить. Далі йде на сортувальну машину. Після неї чотири жінки вибраковують нечисленні гнилі бульби. Пакувальна машина паяє з рулону сітки, насипає по 21 кілограму й зашиває. Потім сітки складають на піддон. Карою везуть на ваги і подають | в машину Піддон по причепу фури везуть візком, як у вантажників супермаркета. Там складають.
У сховищі є пил, що приїхав разом з картоплею. Наступного року при завантаженні картоплі планують його відбирати спеціальною машиною — промисловим пилосмоком. Частину документів уже зараз через Інтернет присилають з центрального офісу. Надалі планують провести в Шибиринівці бездротовий високошвидкісний Інтернет і під'єднати до нього камери спостереження.

Проблеми з насінням винюхують

Склад насіннєвої картоплі розташований у сусідньому селі Скугарі. Бульби в контейнерах зберігаються при температурі три градуси.
За цим також слідкує комп'ютер. Охолоджують їх, як і в шибиринівських складах, за допомогою вентиляторів. У особливих випадках можуть застосувати й промисловий кондиціонер. Узимку тут ніякі роботи не ведуться. Раз на день заходить людина — понюхати.
— Ледь чутний запах — знак для технолога, що десь є бактеріальне зараження, — каже Дмитро Зінченко. — Тоді треба негайно ліквідовувати осередок хвороби, поки вона не перекинулась на весь склад.
Перед висадкою картоплю тут не прогрівають. Бо на Чернігівщині бувають похолодання, і не можна, щоб ґрунт був холодніший за картоплю.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №5 (1395)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)