Гончар Олександр Видра: "Петриківський розпис - найближчий моєму серцю"

Народний умілець Олександр Видра творить дива із гончарної глини. Роботи чернігівського гончара-аматора приваблюють як формою, так і кольором. Його вироби вражають не лише аматорів, а и справжніх знавців народного мистецтва. Чому ж у наш час т. зв. «глобалізації» і «високих технологій» людина звернулася до досвіду пращурів і обрала своїм хобі народне мистецтво?

З прадавніх часів і до сьогодні принцип і засоби виготовлення предметів побуту з глини практично не змінилися.

До речі, з появою заліза, пластику та термосюїа глиняний посуд не втратив своєї актуальності. А в останні роки гончарство успішно розвивається, бо ж глиняні вироби є не лише екологічно чистими, а й виглядають гарно та естетично.

- Олександре, як прийшла ідея зайнятися гончарством ?

- Вперше мені захотілось спробувати себе в цьому ремеслі у віці 9 років. Я попросив батька зробити гончарне коло. Але тоді до діла так і не дійшло. З часом ця ідея забулася. Та декілька років тому мені знову захотілося навчитися гончарству. Гончарне коло зробив сам. Особливо важко не було, адже, по-перше, закінчивши педуніверситет, я здобув професію вчителя Трудового навчання, а, по-друге, в інтернеті є маса інструкцій і порад щодо цього. Було б бажання! А воно... було.

Після того як коло було готове, я звернувся в Чернігівський обласний центр народних ремесел, де упродовж трьох місяців навчався основам гончарства.

- Як заготовляєте глину і де саме її берете?

- Де копати глину, не має значення, головне, щоб була так звана жирна (масляниста) глина і пісна (розсипчаста) . Для роботи я, скажімо, змішую три різні сорти глини. Мінімум три! Кожен гончар підбирає сам, які саме пропорції глини йому потрібні. Це відбувається, можна сказати, на інтуітивному рівні. У кожного майстра свій рецепт замісу глини для роооти, і, я вас запевняю, однакового ви не знайдете ніде. Саму глину я копаю в селищі Ріпки, селах Роїще та Вербище. Трапляється, що везу й з інших місць, де випадає побувати. Наприклад, привозив глину з Криму, коли влітку там вщпочивав.

Краще за все глину копати влітку. За теплої погоди глина добре просихає на сонці. Як правило, за один раз я привожу додому декілька мішків глини і залишаю їх на подвір’ї, щоб матеріал підсихав (дійсно, весь двір Олександра заставлений мішками з глиною. -Авт.). Після цього замочую її у великій ємкості.

Згідно з методом наших пращурів, потрібно викопати яму, в яку засипалася глина і заливалася водою, після чого її виминали ногами або руками. Але у мене місця для такого «ритуалу» малувато, тому використовую звичайне відро. Через добу після того як глина постоїть у воді і розм’якне, вимішую її руками, так щоб не було грудочок. Також- можна перемішувати з допомогою дриля, та це якщо великий об’єм матеріалу. Далі отриману суміш проціджую через сито і залишаю відстоюватися. В залежності від ємкості й об’єму глина відстоюється у термін від кількох днів до місяця.

Є декілька різновидів замісу глини.

Для відливки потрібна гіпсова глина (консистенція, як у рідкої сметани), для гончарства глина має бути жирно-пісною, щоб вона могла тримати форму. Для ліпки підійде як жирна, так і пісна глина.

- Як ваші рідні та знайомі ставляться до такого захоплення?

- Батьки завжди підтримують усі мої захоплення і починання. Деякі знайомі сприйняли це моє захоплення як чергове дивацтво. Але більшість не лише підтримувала, а навіть допомагала. Хтось підказував, де можна накопати глини, де є людина, яка може щось порадити. Навіть картинки цікавих виробів досі приносять.

- Розкажіть трохи про сам процес створення виробів?

- Дах над головою, піч і гончарне коло, які зробив своїми руками, стелажі для підсихання виробів на різних етапах їх виготовлення, фарби, традиційна глазур, а також кілька пензлів і різців - ось і все, що мені потрібно для гончарства.

Коли глина готова, я беру необхідну кількість матеріалу і закріплюю його по центру кола. Після чого приводжу його в рух, починаю процес створення виробу. До речі, гончарне коло обертається проти годинникової стрілки. Після виготовлення ставлю вироби в майстерні на полички.


Там вони й стоять, доки не підсохнуть. Потім їх декорую (фарбую, покриваю різьбленням і таке інше). Можна декорувати По сухому, по сирому чи напівсухому черепку. Все залежить від фантазії і від техніки, яку гончар хоче використати. Можна просто розмалювати або ж зробити гравіровку. Після цього посуд для міцності обпалюється у печі (горні). Піч я теж робив сам, вона в мене електрична. Така піч більш практична і займає менше місця. 06палення виробу триває зазвичай п’ять-сім годин затемператури 900 градусів.

- Я бачу у вас кераміку чорного кольору. Як виготовляєте такі речі?

- В процес створення посуду із задимленої глини, коли створюється чорна кераміка. Це зовсім інша технологія. На початковому етапі виріб декорується (оздоблюється тисненим орнаментом, розписується, потім задимлюється у печі, зашліфовується, підчищається і вже тоді випалюється). Є ще безліч методик, які дозволяють експериментувати з відтінком виробу. Я особйсто люблю затемнити глину, тож перед випіканням замочую виріб у молоці. Виходить насичений колір - щось між коричневим, теракотовим і багряним.

- У вашій майстерні здебільшого глиняний посуд з однаковим орнаментом. Ви розмальовуєте за якоюсь методикою чи маєте індивідуальний стиль?

- Це елементи петриківсьКого розпису. Він наиближчий моєму серцю. І справді, практично всі мої тарілки, дзвіночки, глечики, макітри та горнята прикрашені традиційними квітами й хвильками та цятками зеленого й коричневого, синього та білого кольорів. Наші предки використовували натуральні фарбники, виготовлені з екстрактів рослин, насіння, корінців.

— Чи даєте майстер-класи для початківців, берете участь у виставках?

- Майстер-класи дДаю тільки своїм студентам. Я працюю викладачем у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. І раз на місяць там проводяться майстер-класи улюблених хобі. Тоді я приношу своє гончарне коло і всім бажаючим показую, що й до чого. Я також брав участь у виставках, які проходили в Арт-клубі, в музеї Коцюбинського. Декілька разів запрошували у Містечко майстрів на День міста.

У нашого героя є й інші хобі. Одне з них - музика. Олександр сам пише не лише музику, а й вірші для своїх пісень. Він ніколи не займавсяу музичній школі, але вправно грає на гітарі. Навіть свій власний альбом почав записувати, Не даремно ж у народі кажуть: «Талановита людина - талановита в усьому».

м.Чернігів

Марія Савіна, газета "Чернігівщина" №5 (385) від 31.01.2013

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)