120 років виповнюється Храму Святого Духу в селі Кувечичі

У намисті лісів та перелісків, на березі чарівної річки Свишня народилося «неначе писанка» село Кувечичі. Його багатовікова історія вже має сиві скроні. Та ще більше враження справляє справжня перлина Кувечичів - Храм Святого Духу, що видніється з усіх куточків села. Срібні бані чудового храму виблискують під променями сонця, немовби нагадуючи про часи, що відійшли у сиву давнину...

Учасники пошукової групи юних дослідників історії рідного краю ЗНЗ №29 «Джерельце», що діє при краєзнавчому музеї «Берегиня», зачаровані неймовірною красою і мальовничого села, і його чудового храму, спробували відкрити нову незвідану сторінку історії рідного краю. І ось про що дізналися...

Легенда

Храм Святого Духу має більш ніж 120-літню історію. Тільки-от офіційних свідчень про точну дату будівництва храму, його творців до цього часу немає. Існують лише припущення.
Розповіді місцевих жителів зводяться до двох версій. Місцевий житель Микола Михайлович Шестак розповідає, що у селі Кувечичі знаходився маєток пана Товстоліса (чи Толстолеса). У пана було велике підсобне господарство - у тому числі і стайні. Саме в них працювали брати Бакуни. Якось пан відправився у далеку і тривалу подорож, і Бакуни, скориставшись відсутністю господаря, напоїли казначея і хитрощами видурили в того чималеньку суму грошей у золотих монетах. Після повернення пана Товстоліса, що саме опинився у скрутному фінансовому становищі, виникла необхідність розпродажу власних маєтностей та навколишніх земель. Родина Бакунів, не втративши такої нагоди, стала скуповувати ці землі. Пан звинуватив Бакунів у крадіжці грошей і наказав: «Якщо вже вкрали, то побійтеся Бога і збудуйте у селі храм»... Оце перша, народна, версія походження місцевої святині.

Технічні характеристики

Друга версія простіша і виглядає більш переконливою. У ній йдеться про те, що стверджує - Бакуни були багатою і заможною селянською родиною. От і вирішили збудувати церкву. На третьому поверсі дзвіниці зберігся напис: «Сей храм покрашен в 1898 года снаружи». Стає зрозумілим, що до 1898 року храм був уже збудований.
Про технічні характеристики будівлі розповів учасникам пошуковому загону «Джерельце» настоятель храму отець Ярослав.
За його словами, храм збудований у вигляді хреста, що має протяжність із заходу на схід 21 метр, з півночі на південь -15 метрів. Розміри вівтаря - 6м на 4м. Святиня повністю збудована з великих тесаних дерев'яних брусів, що дуже ретельно і щільно підігнані один до одного. Перехід від брусу до брусу - практично непомітний.
Підлога, як у вівтарній частині, так і у всьому храмі вистелена у часи будівництва. Виключення становлять ділянки підлоги, де протікав дах. Дзвіниця триярусна - висотою 18м. Корпус іконостасу практично не змінювався з часів заснування храму, окрім деяких деталей, що згнили та зламалися, тож їх було замінено на нові.

Історія

З моменту відкриття церкви богослужіння здійснювалось як до більшовицького перевороту 1917р., так і після нього (до 1961р.). Про імена перших священнослужителів і їхні долі нічого не відомо.
Зі спогадів старожилів села дізнаємося, що до Другої Світової війни служив у храмі священик на прізвище Орешко (ім'я не відоме). У 1941-1945рр. церква не закривалась. За словами місцевих жителів, при артилерійському обстрілі снаряд пробив стіни храму, сліди від осколків видно до цього часу.
Спогади старожилів несуть цінну інформацію про повоєнні роки. Храм був закритий приблизно у 1961 році. До закриття храму у церкві служив отець Іван Гром.

Занепад

Приблизно в 1963-1964 році з церкви були вивезені ікони, книги та інше церковне майно. Деякі ікони вдалося сховати і тим самим зберегти їх від знищення, вони й знаходяться у храмі по цей день. Також вдалося зберегти старовинне Євангеліє, деякі обрядові предмети.
Після закриття храм слугував складом, де зберігались деталі сільськогосподарської техніки, зерно, колеса різноманітного розміру були розташовані у вівтарній частині.
І саме завдяки тому, що храм використовували як склад, його будівля збереглася до наших днів. її не зруйнували, не знищили, хоча за наказом місцевої влади святиню планувалося розібрати на господарські потреби.


Святині

Відродження

В 1988р. храм було повернуто віруючим. В тому ж таки році у святині
почалися ремонтно-реставраційні роботи. Були написані нові ікони і поміщені на свої місця в іконостас, зроблені нові Царські ворота і дияконські двері.
У південній частині храму збудований клірос. Багато ікон були повернені місцевими жителями і жителями ближніх сіл у храм після довгих років приховування від влади. Храм було заново повністю покрито листковим залізом.
У селі ремонтно-реставраційні роботи проводив отець Володимир Карпенко, котрий сам брав участь в усіх етапах відновлення храму. Багато речей, що є у святині, є творінням рук батюшки Володимира, якому надавали допомогу віруючі прихожани.
Після отця Володимира настоятелем було призначено Василя Дудаша, який, щоправда, служив тут недовго. Згодом сюди був призначений отець Михайло Гладиш. За часи служіння він сприяв появі криниці на території святині, а ще був збудований санітарний вузол.
У червні 2001 р. на парафію був призначений отець Микола Ронмин.
А зараз у храмі служить отець Ярослав Сачаво. Він був призначений настоятелем 3 серпня 2007 року.

Дерево життя

Духовні роси...Хоч по краплині, та все ж українці збирають їх, плекають і передають наступним поколінням.. З давніх-давен людям відомо: «дерево життя» - це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок - символ минулого часу, другий - сучасного, а третій - майбутнього. Пошукова група «Джерельце» зразкового музею «Берегиня» знає про нерозривний взаємозв'язок минулого, сучасного й майбутнього. Тож, аби правильно орієнтуватися в житті, вважати себе культурною і освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію.

Оксана Ланько, тижневик «Чернігівщина» №30 (410)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)