Василь Пасічник: «При соціалізмі не мало бути інвалідів і психічнохворих»

3 грудня – Міжнародний день інвалідів. Саме до цієї дати ми приурочили інтерв’ю з директором Чернігівського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, кандидатом медичних наук, заслуженим лікарем України Василем Пасічником.

Пан Пасічник колись працював головним педіатром у нашому місті, тому він точно знає, про що говорить. «У системі радянської охорони здоров’я були путівки для особливих дітей, їх можна було направити на лікування, однак говорити про них було не прийнято. Тому що при соціалізмі не повинно бути людей з психічними захворюваннями та інвалідів», - поділився своїми спогадами з нашим кореспондентом і читачами Василь Іванович.

Щороку на Чернігівщині додається близько 500 дітей-інвалідів

Однак діти-інваліди за Радянського Союзу, звісно, існували, хоча їх було значно менше, ніж сьогодні. Ці цифри також добре відомі Василю Пасічнику,і  він їх озвучує. Вже за шість років після Чорнобильської катастрофи, в 1992-му році, показники дитячої інвалідності збільшилися в два рази! Причому, за словами лікаря, не тільки внаслідок опромінення,  але й через інші соціальні та економічні проблеми, які виникли також у зв’язку з тим, що наша держава витрачала кошти величезні кошти на ліквідацію наслідків Чорнобилю. Зменшились матеріальні статки сімей, погіршилось харчування у дитсадках, послабився контроль за санітарним станом довкілля (води, повітря тощо). Все це послабило імунітет дітей, призвело до генетичних порушень.
А на сьогодні показники дитячої інвалідності на Чернігівщині порівняно з дочорнобильскими роками зросли – увага! - в 4,5 рази (!). «І кожного року у нас в області додається приблизно 500 дітей, які отримують інвалідність, - з сумом в очах розповідає мій співбесідник. – Саме тому наш Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів розширюється, але і він не може вирішити усіх існуючих у цій сфері проблем. Загалом в Україні на сьогодні діють понад 400 подібних центрів. Вони відкриваються і в інших містах Чернігівщини - у Ніжині, Прилуках, у Козелецькому районі, однак наш Центр має дещо ширші можливості».

Як мрії стають реальністю – досвід центру «Відродження»

Сьогодні наша українська держава визнає існування дітей-інвалідів і їхнє право на повноцінне життя. Як уже згадав Василь Пасічник, центри реабілітації та соціалізації для таких дітей діють у всіх регіонах. Напередодні Міжнародного дня інвалідів ми побували в Чернігівському центрі - унікальному закладі не тільки в межах Чернігівщини, а й навіть України. Василь Пасічник почав створювати його разом з групою колег-однодумців майже 20 років тому. Вони підготували відповідну програму, Міністерство охорони здоров’я України надало їй позитивний висновок, й почали шукали кошти для її реалізації.
«Господь нас почув і звів з англійкою українського походження, котрій сподобалася наша програма. Вона привезла в Чернігів журналістів з Англії, які створили телефільм про наші проблеми, показували його в Англії, Бельгії, Голландії, і знайшлися люди, котрі захотіли нам допомогти», - розповідає Василь Іванович. Значна підтримка була й з боку міської, обласної влади.
Це був перший подібний заклад реабілітації дітей-інвалідів, створений у нашій країні. З 1996 року він діяв як громадська організація – Центр медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Відродження», а в 2006 р. отримав обласний статус. За цей час тут накопичений колосальний досвід, зібрані методики, фахівці, апаратура, що творять справжні дива. А декотрі з англійців, до речі, досі допомагають Центру, часто приїздять сюди в гості.
До кола благодійників долучилися також громадяни США. А от сказати те ж саме про українців, на жаль, не можемо. Час від часу опікуються Центром тільки компанії: «Київстар», Чернігівське відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» (директор Юрій Шевченко), ДП «УкрСіверБуд» (генеральний директор Віктор Вереша), допомагають депутат обласної ради Олексій Бутенко, депутат міської ради Костянтин Іванов.
За словами директора Центру Василя Пасічника, щороку реабілітацію в цьому закладі проходять 1200-1400 дітей-інвалідів з усіх районів нашої області. Надзвичайно приємно, що цього року можливості Центру значно розширилися, адже влітку був введений у експлуатацію новий спальний корпус, тобто стаціонарне відділення на 65 ліжок для цілодобового перебування дітей з батьками. Раніше родинам з районів доводилося винаймати житло в Чернігові, щоб пройти курс реабілітації, що було далеко не кожному по кишені.
Загальна потужність Центру – 245 місць. На сьогодні тут діє три відділення: соціальної реабілітації (на 128 місць, що працює в режимі денного перебування), стаціонар (65 ліжок) та служба соціального патронату, що здійснює опіку над 52 хлопцями й дівчатами. Важливо також, що для кожної дитини розробляється індивідуальна програма реабілітації відповідно до її стану, реабілітаційного потенціалу та з урахуванням потреб її родини. В основу реабілітаційного процесу покладена модель «Тандем-партнерство», схвалена ВООЗ, яка залучає батьків та навчає їх певних азів реабілітації й допомоги своїм дітям, щоб вони могли продовжувати заняття вдома, адже найкращі результати дає саме безперервна реабілітація дітей-інвалідів.

Колектив – це команда однодумців

В Центрі соціальної реабілітації, за словами директора, працює справжня команда. Це не тільки однодумці, адже взаємодіяти з таким особливим контингентом, як діти-інваліди, погодьтеся, не кожному до снаги, треба мати велике любляче серце, а й висококваліфіковані спеціалісти, адже була можливість обрати найкращих. Коли стало відомо, що Центр буде зростати, на одне вакантне місце подали заявки по 5-8 осіб. Важливо також, що є змога вносити певні зміни до штатного розкладу відповідно до потреб закладу.
Так, на сьогоднішній момент у Центрі працюють понад 160 працівників. Це педагоги, психологи та вихователі (в тому числі, реабілітологи, логопеди, інструктори з фізкультури), лікарі (педіатри, дитячі неврологи, психіатр, лікар з лікувальної фізкультури, лікар-фізіотерапевт, стоматолог), а також молодший медичний персонал (масажисти, інструктори ЛФК, сестри з фізіотерапії) так інші. Діткам дуже подобаються заняття з арт-терапії, танцювально-рухливої терапії, ігрової терапії, музики та співу. Вони створюють гарний позитивний настрій, завдяки чому реабілітація має кращі результати.
Чудово, що в центрі не тільки зібрані фахівці, які володіють новітніми методами, а й є відповідно обладнані зали і кабінети. Ми відвідали кабінети, де проводяться заняття з Монтессорі-терапії, логопедичної корекції, психологічного розвантаження (так звана «сенсорна кімната»), творчі майстерні (для рукоділля, деревообробки, художньої кераміки), залу для музичних занять, для хореографії, комп’ютерний клас та інші.

«Космічні технології» для чернігівських дітей

Гостей Центру вражає блок медичної реабілітації з кабінетами для фізіотерапевтичних процедур (масажу, гідромасажу, теплолікування тощо), ЛФК, тренажерними залами. Тут застосовують методику динамічної пропріоцептивної корекції професора К.Семенової, технології для вертикалізації дитини (тому що дехто з дітей ніколи не стояв, а лише сидів чи лежав) та розвитку ходи («Параподій», тренажер «Мотомед», комплекс роботизованої кінезотерапії «Локомат» та інші) – деякі з цих методик використовують для підготовки та реабілітації космонавтів. А, приміром, «гравістат» – «костюм космонавта» допомагає дітям, які не можуть самостійно рухатися.
-    Хлопчик О. з Борзни поступив до нас у важкому стані, його принесли на носилках, тому що після операції з видалення пухлини спинного мозку він не ходив. Йому проводились курси комплексної реабілітації. Зараз цей юнак навчається в училищі для дітей-інвалідів, добре пересувається з паличкою, а інколи і без неї, - продовжує дивувати Василь Пасічник. - Апаратури у нас небагато, але вона сучасна, використовується як для реабілітації та діагностики. Є в нас апарат, що діагностує роботу кожного м’яза, може показати, де який м’яз уражений, а нам для комплексної реабілітації це вкрай необхідно.
Цікаво, що в Центрі з успіхом застосовують і такий метод терапії, як спілкування з собакою (каністерапія). Власник пса італійської породи два рази на тиждень відвідує Центр разом зі своїм чотирилапим другом. І під час таких занять відбувається справжнє диво – діти-аутисти, які не хочуть ні з ким спілкуватися, цю собаку погладжують, залазять на неї, бігають за нею, тобто стають більш відкритими для світу. Батькам дітей-інвалідів рекомендують застосовувати також іпотерапію – спеціальні заняття з кіньми - давно відомий метод, що також дуже добре себе зарекомендував.
-    У вересні цього року на базі нашого центру проходила Міжнародна конференція з питань реабілітації дітей. Були на ній представники Ради Європи, Австрії, Франції, заступник міністра соцполітики України, делегати з різних областей. І хоча в Австрії на сьогодні досить високий рівень реабілітації, представники цієї країни сказали, що такого центру комплексної реабілітації навіть у них немає! Мені було надзвичайно приємно це чути. Це дуже висока оцінка нашої роботи, - зауважує Василь Пасічник.

Мета діяльності – інтеграція дітей у суспільство

Мета діяльності Центру – інтеграція дітей з особливими потребами у суспільство, аби вони могли відвідувати звичайні садочки і школи, здобували професію, розвивали свої таланти, могли себе обслуговувати. Показники діяльності Центру – це результати комплексної медико-соціальної реабілітації, і вони досить непогані. Так, за словами завідувача одного з відділень, психолога Галини Маюренко, кожна четверта дитина після реабілітації інтегрується у суспільство, тобто йде до звичайних або спеціалізованих дитячих навчальних і виховних закладів.
-    Ми обслуговуємо дітей від 0 до 18 років, і на цей момент немає жодної дитини, яка після завершення нашої програми залишилася б неохопленою навчанням або вихованням, - пояснює пані Галина. - Звичайно, що тривалість курсів реабілітації може бути різною – хтось отримує гарний результат за 3-4 тижні, а комусь доводиться відвідувати наш заклад упродовж півроку, цілого року. Для найбільш складних ситуацій у нас діє служба соціального патронату, наші працівники відвідують важких дітей на дому, проводять з ними заняття. Когось ми збираємо мікроавтобусом, їх у нас декілька.
Один з яскравих прикладів інтеграції та соціалізації – Ярослав Бих. У хлопчика під час пологів була травмована рука, тож він проходив реабілітацію в Центрі з семимісячного віку. Цього року Ярослав закінчив школу і поступив до столичної консерваторії, він переможець і лауреат різноманітних музичних конкурсів. А колись цього хлопчика не хотіли брати до музичної школи. Лише молоденька вчителька погодилася спробувати з ним займатися, тепер вона ним щиро пишається. Минулого року Ярослав отримав премію «Гордість країни». На одному з концертів  він акомпанував співачці Джамалі. Звісно, йому важко, але юнак з честю долає свою хворобу й передає щире «Дякую!» всім працівникам Центру.
Щодо майбутніх планів, то Василь Пасічник повідомив, що у Центра є потреба розширити приймальне відділення, харчоблок, добудувати корпус з гідромасажним блоком, щоб там був невеликий лікувальний басейн. Однак в першу чергу треба реконструювати дах на старих корпусах, зробити шатрову покрівлю, адже взимку стеля на другому поверсі протікає, погано зберігає тепло.
«Для перебудови даху потрібно близько двох мільйонів гривень. На цю тему вже була розмова з губернатором Володимиром Хоменком, він пообіцяв, що гроші на виготовлення проектної документації будуть закладені до бюджету, а от чи знайдуться кошти на реконструкцію, залежатиме від того, якою буде економічна ситуація в Україні. Будемо сподіватися на краще», - підсумував екскурсію та розмову Василь Пасічник.



Центр "Відродження"

















Василь Пасічник


Вікторія Сидорова, фото автора

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)