Ірина Варвинець: «Мрію про олімпійський п'єдестал!»

Чудовий подарунок напередодні 8 Березня зробила наша біатлоністка, заслужений майстер спорту Ірина Варвинець. У складі збірної України в естафетній гонці вона завоювала срібну медаль на чемпіонаті світу в австрійському Хохфільцені. Наші спортсменки ще раз довели, що є одними з лідерів на біатлонних трасах. А прилетівши до Чернігова, Ірина Варвинець прийшла до редакції і дала ексклюзивне інтерв’ю «Деснянці».



За десять років у біатлоні Ірина Варвинець підкорила чимало спортивних вершин: триразова призерка чемпіонатів світу та чемпіонка Європи серед юніорів та жінок, дворазова призерка зимової Універсіади, призерка етапів Кубка світу з біатлону, багаторазова чемпіонка України.

Про цю талановиту дівчину писати легко І розмовляти з нею дуже приємно.

Нещодавно в австрійському Хохфільцені завершився чемпіонат світу з біатлону. У складі збірної України Ірина в естафетній гонці завоювала срібну медаль. Після головних стартів сезону полісяночка прилетіла до рідної оселі, до своєї малої батьківщини - села Мохнатин Чернігівського району, де її радо вітали найдорожчі люди - мати і батько. А вже наступного дня розпочала напружену підготовку до фінальних стартів зимового сезону - етапів Кубка світу з біатлону. Ритм життя спортсменки вкрай насичений, проте в перерві між тренуваннями вона погодилася розповісти про своє біатлонне життя, яке розпочалося в 2007 році.

- Іринко, щиро вітаю з першою медаллю, якути здобула на чемпіонаті світу. Поділися своїми враженнями від змагань найсильніших біатлоністів планети.

- Враження чудові, отримала чимало позитивних емоцій! Справжнє спортивне свято! А під час естафети нас гаряче підтримували вболівальники, більшість з яких була з українськими прапорами.

- Загалом свій перший етап ти пробігла і відстріляла добре. А чи була віра у медальний фініш?

- Звісно, розуміла, що суперниці у наших дівчат грізні. Але вірилось, що олімпійські чемпіонки Юлія Джима і Олена Підгрушна разом із Анастасією Меркушиною продемонструють свої кращі якості і дадуть бій лідерам світового біатлону.



- Як у ролі глядача спостерігати за дівчатами, які бігли 2-й, 3-й і 4-й етапи?

- Це дуже важко, навіть важче, ніж бігти самій.

- Які відчуття після здобуття довгоочікуваної медалі...

- Радість, я почувалася щасливою!

- Свого часу біатлон називали царським полюванням, забавою...

- Ні-ні (усміхається), нині це пекельно важка праця. А «царська», бо в біатлоні поєднано чимало факторів - вміння бігати на лижах, стріляти, терпіти, аналізувати, думати, бачити.

- Захоплення спортом - це сімейна традиція чи вплив школи?

- Мої батьки - сільські трударі, які залюбки працюють на землі, порають худобу, усіляку живність, цим забезпечують достаток у домі. Змалечку я пасла корів, поралася на городі, так пізнавала ціну хліборобської праці. У школі фізкультурою не дуже захоплювалася, щоправда, у змаганнях з легкоатлетичного кросу здобувала нагороди на районних змаганнях. Це помітив директор обласної СДЮШОР із лижного спорту Віталій Паршуков і запропонував спробувати сили у снігових перегонах. Мені сподобалося, і я розпочала серйозно тренуватиоя. За порівняно короткий час піднялася на всеукраїнський п’єдестал пошани у Ворохті на змаганнях сільських школярів «Хто ти, майбутній олімпієць?». Після цього успіху тренер у 2007 році привів до знаного біатлонного фахівця Миколи Зоца на «оглядини», щоб зрозуміти, чи вийде з мене стріляючий лижник.

Відтоді, пройшовши складними сходинками юнацьких, юніорських і молодіжних стартів, і завдяки зусиллям Миколи і Жанни Зоців, я стала членом національної збірної.

- У цьому сходженні роль тренера велика?

- Визначальна! Це велике щастя, коли спортсмен знаходить свого наставника, порадника і спортивного батька.

- Які риси характеру додав тобі спорт?

- Впевненість та віру в себе. А ще - терпіння і силу волі.

- Яка мета твого спортивного життя?

- По-перше, пройти сезон без хвороб і болячок, щоб не сидіти на лаві запасних. А головне - досягти олімпійського п’єдесталу.

- Можливо, ця мрія здійснилася б раніше, якби не безглузда травма, що сталася під час тренування, коли безголовий водій виїхав на біатлонну трасу. А далі - три операції, які завадили увійти до еліти вітчизняного біатлону. Але ти - молодець! Зуміла подолати усі складності і порадувати шанувальників успіхами. Невипадково спортивні журналісти області за підсумками змагань визнали тебе кращою спортсменкою Чернігівщини 2016 року.

- Дякую, це безперечно додасть популярності і примусить тренуватися з подвійною енергією.

- Твоя улюблена дистанція?

- Мас-старт.

- Який біатлон більш до вподоби - літній чи зимовий?

- Зимовий.

- А як вдається поєднувати навчання в університеті зі зборами та змаганнями?

- Завдяки талановитим викладачам, які завжди раді допомогти.

- Як відпочиваєш, знімаєш нервові стреси, невдалі фініші?



- Часу на відпочинок практично немає. Читаю, готуюсь до екзаменів, спілкуюся з рідними та товаришами по збірній.

- Любиш готувати?

- Вмію, але краще це робить мама. Все, що вона готує, - дуже смачне.

- Раніше ти стверджувала, що рано думати про сімейне життя. А сьогодні, може, вже шукаєш свого Бьорндалена?

- Зрозуміло, кожна жінка мріє про щасливе сімейне життя. Але ще не знайшовся король, який підкорив моє серце.

- Подобається отримувати квіти, особливо на подіумі?

- Так, маю від цього неабияке задоволення. Люблю всі квіти, крім гвоздик, які нагадують про сумні моменти.

- Що побажаєш читачам «Деснянки» напередодні 8 Березня?

- Жінкам - любові! А чоловікам - бути справжніми лицарями і не тільки 8 Березня.

* * *



Микола Носко, ректор Чернігівського національного університету ім. Т. Шевченка, заслужений діяч науки і техніки України:

«У Ірини Варвинець рідкісне поєднання красоти і розуму, помножені на унікальне працелюбство, тому вона одна з кращих студенток факультету. З людських якостей я б відзначив у Ірини порядність і відповідальність».

Сергій Гайдук, "Деснянка" №9 (642) від 2 березня 2017

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)