Щоб зберегти ногу, 61-річна Валентина Чумак з села Лави Сосницького району перестала їсти картоплю, сало, білий хліб, цукор, мед

2017-06-19 17:07:00
Два роки тому Валентина Павлівна розтерла пальці на лівій нозі. Вони не заживали. У Сосницькій районній лікарні виявили цукровий діабет. Думки медиків щодо лікування розділилися. Завідувач хірургічного відділення 64-річний Анатолій Туров сказав, що потрібно різати ногу. Хірург-ординатор, нині виконувач обов’язків головного лікаря 33-річний Сергій Морозов — що можна врятувати. Але для цього потрібно нормалізувати цукор. Сісти на жорстку дієту. Пацієнтка погодилася, і змогла!

У пенсіонерки, колишньої завідувачки колгоспним складом, сила волі не гірша, ніж у світових супермоделей.



1. «За 100 днів схудла на тріску. Кілограмів на 20»

— Рівно 100 днів була у стаціонарі, — розповідає Валентина Чумак. — Поступила 6 серпня 2015 року, виписали 16 листопада. За 100 днів схудла на тріску. Кілограм на 20. А дома...

— А дома он яка репа зробилася, — сміються у палаті. Спілкуємося у Менській центральній районній лікарні, де Валентина Павлівна лікує очі.

Жінка не ображається.

— Поправилася з нового, 2017 року, заспокоїлася, — пояснює. — За день, мо’, й 5 разів їм. Як не поїм, у голові кружиться.

— Дієта — це було найскладніше з рекомендацій лікаря?

— Їсти хотілося. Але я зайвого не їла. Картоплю звечора замочувала, щоб у воді лишився крохмаль. Почистити, залити водою. Покисне — уранці перемиваю, кладу в супи та борщі. Як захочу сильно самої картоплі, теж вимоченої зварю.

— За смаком не відрізняється?

— Вона сильно не така. Як скляна. Дві години у воді постоїть — вже не така. І суп не той. Звариться — і як дубове.

— Скільки картоплі цього року посадили?

— 80 соток (у палаті сміються).

— Живете з чоловіком. Він теж не їсть картоплі?

Чоловік Валерій Редько на 11 років молодший за Валентину Чумак. Разом з 1993-го, 24 роки буде у листопаді. «Вік не завада для доброго шлюбу», — говорить жінка. Шлюб офіційний, другий у Павлівни. У подружжя є тракторець, корова, свині. Валерій переживає за дружину, коли вона у лікарні, разів 8-10 на день дзвонить.

— Однієї страви з чоловіком не їмо, — говорить дружина. — У нас: два супчики, два борщі, дві каші. Йому варю з маслом, а собі — на воді, олію додаю. Змінили каструлі: купила маленькі. Зиму топлю піч, так у мене вогонь горшками обставлений.

2. «Як порося колемо, ой хочеться, ой хочеться...»

— Від картоплі було найскладніше відмовитися?

— Я сама собі вбила в голову, що жити хочу. Значить, можна усе витерпіти. Солодкого і зараз не їм. Про цукерки забула, що вони є. Цукор у чай, у кашу не кладу. Замінників цукру не приймаю. Меду не їм. Маринадів усяких. Беру яблуко, як солодкого захочеться. Або, інколи, печиво з висівками.

Жирного не їм, крім олії. Ні сала смаженого, ні смальцю. Хіба сала сиренького трошки можу з’їсти. М’ясо здебільшого куряче. Шкуру здираю. Як порося колемо, ой хочеться, ой хочеться... Та навіть зі свіжини варю юшку собі окремо. Укину кришечок п’ять м’яса черственького, нежирного.

— Чого хотілося найбільше?

— Просто хотілося жити, сказати по правді. Раз за два роки захотілося, було, торта. Так, аж сльози побігли. Думаю: люди на Новий рік їдять торти, а собі не можна. І стоїть же усе на столі. Ну, не їла ні грама. На Великдень паски грамочку вкушу — і все. І не хочу. Настроїла себе так.

Подруга порадила, як коржі пекти. Розсіл із огірків, склянку житньої муки, склянку пшеничної другого сорту, додати олійці, трошки соди туди. Підсушу у духовці чи в печі. Оце таке моє смакіття.

Чорний хліб купую, білого не їм. Рису, макаронів, пшона, кукурудзи, квасолі не їм. Вівсянку, гречку, ячну — можна. Пшеничну теж, але не доволі.

3. «Оце ще п'ятниця — і ви на дембель». І так цілий місяць»

— Дізналася, що у мене діабет, тільки у 2015 році, коли 6 серпня поступила у лікарню з ногою. Розтерлися пальці. Між ними шкіра полопалася, пооблазила. Я боса ходила, не знала, що треба берегтися.

Поїхала на прийом. Хірург Пилипенко призначив попарити ногу. «За три дні усе мине». Попарила — нога зробилася, як колода. Я не чекала трьох днів — поїхала у стаціонар. До Турова. Він мені каже: «Ви не шуткуйте, скоріш за все, у вас цукровий діабет». Пропонував різати. Спочатку палець. «Не згодні — напишіть відмову».

Морозов вийшов 1 вересня. Він мені раз почистив ногу, другий. Було запалення кістки (остеомієліт). Ногу умотають — гній накопичується. А її треба було чистити.

Лягла на операційний стіл. Кругом ступню обколов. Люба, жінка Морозова, перев’язочна медсестра, задурювала, як тільки щось почую. Перший раз чистив довго, мо, півтори години.

— Як задурювала?

— То спитала, чи картопля викопана, чи не копана ще. Відволікала від того, що ногу чистили. Альона, чергова медсестра, теж задурювала.

Морозов двічі-тричі на день перепитував, як самопочуття. У перев’язочній часто оглядав. Я за три місяці змучилася. Казав мені: «Оце ще п’ятниця — і ви на дембель». І так не раз. Я уже жду-жду, коли той дембель. А тоді як ухопила істерика раз. А після сама собі думаю: «Злись - не злись, хто винний? Ніхто».

4. «Сон приснився перед тим, як сказали різати ногу. Іду по коридору і не можу вийти»

— До лікарні відчували, що прийшла біда?

— Не відчувала. Але перед тим, як із ногою трапилося, у мене сили не стало. У нас дві корови. Подою одну — і втомлюся. Нічого не роблю — і хочу лягти. І їсти я уже не хотіла.

Ногу не проколювала, не різала. І раніше було, що пальці порозтираєш. Але вони гоїлися. Щодня миєш. Бо дома в селі як? Лазимо босі. Сапуємо — я не взувалася.

Сон приснився перед тим, як сказали різати ногу, іду довгим-довгенним коридором. Іду і не можу вийти. Раз — виходить молодий хлопець у білому і каже: «Я вас випущу». І двері величезні. Хлопець молодий одкрив їх мені.

Коли сказали різати, я день проплакала. Сильно переживала. Була така хвилина — жити не хотіла. А тоді прийшов Морозов, каже: «Зайдіть до мене у кабінет. Я не бачу необхідності різати. Чого ви плачете? Я вам сказав? Ви мені вірите?» Він мене зарядив енергією, до життя вернув. Дай Бог йому здоров’я і квартиру. (Морозов родом із Сновська, разом з дружиною живуть у лікарні, без власного житла вже 10 років, — Авт.). Прийде, усміхнеться, потрогає ногу, погомонить. Ми чекали обходу, як ото матерки ждуть дітей. Люди лежать — у того рука, у іншого нога гнила. Не шарахався ні від кого. Підійде до ліжка, — чи доглянута людина, чи ні, чи баба сторічна, — не погидує.

— Крім дієти, ліки пили?

— Таблетки двічі на день п’ю від цукру. Щомісяця гривень на 250-300.

— За сто днів скільки грошей витратили?

— Сильно доволі. Перші дні капали, антибіотики кололи. Саме восени картоплю викопали, так була копійка. Тоді поїхали у «Зернятко» (підприємство), забрали плату за паї. На гроші не дивилася, лиш би видригать.

— У стаціонарі часто підліковуєтеся?

— Раз за два роки лежала. Це — другий, з очима. У Сосницю їжджу здавати аналізи. Перший рік — щомісяця, тоді раз у два місяці. 9 квітня тричі на день — уранці, в обід, увечері — робили аналізи на цукор. Був 5,5, 3,8 і 5. Це норма. Морозов подарував пам’ятку. Там і харчування, і догляд за ногами. Взуття на низькому ходу, щоб не стискало, не порушувався кровообіг. Мити ноги простим милом. Воно антимікробне.

5. Сергій Морозов: «Інтуїція. Відчув характер»

— Жінка потрапила у стаціонар, у хірургію уже не з ранкою на нозі, а з остеомієлітом, запаленням кісток на фоні цукрового діабету, — говорить лікар Сергій Морозов. — Інсулінонезалежний діабет виявили при госпіталізації у стаціонарі. Людина відмовилася від ампутації частини стопи, погодившись на консервативне лікування. Інфекційний процес вдалося зупинити.

Я інтуїтивно зрозумів, що можна врятувати ногу. На відчутті того — зможемо чи ні. Не пояснюється, як це відчувається.

— Як відчули інтуїтивно, що міцна кістка? Чи міцний характер?

— Вік — міцної кістки не було. Мабуть, що міцний характер: те, що людина зможе утримати себе в руках у рамках дієти. Якщо цукор неурегульований, не може бути мови про подальше покращення стану.

Хвора консультована терапевтом, ендокринологом. Дуже серйозно поставилася до лікування. Дуже строга дієта по основному захворюванню — цукровому діабету. Дієта призначається безвуглеводна. Людина на це пішла. Зрозуміла, що вона їсть пропорційно її здоров’ю.

Вона раніше не знала, що у неї діабет. Неінсулінового діабету набагато більше, ніж інсулінозалежного. Діабет 2 типу знаходять випадково: під час планових лабораторних досліджень, медоглядів, обстежень при серцево-судинних, мозкових захворюваннях, коли робляться комплексні аналізи, у тому числі глюкоза крові. Норма глюкози крові — від 3,5 до 5,5 мілімоль на літр.

— Як зрозуміти, що може бути діабет?

— Підвищене відчуття втоми і спраги.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №24 (1623), 15 червня 2017 року комментарии (2)
Anonim2017-06-21 09:53:17


- Як зрозуміти, що може бути діабет? ---у  всех людей  с ожирением очень высокий шанс  получить диабет 2-го типа .

sosedka842017-06-24 17:38:43

Странные люди. Сорок лет жрать как не в себя, набрать центнер (если не больше) веса, заработать диабет... А теперь она героиня - диету соблюдает, похудела и достойна статьи в газете. Смешно

Добавить свое объявление
Загрузка...
другие новости
Український наїв та його послідовники 2017-08-23 18:09:51 317 прапорів — національний рекорд встановили в Авдіївці (відео) 2017-08-23 17:09:18 У Чернігові знову побилися підлітки (відео) 2017-08-23 17:06:38 Повернення веломандрівника, який 2 місяці подорожував Україною (відео) 2017-08-23 16:49:04 Засмічення тепер не страшні: у «Водоканала» нова техніка (відео) 2017-08-23 16:29:58 «Червоний» — український вестерн за 20 мільйонів гривень (відео) 2017-08-23 16:12:02 Сесія обласної ради: бюджет, кадри, війна з головним прокурором і вими... 2017-08-23 16:03:36 Про що звітував обласний прокурор на сесії обласноЇ ради? (відео) 2017-08-23 15:56:42 Жителі села Льгів потерпають від крадіїв (відео) 2017-08-23 14:55:14 «Беруши - в уши» і танцюючі каструлі, або Чому на Гончій, 12 хочуть сп... 2017-08-23 13:50:46