Пост светлой памяти АК-74

Блог Oleg_Fedorenko
2024-03-09 17:09:18
Просмотров: 397
Нравится   Рейтинг поста: 0

 

На календаре суббота 9 марта и 745-е сутки вторжения рашистской орды в Украину, а для черниговской блогосферы сегодня день особый: блогеру с ником АК-74 сегодня должно было стукнуть ровно полста. Могло… Но навеки останется сорок девять: 31 октября 2023 года майор Андрей Кудабеков погиб при выполнении спецзадания возле села Леоновка.

 

***

 

Хотел бы назвать Бека своим другом, но это понятие подразумевает нечто большее, чем шапочное знакомство и парочка совместных "чаепитий". Причем в последний раз мы пересекались в Че очень давно: в январе 2012 года на блоггерс-тусовке по случаю Нового года…

Но это как раз тот случай, когда даже беглого знакомства вполне достаточно, что разглядеть яркую Личность, обладающую не только эрудицией, чувствами вкуса, такта, юмора и справедливости, но способную действовать и проявлять свой незаурядный потенциал в совершенно любых обстоятельствах. В общем, если про кого-то и можно сказать, что с этим парнем можно смело идти в разведку, то это именно об Андрее.

Неудивительно, что именно во время экстремальных испытаний: Майдана-2014, сначала ползучего начала российской агрессии, а затем и открытого вторжения российских войск в Украину – боевой потенциал Бека раскрылся в полную силу.

Пользуясь случаем, выражу благодарность Оле Дехане за подготовку электронной петиции о присвоении Андрею Кудабекову звания Героя Украины (посмертно), которая набрала необходимые 25 тысяч подписей и в данный момент находится на рассмотрении.

А также перетащу сюда из ленты Фейсбука пост Ирины Говорухи:

Шлях воїна

Колись, здається ще в 2015 році, даючи журналісту інтерв’ю, він просив написати про нього без пафосу. Без усіляких «герой», «відважний», «відчайдух». Тож, тепер спробую я…

Військова справа супроводжувала Андрія Кудабекова з пелюшок. Тато мав звання підполковника, от син і брав з нього приклад. Деякий час родина мешкала в Будапешті, далі постав монастирями, курганами та печерами Чернігів. Місто просякнуте історією до ядра.

Одного дня матері зателефонувала вчителька хімії та пожалілася, що Андрій відстає по предмету. Запропонувала посидіти в передбаннику й послухати, як знає формули та елементи. Юнак випадково почув ту розмову й за ніч вивчив все на зубок. І формулу оцтової кислоти, і закон Авогадро. Мама прийшла «околицями» та сховалася в тамбурі. Хімічка викликала «ледаря» й почала ганяти по всім параграфам, та школяр відповідав блискуче. Після уроку вчителька довго пила воду прямо з-під крану й вигукувала: «Ну це ж треба! Феноменальна пам’ять!»

Андрій все встигав. Між заняттями з рукопашного бою, факторами еквівалентності та доглядом за німецькою вівчаркою, стрибав з парашутом. Одного разу хлопці взяли його на слабо, типу твій батько теж військовий, чому не стрибає? Тато не міг підвести сина, тож відпрацював приземлення «з тумбочки» й сів у літак. На той момент чоловікові виповнилося 56 років.

В армії юнак отримав позивний Бек (скорочено від прізвища). Батько все хвилювався, чи дембелі не ображають сина. Бек сміявся: «Чим вища шафа, тим голосніше вона падає». Товариші по службі називали малюком, але не чіпали. Боялися.

Згодом став старшиною розвідки, служив у третьому полку «спецназ». Відкрив власну фірму «Меблі м’які, як хмари». Одружився, забрав з пологового доньку Поліну, якою не міг надихатися. Сам купав та змінював підгузки. Коли підросла, смажив підлітку стейки. Якось не вийшло приїхати на Новий рік, тому зателефонував і пояснив: «Доню, зрозумій, я охороняю Діда Мороза». Вона все зрозуміла.

Часто, провідуючи батьків, гукав у домофон: «Сова, відчиняй, ведмідь прийшов» (обожнював мультик про Вінні Пуха) Щонеділі запрошував донечку в кіно та кафе «Хряк», у дорозі неодмінно наспівував: «Куда идем мы с Пятачком». Проводжав у перший клас. З того дня залишилася щемна світлина. Андрій тримає малу на руках і дивиться на неї, як на божество. Першокласниця в хмарі бантів та мережив.

Потім був Майдан, контузія, батальйон «Чернігів». Полон під Горлівкою та ветеранський центр спецпідготовки «Вовкулака». На дозвіллі читав найдревніший трактат «Мистецтво війни» та слухав пісні монгольського гурту The Hu. У них звучав горловий спів під акомпанемент морінхурі та степового вітру. Особливо запав у душу «Тотем вовка», у якому йшлося: «Якщо прийдуть леви, будемо боротися до кінця. Коли піднімуться тигри, продовжимо битися й битися. Якщо прибудуть слони, візьмемося за зброю з нечуваною люттю. Якщо причимчикують люди, вкотре схрестимо мечі».

Повномасштабне вторгнення застало чоловіка в Африці (служив у приватній військовій компанії), тому враз розірвав контракт і чотири доби намагався дістатися України. Увесь цей час воював під Черніговом.

Останній день жовтня видався кривавим. Андрій Кудабеков та Дмитро Ловар (позивний Борода) вирушили на завдання й загинули. Хлопців прицільно розстріляли коло села Леонівка. З тих пір побратими виводять на снарядах: «За Бека та Бороду».

Один з них написав в профілі загиблого: «Спи спокійно, відвоювався…Ти шукав війну все життя, знав, умів, виконував. Запам’ятаю тебе веселим та буркотливим лисосивіючим атлетом...». Враз посипалися коментарі. Серед них: «Андрей, ты был не просто человеком, ты был Человечище!»

***

 

То, что у нас останется о Беке добрая память – это понятно. Но Андрюха относится именно к той когорте Героев, на примере которых следует воспитывать и последующие поколения украинцев. А потому было бы правильно одну из улиц Чернигова назвать его именем.

Может кто в курсе – кто-то занимается этим вопросом?

 

© Олег Федоренко, 09.03.2024 г.

комментарии (5)
Anonim2024-03-10 06:21:02 ответить

Як там батько?

nissan252024-03-11 19:01:49 ответить

На фотке 2012 года есть один явно лишний .... это - kotval

Oleg_Fedorenkoответить

Да-с, у Валерки я был дома несколько раз. Как и многие из нас. До сих пор не пойму его свал на болота

Читачответить

Навпаки - незрозуміло, як ви та інші робили з нього культ. Його блоги це тупість найвищого левелу + постійні совкодрочерські наративи.

Anonimответить

Ну вони ж важають себе отдєльной кастой))тому посил в блозі для звичайного люду не зрозумілий. Один старий ватник-випивоха щось писав в черговому угарі, а інші плюсовали і ахали,бо то ж був драматург)

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие записи автора
Чай вдвоем 2024-04-13 08:25:39 День "трех топоров" 2024-04-10 08:03:21 Поезжайте в Киев… и Фсё! 2024-04-09 07:52:23 Озверин для русни 2024-04-05 09:57:40 По дороге разочарований 2024-04-01 10:56:43 "Хамас-эффект" 2024-03-25 11:22:11 "Украинский след" путинского теракта 2024-03-23 16:15:15 Всё отражено и уничтожено или Кто не спрятался – я не виноват! 2024-03-21 14:32:06 Непрощенное воскресенье или пиррова победа бункерного деда 2024-03-18 10:04:35 Март под знаком ночных заморозков 2024-03-11 09:26:54