Duna

Вселенське рівняння. Частина 1

Блог efim
2021-01-23 12:14:58
Просмотров: 534
Нравится   Рейтинг поста: + 7

 

 

Ігор Єфремов

                                         Вселенське рівняння

                                        Фантастичний  роман

Частина 1.

Астар. Зібрання

Атмосфера в залі, де проходила Рада Великих, була напруженою. Ця невловима для ока напруга цілком заповнювала увесь простір розкішно прикрашеного приміщення. Сьогодні вирішувалася подальша доля гуманоїдних робітників з планети FFG № 253658472 – така її назва за уніфікованою міжгалактичною розпізнавальною класифікацією. За  великим овальним столом розмістилися представники усіх галактичних систем, які входили до Ради Великих.

Це було вже третє зібрання, скликане за настійною вимогою сіянь, – позачергове. Третє і , скоріш за все, - останнє з даного питання. Ініціатори були налаштовані рішуче, але зрозуміти це крізь їх камінні обличчя, які не знали емоцій, необізнаним глядачам було практично неможливо. Сама сутність цих чарівних істот волала про це голосніше за будь-яку міміку.

Ящур Астар сидів за столом і напружено вслухався в кожне слово, виголошене монотонним голосом верховного представника делегації сіянь. Доповідач був переконливим. Ставало зрозумілим, що доля колонії вирішиться саме сьогодні і остаточно. На душі у Астара було бридко, як ніколи, тому що він усвідомлював: дива не станеться…

Сіяння нечутно переміщалося залою, завершуючи доповідь. Складалося враження, що ця істота витає над землею. Нікому із Ради Великих не було дозволено вставати з місця під час наради, це дозволяли собі лише сіяння. Манера їх поведінки відверто дратувала ящура та інших присутніх делегатів, але зробити зауваження ніхто не наважувався.

Старійшина-головуючий з незворушливим виглядом слухав виступ заводіїв зібрання. Він не засуджував їх. Чому? А хто знає… Може , тому, що не вважав їх манеру вести диспути обмежуючою права інших. А може, тому, що вплив раси сіянь на міжгалактичному просторі останнім часом значно зріс. Проте це були лише здогадки і трішки плітки. Але якби там не було, Старійшина промови не переривав і всі присутні уважно слухали доповідача.

-        Ми неодноразово оповіщали Високу Раду про загрозу, яку несуть робітники з цієї планети.

Сіяння були єдиною расою, представленою у Раді Великих , котрі завжди говорили про себе «ми». Часто було незрозуміло: мова іде про групу, чи про одну особу.

-        Ми попереджували шановного Старійшину про недопустимість подальшого інтелектуального розвитку даного виду гуманоїдів, - монотонно промовило сіяння.

Ящур слухав дуже уважно – саме у цю хвилину вирішувалася доля його дітища. Протягом свого життєвого шляху і служби у підрозділі він, займаючись заселенням щойно відкритих планет, побачив немало і зробив достатньо. У Раді він користувався авторитетом, до його думки дослухалися шановний Старійшина та інші високоповажні урядовці. Ящура цінували як практика, а не зарозумілого теоретика; генним інженером він був, так би мовити, від Бога.

          Саме в цей час вирішувалася доля найкращого творіння, яке створив генетик. Спостерігаючи за мандрівкою сіяння залою нарад, ящур згадав. Як вперше його запросили на ту планету. По всій вселенній незчисленна кількість придатних для життя світів, заселених різноманітними формами життя. Але такої як ця, зірковий мандрівник не бачив жодного разу. Творець плідно попрацював над нею.

          Раптом з пам’яті випірнуло як йому було незручно приступати до своєї роботи, втручатися матеріальною рукою науки в творіння незримої руки Генія. Опріч ландшафтів небаченої краси, планета виявилась багатою на незчисленні поклади корисних копалин. Це був справжній клондайк… Тепер у його обов’язки входило знайти пригожого для генної модифікації представника місцевої фауни. Належало створити колонію розумних робітників для праці в шахтах.

-        Саме тому ми вирішили втретє скликати високоповажну Раду для вирішення цього надзвичайно важливого питання. Відкладати дану проблему надалі недопустимо, - сіяння сповіщало спокійно і монотонно. Жоден м’яз не зрушив його обличчя.

Астар слухав, розглядаючи сіяння. Яке все-таки пречудове створіння! Дивлячись на доповідача, ящур згадував своїх вихованців.

Люди були надзвичайно схожі на сіяння. І цей – начебто така же людина, тільки створена із абсолютно білого світла. Сліпучо яскрава субстанція, їм навіть предписано під час наради  стишувати своє білосніжне свічення. Схожі і риси обличчя. Тільки у людей вони звичайні, а сіяння всі як один піднесено красиві – за людськими мірками. І начисто позбавлені емоцій: по них неможливо зрозуміти, чи гніваються вони, а чи у чудовому настрої, жоден м’яз на їх чарівних обличчях не видавав їх справжніх почуттів. Тільки коли сіяння входили в стан найбільшого збудження, то їх світіння ставало нестерпно яскравим. Ось і все. І очі. Чорні , як смола! У всіх без винятку. «Видовище доволі страхітливе», - міркував про себе ящур. Як несправедливо, з точки зору відомого вченого, який звик створювати життя у різних куточках Всесвіту, розпорядилася природа: щедро наділила такою зовнішньою красою цілком безсердечних і жорстоких істот. Лише очі, дві смоляні краплі, відтворювали сутність їх похмурих душ. Немов би сам Творець, попередив усі живі істоти, які волею випадку стрічалися з ними, - бережіться, помилування не буде.

-        Проте, до нас не дослухалися, на жаль. Тепер ми змушені знову закликати до раціональності і відповідальності високоповажних представників, - продовжував доповідач.

«Ось про це він правильно сказав, - подумав Астар, - все у цих ліхтарів лише логічно та раціонально,  вони увесь час закликають до відповідальності. Що вони відчувають? Ну не може бути, щоб цілком нічого. Хоча такі почуття, як любов, співчуття, жаль їм зовсім не відомі… Але хоч щось, має бути?»

-        Дві наради поспіль наш шановний інженер заводив Високу Раду і високоповажного Старійшину в оману своїм безпідставним фантазуванням і, поза сумнівом, шкідливими ілюзіями. Рада Великих не дослухалася до раціональних міркувань нашої делегації, - продовжував доповідач, безперервно мандруючи залою і вдивляючись у обличчя присутніх непорушним поглядом.

«Як у них все просто – не дослухалися до раціональних тверджень! Вони  розмірковують про долю цілої раси, як про долю спиляного лісу. Раціонально чи не раціонально. І все. Що тут сказати? Такими вони були. Завжди».

-         Навіть після проведеного за нашою вимогою експерименту, який, поза сумнівом, довів жорстокість, примітивність і цілковиту неспроможність цього виду, Висока Рада все рівно пристала до думки делегації ящурів.

« Овва, - подумав Астар. – «Пристала до думки». Цікаво, цікаво… Ще якихось десять тисяч років ніхто і уявити собі не міг, щоб представник будь-якої раси дозволив собі в такому тоні розмовляти із шановним Старійшиною. Ці лампочки стрімко набувають вплив у всесвіті. Що буде далі? Підійде і викине шановного Голову із його крісла? А до цього йде».

-        Навіть після експерименту, проведеного з дозволу Високої Ради…

Ящур дуже добре пам’ятав їх «раціональний» експеримент. Це сталося на першому, скликаному сіяннями, з’їзді. Вони тоді ніяк не могли переконати делегатів у необхідності чергової зачистки робітників з планети, і коли більшість проголосувала «проти», ці нічні феї запропонували підступний план, цілком у своєму стилі, - провести експеримент: так би мовити, дайте нам дозвіл, і ми візьмемо найбільш порядну і добре виховану націю серед гуманоїдів і  підштовхнемо її до конфлікту. Хай покажуть, наскільки вони відійшли від своєї звіриної натури. Старійшина погодився, а Рада видала ордер на проведення експерименту.

-        Ця розмовляюча худоба показала свою справжню сутність. Ми надали високим зборам  детальний звіт. Усі добре пам’ятають ці дикі витівки…

«Так! Вони добре пам’ятають! А я не пам’ятаю?», -  подумав Астар. Він назавжди запам’ятав, як саме ці мерзотні повітряноплаваючі скористалися санкцією Ради. Сіяння були потужними телепатами, найбільш сильними у дослідженому всесвіті, і ніхто не міг встояти перед їх натиском. Ці тварини відправили групу на планету і протягом декількох земних років проводили свої  пагубні навіювання. Як наслідок нація, котра була світочем порядку і дисципліни, повністю втратила глузд. Пам'ять ящура знову і знову відтворювала у свідомості страшні миттєвості тієї кривавої війни: вбивства чинилися самим найжорстокішими засобами, від труєння газом до спалювання себе подібних у печах.

          Розробив мерзотну доктрину вищості одних гуманоїдів над іншими, сіяння попрацювали на славу, ще раз довівши співдружності галактик свою людиноненависницьку сутність. Скільки робітників тоді загинуло? Десятки мільйонів, сотні? У галактичному масштабі це пісчинка. А в долі однієї малонаселеної планети?

          Живопис пам’яті рухався далі: друге засідання Високої Ради. Були показані голограми із резервацій, створених його творіннями, тортури, вбивства, жахливі експерименти над особами, які ще не досягли статевої зрілості -  сіяння спричинили справжній фурор. Титанічними зусиллями делегації ящурів вдалося переконати Високу Раду відкласти зачистку. Тепер же питання зачистки можна вважати фактично вирішеним.

-        Можливо наш високомудрий брат, наш шановний вчений зможе щось заперечити  на представлені раціональні аргументи? – ящура із важких роздумів вихопило звернення сіяння.

-        Які ж докази на цей раз представить Раді Великих відданий захисник розмовляючих приматів? – доповідач втупився у ящура порожніми очима.

А які тут приведеш аргументи? На всіх колонізованих планетах особи розвивалися за одним і тим же сценарієм. Спочатку – повна дикість, згодом – проблиски свідомості. Далі – більше. І в сам кінець – тестована раса  або переходила в когорту високорозвинених, або зачищалася.

          Проте цей вид гуманоїдів виявився особливим. Вони відразу почали розвиватися не так, як усі. Не лінійно, а  якимись дивними стрибками, демонструючи чудові показники зростання. Майбутні землекопи досить швидко перетворилися на дійсно розумні істоти. Це був кращий витвір генного інженера. Він вважав, що ця раса ввійде не лише в склад високих або вищих, ай, вирогідно, навіть великих.

Але були і проблеми.

Їх слабким місцем була надмірна емоційність. Інші види були більш флегматичними, а тому – менш чутливими до пагубного впливу сіянь. Власне інші види були для них і не цікавими – ліхтарі чудово розуміли, що скупо емоційним істотам ніколи не вирватися за межі своїх ницих бажань і почуттів.

А ці були особливими. Волею Всевишнього їм накреслено було стати расою великих, - ящур не стільки в цьому не сумнівався. Саме тому сіяння усіляко чинили перепони розвитку людей. Під вигаданим приводом вимагали проводити зачистки, лишаючи їх змоги розвиватися як виду. Сяючі подали прохання в Раду, щоб ДНК людей було задіяно всього лише на три відсотки від максимально можливого. Це був геніальний за своєю цинічністю план. «Розмовляючі примати», потрібно ж вигадати таке! Сам ти примат сяючий», - із злобою подумав ящур.

-        Висока Рада і шановний Старійшина повинні врахувати, що на них покладається цілковита відповідальність за долю, ми не цураємося цього слова, величнішої за своєю красою і корисністю планети.

« Так, так, тиснуть на болюче місце Голови Ради. Він старий і хворий. Давно пліткують, що йому не завадило б підшукати заміну, і не з числа  сутностей, які тимчасово знаходяться в тілі, а саме із тих, хто піднісся до вищого духовного стану. Природно, із міркувань раціональності і турботи задля  благополуччя Всесвіту. І хто ж це повинен бути, цікаво? Без сумніву, найбільш «духовний» і раціональний безсмертний світлячок. Ова!!! Ці хлопці накерують».

          На чому вони акцентують увагу? На тому, що відбулася помилка. Інші гуманоїдні раси  розвивалися за одним принципом – від дикості до розуму. Але тільки не ці. У них чомусь, не дивлячись на швидкий розвиток розумових здібностей, ніяк не хотіла поступатися первісна природа. Сіяння регулярно демонстрували Раді, як керівники общин гуманоїдів, які мають доступ до ядерної зброї, час від часу приходять в башто образні будівлі, - для проведення первіснообщинних ритуалів.

          Ящур це пам’ятав дуже добре.

-        Можливо наш високоінтелектуальний  брат зможе пояснити Високій Раді, що це роблять його улюблені створіння? – сказало сіяння, демонструючи голограму, на якій старші гуманоїди стояли із запалювальними приладами у башнеподібній будівлі.

-        Поясніть,будь ласка, шановному Голові, як високі збори можуть дозволити говорячим мавпам, - сіяння витримало тривалу паузу і глянуло на ящура, - уже розвинутим ( і ми знаємо з чиєю допомогою) до рівня оволодіння ядерним технологіями, вдосконалюватися далі?

-        Хай їх зброя примітивна, але її достатньо, щоб знищити планету, ще повну корисних копалин. Це не раціонально, - промовило металевим голосом сіяння.

-        Ми хочемо сповістити Раді Великих, що відбувається на продемонстрованій вам голограмі, - після цих слів ящур заціпенів і приготувався до найгіршого. – Це – проведення первісного ритуалу для боротьби… - зала напружено вслухалася. «Зараз скаже!» - подумав Астар, - …для боротьби – повторило сіяння, - із вселюдським злом!!!

Ящур сидів ні живий, ні мертвий.

«Тепер точно скаже!»

-        Ми вважаємо, що Висока Рада і шановний Голова ніколи не здогадаються, кого ці дикуни вважають  вселенським злом.

Астар сидів, втягнувши голову в плечі. « Ну, скільки ж ти, світлячок, будеш смакувати? Кажи уже», - подумав генетик.

-        А цим самим вселенським злом вони вважають нашого шановного брата!! – і сіяння правицею вказало на інженера.

Так, він чудово пам’ятав це засідання. У Високої Ради стався шок.

Представники різних цивілізацій навіть почали перемовлятися поміж собою, що траплялося вкрай рідко, тільки за надзвичайної ситуації. Астар ладен був провалитися до вигаданого його свідомістю пекла. Це була ганьба.

-        Вони навіть ім’я йому вигадали – Люцифер, що означає, той, що несе світло. Так і кличуть його – мудрий змій, що несе світло знання. Найголовніший ворог роду людського.

Вчений сидів мовчки. А що відповідати?

-        Представник делегації ящурів постійно вимагає від Високої Ради надати можливість розмовляючим приматам вдосконалюватися, надати їм більше знань і навіть санкції шанованого Старійшини на включення решти, незадіяних дев’яноста семи відсотків ДНК. Невже раціонально істотам, котрі самі називають того, хто несе їм світло знання, - і сіяння знову  вказало рукою в бік ящура, - своїм заклятим ворогом, і навіть відправляють перевісні ритуали в надії за їх допомоги знищити нашого високоінтелектуального брата, дозволити далі розвиватися? Ви вважаєте міркування цих нижчих розумними?

Астару здалося, що сіяння вихлюпнуло на нього увесь сарказм, котрий кілька мільйонів років збирала усією галактикою їх мерзотна раса.

Але що тут мовиш? Щось пішло не так, Не так як завжди. Ящур провів безліч дослідів по створенню нових форм життя, але такого наслідку не отримував ніколи. Недивлячись на те, що люди розвивалися інтелектуально, разом з цим посилювалася їх первісна сутність. Праві ці бридкі світильники?  Праві.  Не у всьому, звісно, але праві. Як можна дати в руки гуманоїдів технології, у порівнянні з якими ядерна енергія – дитячі забавки, якщо вони до цього часу здійснюють примітивні дії, які повинні були припинити ще на початкових рівнях розвитку?

Що за марення укорінилося у їх, зовсім ще не мудрих, головах? Люцифера якогось вигадали самі собі, ще й жваво воюють з ним. Що це взагалі за ім’я? У яких словниках ці розумники його відкопали?

Така ганьба… Та ще й на Раді. В інженера до цього часу стояв перед очима здивований вираз обличчя шановного Старійшини. Генетик уявляв ці розмови в інституті: «Ой, а ви не чули? Нашого керівника прийняли до раси сіянь. Він тепер галактичними просторами світло розносить».

Такі от справи…

Як переконати Раду Великих? І чи потрібно? Можливо цього разу варто дослухатися до голосу раціональності?

І ось тепер – третє засідання.

Сіяння вимагають зачистки: не можна, мовляв, дати цій расі розвиватися далі, вони загублять і себе, і планету.

Астар довго міркував над тим, в чому він прорахувався і як виправити ситуацію.

-        А тому ми настійно вимагаємо від Високої Ради терміново прийняти міри. Ці гуманоїди примітивні і, як показав практичний досвід, не здатні  до змін.

«Щоб ти згас, світильник чорноокий! «Не здатні до змін». А як вони зміняться, якщо отримання санкції на включення незадіяного ДНК постійно блокують сіяння та їх прихильники, а розвиток за часом обрубують періодичними зачистками? То як?!»

-        Ну а щоб, наш високоінтелектуальний брат, наш несучий знання змій, який зробив стільки корисного для галактики, знову не став емоційно звинувачувати нас у закликах до знищення розумної раси, - сіяння знову втупилося в інженера чорними, як вугілля, очима, - ми пропонуємо раціональний і компромісний варіант.

Після цих слів в середині у Астара  все обірвалося. Що ще за компромісний варіант можуть запропонувати ці мерзотні карателі? Від них добра не чекай. Напевне, запропонують усім ампутувати мозок.

-        Ми і наші представники на цьому високому зібранні, порадившись, пропонуємо  взяти їх під задовольняючий контроль, щоб із міркувань гуманності не зачищати, хоча це б було найбільш доцільним, - і сіяння повернулося до Високого Голови.

«А це ще що за новина? – подумав ящур, - Як це « під задовольняючий контроль»?».

-        Ми пропонуємо видати санкцію на вживлення гуманоїдам електронних чипів, щоб можна було хоч як-небудь їх контролювати.

«От же тварюки! – інженер кипів  від злоби. – Так і очікував – якусь підлість затівають!»

Учений  йшов коридором Палацу Великих. Залишатися на зборах не мало сенсу. Він знав напевне – рада видасть резолюцію про вживлення чипів. Природно – із «гуманних та раціональних міркувань». Навіщо продовжувати ці знущання далі?

          Генний інженер напружено думав; «Чому вони такі?»

Він знав, що в обхід заборони здійснювати вплив на гуманоїдні раси сіяння постійно до цього вдавалися. Ці літаючі тварюки ненавиділи його творіння всією своєю зчорнілою душею. Хоча, якою там душею? Усім своїм підлим і цинічним нутром.

          А люди не дикі, не примітивні – вони просто діти, яким ці бридкі створіння не дають розвиватися і вирватися зі своєї колиски. Користуючись могутніми телепатичними здібностями, ці вбивці впливали на розум старійшин гуманоїдів. А ті, в свою чергу – на всіх інших.

          Як їх уберегти від цієї проблеми? Є лише один засіб – генна мутація. Дякуючи своїй гіперболізованій чуттєвості люди можуть кохати, радіти, співчувати, плакати, сміятися. Це не притаманне іншим расам робітників на шахтах. Але саме із-за цього вони надзвичайно сильно підпадають під навіювання сіянь.

          Як допомогти? Змінити геном? Зробити із них незворушних і цілком флегматичних робітників, як на планеті HDS №2564859? Так ці бовдури фактично зовсім не підвладні згубним розумовим атакам сіянь. Та чи добре це буде для землян?

Ні! Ні!! І ще раз – ні!!! Категорично!!! Незворотньо!!!

Боротьба ще не закінчена. Санкції Ради Великих на зачистку вдалося уникнути – це нині головне.

«Будемо боротися, я просто так не поступлюся. Як вони там мене кличуть –  «ворог, який несе світло знання»? Ну що ж, доведеться і далі «світитися», хоча б у якості ворога», - і генний інженер, вийшовши із будівлі, помандрував до інституту. Не можна кидати свої творіння, хай навіть і нерозумні.

 

комментарии (0)

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие записи автора
Про Байдена, Зельцмана і крах ЖКГ 2021-03-03 12:46:37 Вселенське рівняння. Скидаймо кайдани! 2021-02-27 14:36:37 Вселенське рівняння. Частина 4 2021-02-27 14:32:55 Вселенское уравнение. Часть 4 2021-02-27 14:31:43 Перемога, крок перший. Забудьте про НАТО 2021-02-23 07:21:09 Вселенське рівняння. Частина 3 2021-02-17 08:07:56 Вселенське рівняння. Частина 3 2021-02-17 08:03:08 Вселенское уравнение. Часть 3 2021-02-17 08:01:37 Геноцид рабів 2021-02-11 15:12:04 Вселенське рівняння. Частина 2 2021-02-07 09:58:24