Еротичне

З перших секунд “Erotica Veronica” стає зрозуміло: Miya Folick не просто записала альбом — вона організувала цілу драму з елементами філософії, денс-психотерапії та сексуального самоусвідомлення на фоні синтезаторного попу. Це не музика — це аудіоверсія саморефлексії після третього келиха дешевого вина й одного дзвінка до колишнього.

Пісні ніби кричать: “Я складна, незалежна, і маю сильні почуття… які ти, звісно, ніколи не зрозумієш!” Звучить знайомо? Саме так. Це саундтрек кожного, хто колись сидів на кухні о третій ночі, обговорюючи любовне фіаско з кактусом.

Folick майстерно поєднує крихкість і гнів — у стилі “я танцюю, але мені боляче, і це важливо”. Кожна пісня — це як твіт, який ти не наважився опублікувати: емоційний, надто особистий і трошки драматичний. Але в хорошому сенсі.

Особливе спасибі за те, що вона не намагається подобатися всім. Це альбом не для масового слухача. Це для тих, хто розуміє різницю між “меланхолією” і “екзистенційною втомою”. Ну або хоча б читає підписи під картинками на Pinterest.

Висновок: “Erotica Veronica” — це коли поп-альбом вирішив бути не просто музикою, а театральною постановкою з елементами емоційної терапії. Чи це шедевр? Не факт. Чи це щось нове? Так. І цього достатньо, аби слухати його в навушниках, дивлячись у вікно з виглядом “ніби в кліпі”.

Miya Folick - Fist