Усякі різні колодязі

На Чернігівщині навіть в селах, де є водогін, воду з колодязя часто використовують для господарства. А бував й навпаки: водопровідну воду — для хатніх потреб, а напитися, як для душі, — то відром з криниці. Бо смачніша. Якщо, звичайно, колодязь чистий.

Як не крути, а для колодязя треба копати яму (шахту). Хоч вручну, хоч спеціальним буром. Глибиною 5-20 метрів, дивлячись, як близько вода.

Для підняття води над колодязем прибудовують коловорот або журавель...

Найчастіше у нас стіни шахти колодязя укріплюють бетонними кільцями. їх розмір теж може бути різним.

1. Вузька

У дворі Віктора Брезгуна з Будища Городнянського району колодязь вузький. З осушувальних труб.

— Вода чиста і дуже смачна, — каже Віктор Петрович. — Колодязю років 25. Пізніше син наполіг і свердловину пробив, а колодязь спиляв. Кажу: «Не надо мені...» Взяв, восстановив. А як електрики не буде?

Шахту під нього зразу прокручували буром. Він землю витягує, так метрів шість. А трохи вода появилась, труба вставляється, а в трубу желонка. Потім пробивали. Тільки желонка, якою били, вузька, — з малого газового балону.

Стукаєш-стукаєш, труба опускається. Слідуючу трубу наверх. Дві з половиною труби глибина.

У нас в селі і зі ще менших труб робили.

— А як його чистити?

— Чим пробивали, тим і чистити можна. Або оцим відром. Постукати об дно, в нього мул набирається, викидаєш.

Металеве відро під цей колодязь робили на замовлення. Такий колодязь від пилу можна накривати просто кришкою.


Вузька криниця. Воду набирає Віктор Брезгун

2. Стандартна

— Криницю почистили, чоловік наймав людей. Кидали якісь насоси, труби, що( джерела відкривалися. Потім ми воду возили на аналіз в санстанцію, — каже 30-річна Юлія Лихошапко. Разом з чоловіком Олегом та восьмимісячною Софійкою приїхали на літо у Вертіївку з Ічні. — Вода хороша. Але Софійці все одно купую бутильовану. А купаємо в колодязній, кип’ятимо.

Живемо в хаті покійної бабусі Наташі. Криницю цю ще дід Іван копав. Поза двором, щоб і собі, і люди брали. Зараз у Вертіївці у всіх своя вода у дворі, свердловини. І ми плануємо пробурити, якщо будемо тут будуватись.


Юлія Лихошапко біля звичайної криниці

3. Цегляна

Крім бетонних, колодязі ще можуть бути кам’яні, дерев’яні. А ще цегляні.

У дворі батюшки з Тупичева Городнянського району — криниця, шахта якої обкладена цеглою. Тільки зверху цеглу замінили на бетонне кільце.

— Ця криниця вже була, коли ми купили будинок, — каже 55-річний Михайло Чепак.

Колесо, щоб накручувати цеп з відром на котушку — нестандартне. — Такі колеса були на січкарнях (соломорізках). Це теж пізніше приробили. В Тупичеві прийнято такі ставити.

Колодязь метрів шість, не менше. Викладений зсередини рівненько, цеглинка до цеглинки.

— Вода за смаком відрізняється?

— У церкві є бетонний колодязь, вода не гірша. Мабуть, це від джерела залежить. Цей вже двічі чистили. В селі були люди, які вміли це робити.


У Михайла Чепака криниця цегляна

4. Старий журавель

Найдавніший різновид колодязя. Журавель — це дерев’яний пристрій для підняття води з криниці, схожий за формою на здоровенного бусла.

Старовинний колодязь-журавель стоїть у дворі 89-річного Степана та 80-річної Антоніни Крикунів з Комина Ніжинського району.

— Колись весь куток у нас воду брав. А тепер тільки ми з бабою тут залишились, — розповідає дід Степан. — За правилами зроблений, ще мій дід ставив. Соха, дзьод і ключ, — показує.

Журавель складається з вкопаної в землю сохи з роздвоєним верхом (або двох скріплених). Між ними кріпиться довга жердина (тут називали «дзьод»). На довшому кінці висить відро на тонкій жердині з цепом (ключ). А на коротшому — противага (цеглини, якась залізяка або дерев’яка).

— Я й не знаю, як ті балки називаються, — знизує плечима Ірина Бобик з Невклі Городнянського району. — Живу тут шість років, в цій хаті — чотири. Чоловік місцевий.

Височезний журавель у них перед двором.

— У нас в Кіровоградській області (тепер Кропивницькій) такого взагалі нема. Спочатку незвично було воду брати, а тепер навіть легше, ніж з тою ручкою. Вода з відра не розливається.


Ірина Бобик з сином Нікодимом і вийшли по воду до журавля

5. ...і «журавель на роліках»

— Це сучасніший варіант журавля, з коліщатками, — розказує 75-річна Катерина Мельник з Невклі. — Колодязь цементовий з отвєсом, — рекомендує Катерина. — На соху зверху кріпиться залізна рама. Її колись зробили в кузні. Почепили цю раму, на ній два роліки. І дві блокіровочки. І по тих роліках, по блочках, на тросику витягаємо крюком відро з колодязя. Як відро опускаю, на іншому кінці дерев’яка піднімається (груз, весок). Весок кріпиться до тросика. І ходять на роліках. Тросик треба металевий, бо вірьовка перетирається і рветься.

Колодязю цьому років 30. Сама ремонтую, сама воду тягаю. Трудно без діда.

Такого типу колодязів у Невклі багато.

«Громадський» роликовий журавель стоїть на вулиці.

— Медицина звідси воду бере, клуб, сусідка Люда, інші сусіди. Навіть я, коли мій пересихає. А тут живець і вода ніколи не падає. А чистить Сашко Редькович, господар магазину. Городнянських хлопців наймав. А на відро всі гуртом скидувались.


Катерини Мельник біля спільної криниці

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №38 (1740), 19 вересня 2019 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)