Настільний теніс, вирощування городини та відеотеку запровадив у Носелівській школі її директор

Настільний теніс замість мобільних телефонів, вирощування городини на уроках трудового навчання, власна відеотека та бігова доріжка, яка вимірює фізичний стан. Ці та інші нововведення для школярів започаткував Іван Погорілко – директор Носелівської загальноосвітньої школи, що в Борзнянському районі. Керує школою він 43 роки, крім цього, викладає фізику. Перед Днем учителя наша Олександра Денисенко поспілкувалася з Іваном Погорілком та його учнями, деталі далі.



У десятого класу Носелівської школи починається урок фізики. Проводить його директор – Іван Погорілко.

«Сьогодні ми з вами говоритимемо не тільки суто по теоретичних положеннях обертального руху, а як цей обертальний рух впливає на наше життя, на життя планети».

Діти дивляться тематичні відео, проводять досліди. Під час уроку директор роздає їм листочки з липкою стрічкою. Каже: робить це щоразу.

«Не завжди учні можуть відверто сказати, що на уроці було не так. Для того, щоб було так, треба вчителю знати, що дійсно на уроці відбувається».

Після уроку всі бажаючі щось пишуть на своїх листочках і потім ліплять їх на дошку.

Аня Курило – десятикласниця Носелівської загальноосвітньої школи: «Я хочу дізнатися, як пов’язана сила Коріоліса і ефект Бера».

Олександр Гладченко – десятикласник Носелівської загальноосвітньої школи: «На його уроках дуже цікаво. Буває учителів немає, він заміняє уроки – хімію, біологію. Ми сидимо вчимо з ним і з ним дуже цікаво».

Іван Погорілко показує, як ще у них проходять уроки та якими бувають домашні завдання. Разом із дітьми вони проводять різні дослідження.

«Розрахували за тими даними швидкість, з якою Місяць обертається навколо Землі. Ну, у нас вийшло 950 метрів за секунду, а насправді він кілометр за секунду. Допустима така неточність для школи».

У цій школі діти не користуються мобільними. Замість цього на перервах вони грають у настільний теніс та спілкуються між собою.

«Вживалося це правило не зовсім просто, бо це гарна цяцька. Але врешті-решт вдалося переконати, що не треба вони нам. У нас телефонів стаціонарних 200 у селі, у класного керівника є мобільний телефон. Він може зв’язатися і дати учню поговорити з батьками. Нащо тоді, запитується? Тільки гратися. Тому я сказав: «Я не буду носити». Хоча мені вкрай потрібен, я керівник цієї організації. Але я даю слово, що не буду».

Іван Погорілко показує свій робочий мобільний телефон. Говорить: бере його із собою у крайніх випадках.

«Хтось дзвонитиме, чи з міністерства, чи з такої організації, що я не можу перенести розмову, я приходжу і кажу: «Можна?».

Іван Погорілко веде нас до кабінету інформатики. Каже, на сьогодні у школі є близько 30-ти комп’ютерів. Окрім комп’ютерного класу, вони стоять у кожного вчителя в кабінеті – щоб допомагати у проведенні занять. Також тут є власна відеотека. За понад 10 років назбирали близько 18 тисяч навчальних фільмів, говорить директор.

«Ведемо записи науково-пізнавальних передач. У нас є супутникова антена, ми дивимося по програмі, де йдуть науково-пізнавальні передачі, включаємо і пишемо на лазерні диски».

Поряд із кабінетом у коридорі стоїть бігова доріжка. Вона вимірює фізичний стан дітей, пояснює учитель фізичної культури та трудового навчання Юрій Курінський.

«Якщо є питання, ми рекомендуємо батькам – хай звертаються в лікарню або до нашого лікаря. Якщо треба в лікарню або режим підкорегувати. І, наприклад, бачимо зрушення, які є. Тренується дитина постійно чи не постійно».

На подвір’ї школи 7 датчиків – для визначення напрямку вітру, вологості, температури та кількості опадів.

«Вони всі ці величини вимірюють і по Wi-Fi скидають на базову станцію. Базова станція обробляє і завбачує погоду у радіусі 25 кілометрів на добу-на дві».

За одним із корпусів школи – город. Його на уроках трудового навчання обробляють учні, каже директор. Тут, наприклад, вирощують гарбузи.

«Гарбузи ми чинимо, сушимо насіння і продаємо. Таким чином ми заробляємо собі гроші на те, щоб існувати цілий рік, проводити профілактичну роботу комп’ютерної техніки, Новий рік відбувати, інші свята, проводити невеликий, біжучий ремонт. Одним словом ми за ці гроші, в принципі, виживаємо. Кілька тисяч – для школи сільської це гроші».

Також школярі вирощують малину, часник, щавель. Частина городини передається до шкільної їдальні, частина – продається. Трохи далі – ростуть дерева. Є серед них садові.

«Груші, абрикоси і яблуні. Я вважаю, що учень, який закінчує школу, прищепити яблуню не вміє – чого вчився стільки років? Тому така вже традиція, що кожен повинен виростити яблуньку».

Також тут ростуть сосни, кедри, акації, дуби.

«По-перше, дуб, я вважаю, це стратегічне дерево. Це дуже міцний будівельний матеріал».

Педагогічний стаж Івана Погорілка 49 років, 43 з яких він – директор, розповідає начальниця відділу освіти Височанської ОТГ Наталія Харченко. Вона 28 років пропрацювала у цій школі. Каже: він єдиний заслужений учитель у районі.

«Іван Михайлович, як предметник, завжди був попереду у освітньому процесі. Він давно у своїй діяльності практикує дуже тісний зв’язок викладання предмета із життям навколишнім. Він завжди проваджував методики міжпредметних зв’язків. Тому його уроки завжди цікаві, доступні дітям».

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)