Наш край

«Давай, Аркадіївно, «Калину»

2020-02-17 15:47:38
1889 0
2 березня починається великий піст. Триватиме до Великодня, 19 квітня. Піст — час печалі.

Та навіть у піст на поминальних обідах на Ріпкинщині... співають. Співають і на Меншині, Корюківщині.

Виводять прощальні голосіння.


Олесандра Щербина співає


— Починаєм «Калиною», — каже Олександра Щербина з Нових Яриловичів на Ріпкинщині. І заспівує:

Ой Боже, наш Боже, з високого неба
почуй ти молитву мою.
Візьми мою душу до божого раю,
А тіло в сирую землю.

Насиплють на мене високу могилу,
Травою вона заросте.
Посадять на мені червону калину,
Вона навесні розцвіте.

І будуть до мене пташки прилітати,
Будуть щебетати мені,
А я не почую, бо буду лежати
В могилі сирої землі.

Моя домовина — хатинка маленька,
У ній ні віконця нема.
Я буду лежати, буду сумувати,
Як в полі билинка одна.

Колись мої ніжки далеко ходили,
О Боже мій, Боже, який то був час,
Колись мої ручки так важко робили,
Тепер же на грудях лежать.

Прощайте, прощайте ви, браття і сестри,
Бо я вже відходжу від вас.
Настануть години, настануть хвилини,
І я дочекаюся вас.


Олександра Аркадіївна — півча. За 25 років зі своїх 67 в останню путь провела сотні небіжчиків із Нових Яриловичів, Старих Яриловичів, Скитка, Виру, Олександрівки, Нової Папірні, Сиделівки, Киселівки, Клубівки, Олешні і Ріпок.

— Приходимо на поминальний обід, — розказує. — Колидо подають. Роблять з меду, води і булки. Хто з печива або бубликів. Традиція. Ніби причаститися душі того чоловіка, який помер. (У сусідній Білорусі рис варять для колива. Додають ізюм). Благословляє батюшка стіл, читає молитву, ми сідаємо. Люди по три чарочки вип’ють і починають, між нами кажучи, вищать-кричать, я тоді беру слово: «Поминаємо, співаємо псалми». Псалмами називаємо ці пісні. Люди люблять їх.

Співаємо утрьох. Я, Ліда Єсипенко (у Ліди вищий голос, у мене нижчий), батюшка. Зараз у нас настоятель отець Володимир (Баклан). Він також служить у П’ятницькій церкві у Чернігові. До нас приїздить.

Як співаємо, люди не їдять. Слухають. І помагають співати.

«Аркадіївно, давайте псалмочку. Давайте «Калину». І сидять, ревуть. Пісні українською мовою прийшли до нас років 15 тому. Баби колись і співали російською. Ці голосіння теж не забуті.

«Не ропщи на тяжелую долю» часто просять.

Можемо і по чотири псалми проспівати. «Давайте цю, давайте цю». А де не хочуть, на одному зупиняємося.

У кінці заводимо:

Родные мои, не забывайте меня
И в молитвах своих вспоминайте меня.
Сестры мои, не забывайте меня,
И в молитвах своих вспоминайте меня.
Дети мои, не забывайте меня,
И в молитвах своих вспоминайте меня.
Соседи мои; не забывайте меня,
на могиле моей вспоминайте меня.


Цим закінчуємо обід.

«Двох хлопчиків відспівували в церкві. Один гроб і другий — поряд»


— Співаємо також дома або на кладовищі, коли прощаються рідні, — продовжує Олександра Щербина.

— Відбули панихиду (церковну службу по померлому). Коли йде прощання і коли виносять, співають:

Прощай, душе, в конечний час,
Прощай над гробом нині.
В далеку даль ідеш від нас,
Лишаєш жаль родині.


Панихида інколи відбувається в церкві. Двох хлопчиків відспівували. Один гроб і другий — поряд. Ігор Штиль и Вова Тур. Потонули хлопчики. Поряд із Сожем — озера. На них пішли ловити рибу. Дощечки поклали. Сонце піднялося, лід опустився. Вони «на допомогу» кричать. Рятівники ледь не потонули. А я перед тим поламала ногу. Тільки мені зняли гіпс, і довелося читати на похороні.

Зазвичай панихида дома. Люди підготовлюють все необхідне. Вода стоїть, ікона, хрест. Два хліби кладемо. Панихиду відспівали, «Прощай, душе» відспівали, виносять гроб, батюшка водою освящає. Ставлять гроб, ми співаємо «Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас» тричі.

«Євангеліє» батюшка прочитає у дворі. І несемо на кладовище. Несемо, по дорозі співаємо. Перед входом на кладовище починаємо «Покайтеся, люди». Ох, люблю цю пісню.

Приходимо на цвинтар, там як маленький молебень відбувається. Батюшка починає печатать (обряд над могилою). Співаємо «Святий Боже, святий кріпкий», потім «Отче наш». І все.

«Молодий хлопець. 26 років. Убили у Москві»

— Я завжди плачу на похоронах. Коли прощаються, стараюсь не дивитися. Серце щемить. За 25 років поховати, відспівати стільки людей... Це тяжко. Після кожного лишається зарубка. Особливо, коли молодих ховаємо.

Перші похорони, на яких я співала разом з Надею Сердюк, були в Олександрівці біля Клубівки (села на Ріпкинщині). Там я так плакала!

Молодий хлопець. 26 років. Убили у Москві. Поїхав на заробітки. Які були похорони, не розкажеш. Страшні.

І я таке горе пережила. Дитятко моє умерло. Хлопчик. 23 дні прожив.

Дитина була не хвора. Я народжувала у Добрянці. А там був стафілокок. Заразили. Дитя кричало. Кал був зелений. А я не знала, що мені робити. Сиділа, плакала над дитям. Мені був 21 рік з половиною. Сходили до фельдшера. Каже, от, хлопчики усі плачуть. А коли ж крик день і ніч. Поїхали у лікарню в Ріпки. Та було пізно.

Коли потім одна донька народилася, друга — я тремтіла над ними. Разом з чоловіком дали їм, що могли. Не було такого літа, щоб вони на каруселях у Чернігові не покаталися. Іграшки, книжки купувала.

У любові до дітей та до церкви знаходжу сили. Якби я в церкву не ходила, я б не жила на цьому світі. Люблю усе церковне. Навіть коли у ліс іду, читаю молитви. «Отче наш» можу 40 раз прочитати. Виходжу з лісу, подякую: «Спасибі тобі, Боже».

«Приходжу з похорону, мию ноги в морській солі»

— Як іду на похорон, одягаюся в чорне, — розповідає півча. — Спідниця та блузка або футболка, платок чорний.

«Господи, благослови, дай мені сили», — помолюся. У мене три захисники. Микола Чудотворець, Пресвята Богородиця, пророк Ілля. «Пресвятая Богородице, покрий своїм омофором (покровом), дай мені силочки витримати ці похорони і благополучно повернутися додому».

Як іду, часто п’ю корвалол, валер’янку. Бо буває всяке. Відчувати людський біль — не квітами милуватися. Та й люди бувають різні.

З усякими намірами ходять на похорони. Не тільки попрощатися. Погляди людські різні є. Може тільки подивитися, а тобі вже погано. А ти мучишся.

Від зглазу шпильки приколюю. Ладан у кишеню кладу.

А приходжу з похорону, мию ноги у воді з морською сіллю. Тоді мені легше. Може, стрес знімає.

Звідки пісні? — гортає саморобний альбом. — «Прощай, душе» — дав отець Василій, спасибі йому. Служив у нас, зараз під Києвом живе. Від батюшок й інші: «Ой, мамо, мамо, горе без тебе». Або «Ой, любий тату, як важко жити, коли відходиш ти від дітей».

Книжечка є з українськими голосіннями. їздила в Почаїв, купила. Двічі там була. Записували на поїздки перед виборами, ще коли Порошенка перший раз вибирали. «Слава Богу за все, слава Богу за все, слава Богу за сум і за радість», — співає. — Пісні без нот. Музику придумляємо самі.

Пісні російською мовою — спадок від наших півчих-бабусь Марії Сидорівни і Дуні Абакумівни. Ми писали на магнітофонну касету службу, у тому числі пісні. Рік вчили. Баби були хороші, давно поумирали. А пісні лишилися:

Ой вы братья мои, сестры,
Вы по духу мне родня.
Вы придите посмотрите,
Жизнь закончилась моя.


Або:
Не ропщи на тяжелую долю,
Крест тяжелый спокойно неси.
Уповай ты на божию волю
И терпенья у Бога проси.


Або:
Не унывай, страдалец, много,
Считай земное все за тень...


Я можу співати на всю квартиру. Обожнюю спів.

Та щоб стати артисткою, такої й думки не було. Без батька росла. А в сестриній сім’ї лихо сталося. Помер чоловік, 5 дітей лишилося. Сестра доярка. Мама дома дітей гляділа. А я і в хазяйстві помагала. І в пранні, і гусей пасла. І город був 40 соток. Виросла, вийшла заміж, працювала у торгівлі, була зоотехніком на звірофермі, потім знову у торгівлі. І весь час співала.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №7 (1761), 13 лютого 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие новости
Ремонт відрізка дороги Новгород-Сіверський – Шостка завершать за два т... 2020-11-24 19:09:46 Чи штрафує поліція тих, хто без масок? 2020-11-24 18:33:09 Свято наближається: на Чернігівщині затримали вантажівку з нелегально ... 2020-11-24 17:46:11 Приходьте на унікальну виставку «Космос Емми Андієвської» 26 листопада 2020-11-24 17:41:31 В Чернігові виявили казаха, що закликав до війни та пропагував терориз... 2020-11-24 17:22:11 Зверніть увагу: набрали чинності зміни до правил дорожнього руху, що с... 2020-11-24 17:19:30 У Чернігові попрощалися з поетесою Оленою Белеванцевою. Вона померла у... 2020-11-24 17:05:39 Коронавірусна пандемія: в області зафіксовано 398 нових випадків 2020-11-24 16:24:31 Вулиця Мстиславська у Чернігові стала односторонньою: Перші підсумки 2020-11-24 16:14:27 За ким (або за чим) ви сумуєте? 2020-11-24 16:04:04