Мудр 3Д

17-річний Ярослав Добрицький зібрався до суду. Хоче паспорт-книжечку

2020-02-26 16:32:13
1463 0
Старенька хата у Ріпках, облуплена. Ремонт би зробити, так ні за що і нікому. У хаті пенсіонерка, її хворий син та онук-школяр.

— Усе буде добре, — заспокоює 63-річну Надію Добрицьку 17-річний онук Ярослав. При живих батьках, не п’яницях, хлопець вже дев’ять років живе з бабусею.


Ярослав Добрицький

— Це ж поки я тупаю, то й внучка підтримую. І він мені допомагає. Воду бідонами майже за кілометр возить, дрова рубає. На сина, 36-річного Віталія, не розраховую. Вже рік, як лежить, на ноги ступати не може, так вони болять. У Ріпках лікувався. Треба було ще і в Чернігові, а у мене грошей немає на те лікування. Групи інвалідності не оформили. Отак і живемо на одну мою пенсію, — зітхає Добрицька.

— Дочка Валя як поїхала дев’ять років тому з дому, тільки раз приїздила, коли батька хоронили. Колишній зять теж поїхав. У Києві тепер. А дитину мені лишили. Ще перед тим, як йому 14 років мало бути і треба паспорт отримувати, я пішла у паспортний стіл. А мені кажуть: «Хто ви така? Треба, щоб мама була з ним» (Ярослав записаний на маму, оскільки батьки не були у шлюбі. — Авт.). Ми до Валі, і просили, і вмовляли: «Приїдь, приїдь, зроби дитяті паспорт». Добивались її різними шляхами. Дзвонили, СМСки слали, голосові повідомлення. Та ні агісь, ні агась. Вона не їде. Нам у селищній раді радили позбавити її батьківських прав, але Ярослав був проти. (За словами Ріпкинського селищного голови Сергія Гаруса, Валентину неодноразово викликала селищна рада спільно з соціальною службою на засідання виконкому, проігнорувала. — Авт.).

Ніяк не могли дозватися. Я вже придумала хитрістю її взяти, щоб хоч на деньок приїхала. Сходила з Яриком, оформила все. Подзвонили їй, сказали, що у мене інфаркт. Думаєте, приїхала? Ні ділом, ні грошима допомоги нема. Минулого літа Ярослав людську худобу пас, аби хоч трохи заробити. У вихідні підробляє.

Онучок одинадцятий клас закінчує, треба на ЗНО реєструватися, а паспорта нема. Отож вирішив написати на програму «Стосується кожного», що на телеканалі «Інтер». Аби допомогли.

— Я листа надіслав ще в листопаді. Час йшов. Я вже і не думав, що щось буде. Минуло три місяці, і нам подзвонили з телеканалу. Приїхали на зйомки, — приєднується до розмови Ярослав.

— «Мама, пожалуйста, если ты меня слышишь, приедь, пожалуйста, я хочу тебя увидеть», — зі сльозами на очах звертається Ярослав до мами. Так починається програма, яку показали 29 січня на «Інтері».



Журналісти розшукали матір, 42-річну Валентину Добрицьку, аж у Харківській області. Вона вагітна на останніх місяцях. Живе з 23-річним співмешканцем Ігорем у хаті, яку винаймають. На передачі виправдовувалася: на збереженні лежала, важка вагітність. Ще й звинуватила матір за історію з інфарктом. Мовляв, через це у неї ледь викидень не стався, так переживала. Казала, що з сином зідзвонюється. Валентина приїхала на зйомки з Ігорем. З’ясувалося, що по телефону він погрожував вбити Ярослава і закопати у лісі, аби той не дзвонив.

З’явився на передачу і батько Віталій Веремієнко. Незважаючи на те, що Ярослав не на його прізвищі, він визнає хлопця сином. Розсталися батьки після смерті двох синів, братиків Ярика. Альошка захворів. «В’яв, в’яв, і зів’яв. Все після того, як сваха його на руках подержала», — так вважає Надія Добрицька.

Повезли в «Охматдит». Валентина якраз була вагітна третьою дитиною. На дев’ятий день після народження Дімочки помер Альошка, йому було чотири рочки (гемолітико-уремічний синдром, відмовили нирки, стався крововилив). Найменший Діма прожив два місяці і 27 днів. Посиніло дитя, відвезли в лікарню. З Ріпок на Чернігів. За добу померло. Бабуся сказала, що дочка винуватила онука, мовляв, приніс додому інфекцію, сам вижив, а молодші ні. Мати Ярослава говорила, що це не правда.

На передачі Валентина пообіцяла приїхати до сина. Хлопець розповів, що мріє вступити до духового училища, стати священником. З 12 років ходить до храму.

— Після передачі Ярослава позвав до себе батько. Він живе на квартирі у хазяйки. Одів, обув, ще й грошей дав, — продовжує Надія Іванівна.

— А мати хоч апельсин чи банан купила?

— Ні, — хитає головою Ярослав. — Та й приїхала не відразу після зйомок, згодом, і то так.... Сьогодні приїхала, сходили, подали документи на паспорт, а на завтра поїхала. Зідзвонюємося.

— Дзвінки... — зітхає баба Надя.

— Її отой (це про співмешканця) грозився Ярославу: «Я приїду, тебе уб’ю і закопаю, ще раз подзвониш».

— Де ж Валя такого знайшла? Вона що, випиває?

— Хто знає, де він взявся. Вона ж спочатку у Києві була, як поїхала. Зі мною жила, не випивала. А як там зараз, звідси ж не видно. Не вірю, що на збереженні вона лежала. На камеру і відро води з колодязя тягне, і полін на руку гору наклала. Немає їй діла до сина. Батько хоч заінтересувався. І колишня сваха, яка онука не визнавала. А після програми одна наша спільна знайома сказала, що бачилася з нею, обіцяла підтримувати, як піде вчитися. Та це слова. Спасибі передачі «Стосується кожного», що з паспортом справа зрушила з місця.


Надія Добрицька

— А батько записав Ярослава на своє прізвище?

— Він не проти, тільки от паспорт ще потрібно отримати.

Онук не хоче айді-картку (пластиковий), хоче книжечку. А йому не дають. Он відповідь міграційна служба прислала, що зараз всім видають пластикові, — простягає відписку на двох сторінках.

— Паперова книжечка скільки живи, стільки й дійсна. А пластиковий кожні десять років міняти треба, і щоразу за це платити кількасот гривень.

Один знайомий був в армії, потім в АТО. За рік тричі губив ту картку, вона ж не зручна. Так по 500 гривень довелося платити.

— З паспортом ще потрібно носити довідку про реєстрацію. Відбитки пальців здавати, аби його отримати і т. д. Не хочу я цього всього. Ще й з релігійних міркувань. Це ж моє право? — розмірковує хлопець.

Про це Ярослав турбується даремно. Відбитки пальців для ID-картки беруть за бажанням. Очевидно, у паспортному йому про це розкажуть. Я ж розпитую далі:

— До якої церкви ти ходиш?

— До Святомиколаївської у Ріпках. Ще коли тато і мама жили разом, ми родиною приходили на служіння. Там красиво хор співав на кліросі. Я кручу головою, звідки ж йде той звук. Тато питає: «І ти, мо’, хочеш співати?» Кажу: «Так». Підійшли до батюшки, аби дав благословення ходити. З того часу я і ходжу.

— Люди хвалять. Він же меншим був товстеньким, як янголя. Його там усі полюбили, — хвалиться бабуся. — Він і читати по-церковному може. От і хоче в Чернігівське духовне училище вступати. Правда, там потрібно платити шість тисяч на рік. Може, батьківська рідня допоможе. Навчання триває три роки. Та наразі потрібно школу закінчити, отримати благословення на вступ.

— Поки що готуюся до ЗНО, — додає Ярослав.

— Як же тебе без паспорта на нього зареєстрували?

— Вчителі допомогли, по свідоцтву про народження. Я буду складати історію, географію та українську мову.

— Які оцінки маєш?

— 8, 9, коли десять.

— А хіба ЗНО потрібне в духовне училище?

— Знання ніколи зайвими не бувають. Та паспорт точно треба. От я його і хочу отримати.

Постанову Верховної Ради про видачу паперового паспорту ніхто не відміняв. До того ж, у Ріпках вже був прецедент, коли дівчина хотіла паперовий паспорт. їй теж не давали. Звернулася до суду. Перша інстанція їй відмовила. Апеляційний суд присудив видати. Значить, і у мене є шанс. Наразі наш знайомий адвокат трішки занятий, має багато справ. Але найближчим часом він допоможе мені звернутися до суду. Буду добиватися свого права.

Якщо хтось хоче допомогти Ярославу, його номер є у редакції (675-186, 675-188, 675-189, 675-522).


Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №8 (1762), 20 лютого 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие новости
З 1 червня громадський транспорт курсуватиме повноцінно і без спецпере... 2020-05-29 11:28:25 Ще одне диво-дерево розквітло на Валу 2020-05-29 11:18:54 Ефективно реагувати на надзвичайні ситуації на воді: рятувальники пров... 2020-05-29 10:20:21 На Валу почалися роботи з демонтажу недобудови «Дворянських зібрань» 2020-05-29 09:47:09 Малечу прийматимуть у дитсадки без медичних довідок, а останні дзвоник... 2020-05-29 09:27:58 У Корюківці з’явилася власна «Ейфелева вежа» 2020-05-29 09:05:13 Микитася відправили під арешт і збільшили суму застави 2020-05-29 08:59:47 Яким буде закінчення навчального року? 2020-05-28 20:37:35 Двоє медиків та працівниця геріатричного пансіонату захворіли на корон... 2020-05-28 20:22:58 Чернігівська чоловіча волейбольна команда «Буревісник» починає тренува... 2020-05-28 20:20:30