Балансування над прірвою або Як розпізнати суїцидальну поведінку?

На сьогодні суїцидальна поведінка (оголошення думок про самогубство, намірів щодо суїциду, погрози та спроби звести рахунок із життям) є глобальною проблемою всього світу. Адже щороку близько 1 мільйона людей вчиняють самогубство. Кількість суїцидів утричі більша кількості умисних вбивств.



Самогубство – це соціальнопсихологічна дезадаптація (непристосованість, неспроможність будувати життєву стратегію, керувати власним життям). Конфлікт усередині себе або з кимось, пережитий особистістю, має вирішальну роль при самоусуненні.

Жінки здійснюють суїцидальні спроби частіше чоловіків, але вони рідше закінчуються смертю. Вони схильні погрожувати самогубством, ніж реально це робити, використовуючи пасивні і менш небезпечні способи можливого відходу з життя: вживання лікарських препаратів, токсичних речовин і т. д. Чоловіки надають перевагу жорстким способам: повішення, стрибки з висоти, застрелення. У підлітків суїцидальні дії часто носять демонстративний характер, який набуває рис шантажу.

Як розпізнати суїцидальну поведінку?

Виділяють різні ступені вираженості такої поведінки. Перший – пасивні суїцидальні думки, які характеризуються уявленнями, фантазіями на тему своєї смерті. При цьому людина може вчиняти дії, що несвідомо вкорочують життя: зловживати алкоголем, палінням, нехтувати власною безпекою.

Другий ступінь – суїцидальні задуми. Це вже планування способів і часу відходу з життя.

Третій ступінь – суїцидальні наміри, коли формується готовність до безпосереднього переходу цього рішення у зовнішню поведінку зусиллями волі.

Тривалість передсуїцидального періоду може тривати від декількох хвилин до декількох місяців.

Демонстративна суїцидальна поведінка – зображення спроб самогубства без наміру покінчити з життям, з розрахунком на порятунок, для вчинення психологічного тиску на близьких людей з метою привернути увагу до себе. Така особа маніпулює іншими людьми й розраховує, що її вчасно врятують. Проте це може закінчитися трагічно через випадковість або втрачений час.
Афективний суїцид проявляється діями під впливом дуже сильного почуття, яке виникло раптово, й характеризується тимчасовою втратою людиною контролю над собою. Дії при цьому непродумані, раптові, імпульсивні.

Справжня суїцидальна поведінка – навмисна, спрямована на реалізацію запланованого наміру піти з життя. Людина ретельно продумує час і місце скоєння суїциду, безперешкодні дії для відходу з життя.

Спроби себе вбити значно перевищують кількість завершених суїцидів. Адже спроба – це крик про допомогу й підтримку. Його ігнорування іншими може привести до трагічних наслідків.
Чому так відбувається?

Причина суїцидальної поведінки – труднощі в міжособистісних стосунках, переживання неспроможності реалізуватися в тій чи іншій сфері тощо. У дітей і підлітків суїциди можуть скоюватися в гострих афективних станах, а також бути результатом затяжної негативної сімейної або шкільної атмосфери, низької успішності, постійного словесного приниження, ігнорування їхньої думки, обмеження самостійності, навіть через зловживання алкоголем і наркотиками, сексуальні проблеми.

Складнощі в прогнозуванні і попередженні суїциду полягають у тому, що проблеми виникають на тлі звичайних ситуацій, які сам підліток переживає як критичні й не бачить виходу. Суїцидальна готовність вища у дітей та підлітків зі зниженим настроєм, незадоволеністю потреб, порушеннями сну і
апетиту, зниженням ваги і соматичними скаргами, страхами та невдачами, надмірною самокритичністю, замкнутістю, агресивністю або схильністю до бунту.

Часто спроба самогубства є шоком для близьких родичів і друзів, але в більшості випадків бувають попереджувальні сигнали. Підлітки уразливі перед стресом більше ніж дорослі, ранимі, значно гостріше сприймають труднощі. У них загострюється відчуття неповноцінності і безвиході. Людина сприймає ситуацію як глухий кут, втрачає віру в можливість позитивного вирішення конфлікту, зростає відчуття безнадійності, що стає поштовхом до скоєння суїциду.

У більшості випадків суїцидальна поведінка в дитячому віці носить імпульсивний характер, 80% – через сімейні конфлікти, й пов’язана не з бажанням померти, а з бажанням уникнути стресів, покарань, є протестом на сварки та негативне ставлення батьків.

Що робити після спроби?

Після спроби самогубства важливо простежити мотиви, які до неї привели. Як правило, люди, які таке скоїли, випадають з поля зору психолога та потрапляють до медичних установ. Часто близькі навмисно приховують факт суїциду й вони залишаються наодинці з невирішеними конфліктами, без психологічної допомоги та підтримки, що не дозволяє діагностувати причини суїциду, визначити подальшу тактику психолого-педагогічного супроводу.

Будь-яка погроза вчинення суїциду не повинна залишитися без уваги й вимагає серйозного реагування, бо близько 10% всіх спроб самогубства закінчуються смертю.

Професійна психологічна, психіатрична і соціальна допомога після спроби самогубства – найкращі для запобігання таких спроб у майбутньому.

Якщо помічена схильність до самогубства, необхідно проявити щирий інтерес до співрозмовника та встановити емоційний, довірливий контакт. У стані кризи людині необхідний хтось готовий вислухати її та не засуджувати. Допомогти зняти психологічну напругу, докласти зусиль, щоб зрозуміти проблему, сприяти формуванню адекватного ставлення до життя і смерті, допомогти оволодіти ситуацією, змінити установки, що обумовлюють розвиток думок про самогубство.

Варто пам’ятати, що ми не самі в цьому світі, і якщо ви не бачите виходу із ситуації, важливо звернутися до людини, якій довіряєш. До батьків, друга чи подруги, вчителя, психолога чи соціального педагога.

Люди протягом життя потрапляють у різні ситуації, конфлікти, відчувають різні емоції, – і це нормально. Але не все потрібно переживати на самоті.

Газета "Вісті Борзнянщини", №14 від 03.04.2021, Ярослава Половецька, психолог

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)