Мати загиблого Владислава Грищенка, на лівій руці набила тату з фото сина

55-річна Валентина Грищенко з Сосниці, мати загиблого Владислава Грищенка, на лівій руці набила тату: фото сина і позивний «Мультік». А ще купила машину, замовила номерний знак «Мультік», здала на права.



Восени минулого року, аби вулиця, яку перейменували на честь Владислава Грищенка, не була болотом, заплатила 3,5 мільйона гривень, щоб заасфальтували 350 метрів.

— П’ятий день, як зробила тату, — говоримо телефоном третього червня, у понеділок. — Сьогодні зняла спеціальну плівку, яку клеять одразу після нанесення, мажу спеціальним кремом.
Тату зробила в середу, 29 травня. Мені подобається. Схоже на фото сина. Хочу, щоб моє дитя було ближче до мене. Майстриня Таня Троцик з Мени. В інтернеті бачила, як вона набивала портрет свого чоловіка. І мені так захотілося… За роботу вона не взяла нічого, тільки за розхідники. Можна сказати, на добровільних засадах.

— Як обирали фото?
— Це улюблене фото Владика. У телефоні на заставці стоїть, не міняю. Хотіла, щоб воно було на банері на площі в Сосниці.

— Як довго били тату?
— Близько чотирьох годин.

— Боляче?
— Ні. Життя мене привчило до фізичного болю. Але душевний сильніший.

— Коли я до вас приїжджала, ви ще їздили на велосипеді.
— Після того і купила авто, — сміється жінка. — Тепер на «Мультіку» їжджу. На «Хюндай Тюксон». Колір, за документами, сірий. Але відтінок зеленуватий.

Їздила в Чернігів у справах. Проїздили повз салон. Вова, знайомий, каже: «Давайте зайдемо, глянемо». Того ж дня і замовили. На електриці та бензині (гібрид). Щось схоже на джип. Повнопривідна. Усе в тій машині є. Не знаю, правда, навіщо воно мені, — сміється. — Усе комп’ютеризоване, але повністю ще не розібралася. Знаю, як двірники ввімкнути, де кондиціонер, як повороти ввімкнути. Як завести, поїхати і зупинитися. Більше мені нічого і не треба.

Вибирали нову, бо я ж людина жіночого роду. Одна. Бувша машина — вічні проблеми. І, знаючи сина, сказав би, що гроші зажала. Коли в нас були гроші, а я економила, не таке купувала, завжди на мене бурчав. Тому вирішила не шкодувати, робила так, як би син хотів.

На водія вчилася в грудні минулого року. Одразу замовила і номерні знаки. Спочатку дали цифри. Допомагав товариш Влада. Чекали місяць. Обійшлося менше, ніж дві тисячі гривень, плюс реєстрація. До ключів замовила брелок — прапор України, на ньому напис «Мультік».

— Куди їздите? Сосничани впізнають?
— По Сосниці, у Мені вже сто разів була, по селах. Хто мене знає, впізнає. До Чернігова їздила. На блокпості зупинив військовий, запитав з насмішкою, що то за мультік у мене. Пояснила, посерйознішав. Черніговом прошу, щоб сусід кермував. Бо міста добре не знаю. А навігатору ще не довіряю.

— Планували ще облаштувати дитячий майданчик біля будинку.
— Поки робота стоїть. Треба звернутися до селищної ради. Сподіваюся, за літо зробимо.

Джерело: фейсбук-сторінка "Вісник Ч", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)