Жителька Прилук розповіла, як покинула місто і у селі започаткувала екологічний бізнес
2024-07-09 19:52:08
1147
0
Життя - це завжди подорож. Цікава і непередбачувана. Це безкінечний вир подій і сюрпризів, цікавих ідей та сподівань, невдач та перемог, нових облич, неочікуваних рішень...
Ніхто ніколи не знає, куди ця подорож приведе тебе, в яке місце, до яких людей і справ. І як ти будеш почуватися при такому новому повороті власної долі...
Прилучанка Лариса Борщ та її чоловік Андрій у 2021 році вирішили кардинально змінити своє життя - переїхати в якесь недалечке приміське село, започаткувати там свій, хоч невеличкий, бізнес, розпочати все з «чистого» листка.
Лариса розповідає про те, що це було надважливішим рішенням, бо вони тоді ще не могли передбачити його наслідки і не знали, як все станеться, як буде.
Зате продумати, накреслити якісь головні лінії своєї майбутньої підприємницької справи могли:
- Безліч людей мріє про те, щоб жити та працювати в селі, насолоджуючись свіжим повітрям, природою та спокоєм. Але чи можна це зробити не тільки для душі, а й для гаманця? Ми шукали перспективні ідеї для бізнесу в селі, які сподобаються людям, дадуть змогу заробляти гроші, і ми, при цьому, не втратимо якість життя...
Їх хвилювали не тільки переваги, а й особливості бізнесу в селі, втілення в життя новітніх цікавих ідей, які б принесли їм успіх та були підтримані односельцями та клієнтами. І які б стали вдалим вибором для підприємців їх рівня і бюджету.
На перший погляд, бізнес в селі - це не вигідно, ділиться думками Лариса. Однак, якщо використати хорошу бізнес-ідею, то кожного з підприємців може очікувати прибуток. Головне, на її думку, не зупинятися, не боятися ризику, працювати наполегливо і чесно.
Так, власна справа для тих, хто проживає не в місті, має масу переваг. По-перше, це невелика конкуренція. Кожен, хто був хоч раз у селі, міг помітити, що знайти пристойний магазин, аптеку та інші звичні для міста речі практично неможливо. А якщо і вдається це зробити, то якість надаваних послуг пригнічує.
Родина, при обговоренні своєї майбутньої бізнесової справи, відкинула створення розважального закладу, невеличкого ресторанчику у селі, де мало молоді, як і продуктового чи з одягом магазину. В усякому разі, поки. Вони, на своє переконання, обрали щось перспективніше і цікавіше.
Родина у Канівщині вирішила зайнятися виробництвом натуральних продуктів харчування, бо були впевнені, що це може зіграти, і якщо цим почати займатися, то де, як не в селі? Адже тут практично не їздять машини, багато простору для вирощування на землі та для випасу худоби. Не маєш власної землі, можеш орендувати пристойну територію за відносно невелику ціну.
А якщо відштовхуватися від екологічної специфіки сільської місцевості, найпоширенішими видами заробітку можна вважати вирощування тварин.
Вони шукали щось доречніше і незвичайне для Канівщини, те, чого ще ніхто не робив, що могло б принести користь людям і прибуток, і знайшли...
Визначилися з видами діяльності, заснували приватне підприємство «Платформа», оформили всі відповідні документи, отримали дозволи і почали працювати.
Для початку відкрили пекарню, в якій випікають піцу, бургери, багети, паніні, сендвічі. Розвозять їх по магазинах сіл і Прилук, як і всю іншу виготовлену ними продукцію (гривня з кожного виду реалізованої продукції, як запевняють підприємці, йде для ЗСУ).
Потім з'явилася власна артезіанська свердловина, облаштування та обслуговування якої вимагає грамотного вирішення цілої низки технічних моментів.
Вони беруть з цього глибокого природного колодязя воду, яка по праву вважається екологічно-чистою і придатною для питних цілей. Розливають її по пляшках. Для садочків і шкіл навколишніх сіл цю воду надають безкоштовно.
Працює цех напівфабрикатів, в якому вручну виготовляються голубці, пельмені, вареники, кажуть, скоро черга дійде і до котлет.
Цех напівфабрикатів облаштований за всіма відповідними санітарними нормами, оскільки такі бізнеси досить вразливі до перевірок на дотримання норм і правил при виготовленні продукції.
Не варто економити на якості, впевнена Лариса, посилаючись на те, що споживач під час війни менш вимогливий. Завжди потрібно прагнути до того, щоб рівень бізнесу був достатньо високий.
Ще один вид діяльності «Платформи» - вирощування тварин для коптильні. Вони відгодовують на натуральних кормах свиней та курей, м'ясо яких іде для виготовлення смачних копчених делікатесів - баликів, почеревин, крилець.
Зі збутом проблем не буває, адже багато магазинів та міських ресторанів із задоволенням куплять смачні вироби з екологічно чистого м'яса.
Створюючи цех-коптильню, ділиться пані Лариса, вони добре усвідомлювали, що це відповідальний і особливий вид діяльності. І що вони готові нести відповідальність за якість продуктів, оскільки це те, що не тільки стане запорукою успіху, а й буде мати прямий вплив на життя та здоров'я споживачів їхньої продукції.
Причому, займатися відгодовуванням домашніх тварин - доволі клопітка справа. Одне з головних в ній - дотримуватися санітарних норм і стежити за здоров'ям тварин. Але вони справилися, все вийшло.
Нещодавно збудували і величезну теплицю, в якій планують вирощувати для себе і на продаж свіжу зелень і овочі.
А для власного молодого саду Лариса виписала саджанці хурми, ківі, горіхів. В минулому році влітку вона зібрала в ньому непогані урожаї чорниці, лохини, ожини і здавала ягоди по магазинах. Свіжі та заморожені ягоди - теж цікава справа. Ними можна займатися влітку і взимку.
Чоловік викопав у дворі ставок, тепер розводить в ньому рибу, це теж перспективно.
Мріють вони почати вирощувати рослину стевею для хворих на діабет.
Кожний клаптик землі, кожна нова справа мають приносити користь для їх «Платформи». Це вже, мабуть, і є те бізнесове мислення, яке притаманне ініціативним і досвідченим, що мріють про постійне втілення нових задумів та про успіх.
Так що планів - багато. Вони намагаються розвиватися, йти далі.
Ми сидимо з Ларисою в їх затишному красивому будинку, розмовляємо, п'ємо каву.
Запитую у Лариси, чи здійснилися її надії, чи не пожалкувала вона про те, що вони купили тут, в Канівщині, дім, переїхали, розпочали таку непросту справу.
Говорить, що ні, що вона щаслива. Що люди в Канівщині чудові, ввічливі, що село красиве, зелене. Свіже повітря, грибів багато. А земля тут гарна - чорнозем. І земля завжди віддячить тому, хто хоче віддано на ній працювати.
Зізнається, що, маючи педагогічну освіту, ніколи не думала, що буде займатися бізнесом і що отримає задоволення від цього. Але ж наважилася, розпочала, і все, начебто, вийшло. Жартує: тепер ось вона — бізнес-леді.
Лариса вже звикла до села, відчуває його власною домівкою. Син Кирило зі своєю дружиною Настею мешкають в Прилуках, але частенько навідуються в Канівщину, яку теж встигли полюбити.
Неочікувано дізнаюся, що Лариса чудово малює - її картини прикрашають стіни будинку. Особистість творча, із задоволенням прикрашає домівку своїми різноманітними оригінальними витворами.
Займається квітникарством. Власноруч обплітає горщики для квітів декоративним шпагатом, і вони відразу змінюються, стають оригінальними.
Жінка раптом згадала, як багато років тому брала участь у «Фестивалі борщу», який проводився на центральній площі Прилук за участю авторитетного міжнародного журі. Вона варила борщ за старовинним бабусиним рецептом, подавала його в горщиках з хліба, і зайняла перше місце!
Були в її житті і гіркі сторінки - вона пережила раптову смерть своєї дев’ятнадцятирічної доньки Дарини. Здавалося, що не виживе, не переживе цю тяжку втрату, але змогла. Бо доля
іншого їй не дала. Пережити горе допомогли і робота, і бізнесові турботи.
Зранку вона сідає у своє маленьке червоне авто, схоже на Божу корівку, і їде у справах. Бізнес - це така справа, що ним потрібно займатися щомить, кожного дня. Бізнесові та будівельні проблеми (сьогодні вони ще упорядковують свої виробничі цехи і територію навколо них), логістика, комунікація з клієнтами, з поставниками...
Вона ділова, енергійна, сильна - вона може все. Її поважають в селі, з нею залюбки працюють ті, кому вона постачає свою якісну продукцію.
А ще вона - красива, молода жінка. Приязна, відкрита, ніжна.
Ось така вона, бізнес-леді з Канівщини. Нехай їй щастить!
Джерело: газета “Прилуччина та Прилучаночка”, Лілія Черненко
Ніхто ніколи не знає, куди ця подорож приведе тебе, в яке місце, до яких людей і справ. І як ти будеш почуватися при такому новому повороті власної долі...
Прилучанка Лариса Борщ та її чоловік Андрій у 2021 році вирішили кардинально змінити своє життя - переїхати в якесь недалечке приміське село, започаткувати там свій, хоч невеличкий, бізнес, розпочати все з «чистого» листка.
Лариса розповідає про те, що це було надважливішим рішенням, бо вони тоді ще не могли передбачити його наслідки і не знали, як все станеться, як буде.
Зате продумати, накреслити якісь головні лінії своєї майбутньої підприємницької справи могли:
- Безліч людей мріє про те, щоб жити та працювати в селі, насолоджуючись свіжим повітрям, природою та спокоєм. Але чи можна це зробити не тільки для душі, а й для гаманця? Ми шукали перспективні ідеї для бізнесу в селі, які сподобаються людям, дадуть змогу заробляти гроші, і ми, при цьому, не втратимо якість життя...
Їх хвилювали не тільки переваги, а й особливості бізнесу в селі, втілення в життя новітніх цікавих ідей, які б принесли їм успіх та були підтримані односельцями та клієнтами. І які б стали вдалим вибором для підприємців їх рівня і бюджету.
На перший погляд, бізнес в селі - це не вигідно, ділиться думками Лариса. Однак, якщо використати хорошу бізнес-ідею, то кожного з підприємців може очікувати прибуток. Головне, на її думку, не зупинятися, не боятися ризику, працювати наполегливо і чесно.
Так, власна справа для тих, хто проживає не в місті, має масу переваг. По-перше, це невелика конкуренція. Кожен, хто був хоч раз у селі, міг помітити, що знайти пристойний магазин, аптеку та інші звичні для міста речі практично неможливо. А якщо і вдається це зробити, то якість надаваних послуг пригнічує.
Родина, при обговоренні своєї майбутньої бізнесової справи, відкинула створення розважального закладу, невеличкого ресторанчику у селі, де мало молоді, як і продуктового чи з одягом магазину. В усякому разі, поки. Вони, на своє переконання, обрали щось перспективніше і цікавіше.
Родина у Канівщині вирішила зайнятися виробництвом натуральних продуктів харчування, бо були впевнені, що це може зіграти, і якщо цим почати займатися, то де, як не в селі? Адже тут практично не їздять машини, багато простору для вирощування на землі та для випасу худоби. Не маєш власної землі, можеш орендувати пристойну територію за відносно невелику ціну.
А якщо відштовхуватися від екологічної специфіки сільської місцевості, найпоширенішими видами заробітку можна вважати вирощування тварин.
Вони шукали щось доречніше і незвичайне для Канівщини, те, чого ще ніхто не робив, що могло б принести користь людям і прибуток, і знайшли...
Визначилися з видами діяльності, заснували приватне підприємство «Платформа», оформили всі відповідні документи, отримали дозволи і почали працювати.
Для початку відкрили пекарню, в якій випікають піцу, бургери, багети, паніні, сендвічі. Розвозять їх по магазинах сіл і Прилук, як і всю іншу виготовлену ними продукцію (гривня з кожного виду реалізованої продукції, як запевняють підприємці, йде для ЗСУ).
Потім з'явилася власна артезіанська свердловина, облаштування та обслуговування якої вимагає грамотного вирішення цілої низки технічних моментів.
Вони беруть з цього глибокого природного колодязя воду, яка по праву вважається екологічно-чистою і придатною для питних цілей. Розливають її по пляшках. Для садочків і шкіл навколишніх сіл цю воду надають безкоштовно.
Працює цех напівфабрикатів, в якому вручну виготовляються голубці, пельмені, вареники, кажуть, скоро черга дійде і до котлет.
Цех напівфабрикатів облаштований за всіма відповідними санітарними нормами, оскільки такі бізнеси досить вразливі до перевірок на дотримання норм і правил при виготовленні продукції.
Не варто економити на якості, впевнена Лариса, посилаючись на те, що споживач під час війни менш вимогливий. Завжди потрібно прагнути до того, щоб рівень бізнесу був достатньо високий.
Ще один вид діяльності «Платформи» - вирощування тварин для коптильні. Вони відгодовують на натуральних кормах свиней та курей, м'ясо яких іде для виготовлення смачних копчених делікатесів - баликів, почеревин, крилець.
Зі збутом проблем не буває, адже багато магазинів та міських ресторанів із задоволенням куплять смачні вироби з екологічно чистого м'яса.
Створюючи цех-коптильню, ділиться пані Лариса, вони добре усвідомлювали, що це відповідальний і особливий вид діяльності. І що вони готові нести відповідальність за якість продуктів, оскільки це те, що не тільки стане запорукою успіху, а й буде мати прямий вплив на життя та здоров'я споживачів їхньої продукції.
Причому, займатися відгодовуванням домашніх тварин - доволі клопітка справа. Одне з головних в ній - дотримуватися санітарних норм і стежити за здоров'ям тварин. Але вони справилися, все вийшло.
Нещодавно збудували і величезну теплицю, в якій планують вирощувати для себе і на продаж свіжу зелень і овочі.
А для власного молодого саду Лариса виписала саджанці хурми, ківі, горіхів. В минулому році влітку вона зібрала в ньому непогані урожаї чорниці, лохини, ожини і здавала ягоди по магазинах. Свіжі та заморожені ягоди - теж цікава справа. Ними можна займатися влітку і взимку.
Чоловік викопав у дворі ставок, тепер розводить в ньому рибу, це теж перспективно.
Мріють вони почати вирощувати рослину стевею для хворих на діабет.
Кожний клаптик землі, кожна нова справа мають приносити користь для їх «Платформи». Це вже, мабуть, і є те бізнесове мислення, яке притаманне ініціативним і досвідченим, що мріють про постійне втілення нових задумів та про успіх.
Так що планів - багато. Вони намагаються розвиватися, йти далі.
Ми сидимо з Ларисою в їх затишному красивому будинку, розмовляємо, п'ємо каву.
Запитую у Лариси, чи здійснилися її надії, чи не пожалкувала вона про те, що вони купили тут, в Канівщині, дім, переїхали, розпочали таку непросту справу.
Говорить, що ні, що вона щаслива. Що люди в Канівщині чудові, ввічливі, що село красиве, зелене. Свіже повітря, грибів багато. А земля тут гарна - чорнозем. І земля завжди віддячить тому, хто хоче віддано на ній працювати.
Зізнається, що, маючи педагогічну освіту, ніколи не думала, що буде займатися бізнесом і що отримає задоволення від цього. Але ж наважилася, розпочала, і все, начебто, вийшло. Жартує: тепер ось вона — бізнес-леді.
Лариса вже звикла до села, відчуває його власною домівкою. Син Кирило зі своєю дружиною Настею мешкають в Прилуках, але частенько навідуються в Канівщину, яку теж встигли полюбити.
Неочікувано дізнаюся, що Лариса чудово малює - її картини прикрашають стіни будинку. Особистість творча, із задоволенням прикрашає домівку своїми різноманітними оригінальними витворами.
Займається квітникарством. Власноруч обплітає горщики для квітів декоративним шпагатом, і вони відразу змінюються, стають оригінальними.
Жінка раптом згадала, як багато років тому брала участь у «Фестивалі борщу», який проводився на центральній площі Прилук за участю авторитетного міжнародного журі. Вона варила борщ за старовинним бабусиним рецептом, подавала його в горщиках з хліба, і зайняла перше місце!
Були в її житті і гіркі сторінки - вона пережила раптову смерть своєї дев’ятнадцятирічної доньки Дарини. Здавалося, що не виживе, не переживе цю тяжку втрату, але змогла. Бо доля
іншого їй не дала. Пережити горе допомогли і робота, і бізнесові турботи.
Зранку вона сідає у своє маленьке червоне авто, схоже на Божу корівку, і їде у справах. Бізнес - це така справа, що ним потрібно займатися щомить, кожного дня. Бізнесові та будівельні проблеми (сьогодні вони ще упорядковують свої виробничі цехи і територію навколо них), логістика, комунікація з клієнтами, з поставниками...
Вона ділова, енергійна, сильна - вона може все. Її поважають в селі, з нею залюбки працюють ті, кому вона постачає свою якісну продукцію.
А ще вона - красива, молода жінка. Приязна, відкрита, ніжна.
Ось така вона, бізнес-леді з Канівщини. Нехай їй щастить!
Джерело: газета “Прилуччина та Прилучаночка”, Лілія Черненко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Оставить комментарий
другие новости
Чернігівці отримують ще більше можливостей для вигідного обміну валют ...
2024-12-20 14:53:52
У Блистові зимує 50 лебедів
2024-12-19 17:23:27
Олег Коноваленко розповів, як був кінологом і став командиром роти
2024-12-19 16:20:20
Корюківчанку Тетяну Сіренко війна змусила виїхати у Францію. Як її при...
2024-12-19 14:08:00
Павло Афісов розповів про 920 днів полону. Його катували струмом
2024-12-19 13:57:59
Помер відомий в Чернігові нумізмат Всеволод Огей
2024-12-19 13:50:03
Кулеба прокоментував ситуацію з заблокованими платежами комунальних пі...
2024-12-19 12:28:12
У лікарні після поранення через російську атаку помер майор поліції Че...
2024-12-19 12:19:57
З написам «Fuck Russia» на тілі та з бензопилою: активістка Femen із П...
2024-12-19 12:00:15
Переселенцям у Прилуках потрібна ваша допомога
2024-12-18 18:01:30