Незрячий Іван Горбань з ампутованою ногою потребує вашої допомоги

На фото: Іван Горбань удома, у Прилуках

В Івана Горбаня з Прилук ампутували ногу. Незрячий. У нього важка форма цукрового діабету.
— Я не бачу нічого, — каже. — Яскраве світло хіба що. А так навіть контуру немає.

Ходить на милицях.

— Погано ходжу, — втомлено зітхає. — Бо не бачу, куди ступати. Як рухатися, навіть по кімнаті? Нічого не бачу, розумієте? Я стільки вже падав. Синяки набивав. Ще, не дай Боже, щось поламаю собі. Зовсім зляжу.
Ногу ампутували два роки тому.

— Лежав у Чернігові, пересадку шкіри робили, — повертається до пережитого. — Рятували і не врятували. Приїхав у Прилуки. І відрізали ногу в міській лікарні. Сказали: треба, бо буде гангрена.
Я її (ногу) два роки тягав. Мучила мене. Операції по 200 тисяч пропонували. Не було й нема таких коштів. Щоб якісь пластини поставити. Але не давали гарантії. То я й вирішив уже... Лікувати без пластин. А закінчилося так. Що робить? Треба жити якось.

Сліпим, у кого ноги є, хоч навпомацки можна йти, — порівнює себе. — А на милицях... Усе в середині труситься. Переживаєш, падаєш.

Розказує, що йому 33 роки. Живе сам.

— Батько — не знаю, де він. Десь живий же, — вважає. Мати померла 63-річною. — Сьогодні, 18 жовтня, рівно пів року, як її нема, — ділиться.

Сестра живе у Львові. У неї сім’я. Чоловік, дитина. Допомагає як може.

Одружений офіційно не був. З дівчиною жив, як ноги були. Як зір був.

— Кому інваліди треба, — каже з болем.

Тричі на тиждень ходить соц­працівник. Щоб продукти купити. Прибрати. Їсти приготувати.

Зі слів прилучанина, удома газова плита. Сліпому з великою обережністю треба вмикати. Не завжди навіть розігріти їжу виходить.

— Їм раз на день, — невесело ділиться секретами виживання. — Добре поїм — і достатньо. Буває, сусід зайде, допоможе. Підігріє щось. Чайник поставить.

Уколи від діабету хворий коле сам собі. Навпомацки.

— Отримую інсулін безплатно, за рецептом. Проблем не виникало,— відмічає. — Ліків багато п’ю. На шлунок, підшлункову вони впливають. На нирки. На печінку. Печінка збільшена.

Та з цим якось можна жити.

— Хоч би одне око врятувати, — мріє. — Хоч би трошки бачити.

Пенсія Івана Горбаня, інваліда I групи, 2 тисячі 980. Лікування ж одного ока, з його слів, обійдеться у 50 тисяч гривень.

— Буду щиро вдячний за будь-яку грошову допомогу, — звертається Іван Горбань до людей.

Номер карти:

4441 1110 6007 1291

Джерело: фейсбук-сторінка газети "Вісник Ч", Тамара Кравченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (3)