93-річна жінка з Чернігівщини топить піч щодня та обробляє город у 25 соток

Надія Антонівна Кошова - корін­на жителька села Лави. Живе в тому будинку, в якому і народилася. У бать­ків було три донеч­ки. Надія середуль­ша. Закінчила 10 класів, бо до нав­чання мала хист. І відразу дядько її за­брав до себе у Тулу. Там влаштувалась на роботу у склад і працювала 7 ро­ків. Аж поки одно­го року не приїхала додому у відпустку.
На той час сестри вже покинули бать­ківський будинок і разом з чоловіками поїхали на постій­не місце проживан­ня у росію, до речі, вже їх нема на цьо­му світі. А мати ос­лабла і дуже проси­ла, щоб Надія вже не поверталась, а залишилась з нею в селі. Отож дівчи­на послухала матір і пішла працювати в колгосп. А ще вона дуже любила тан­цювати і постійно ходила у клуб, де й зустрілась із своїм коханим.

- Як музика було заграє - ноги трусяться, - каже жінка. - Я танцювала і навприсядки, і гопака. А спі­вать як любила на колодках!

Побрались молоді і пішли жити до його батьків. А там сім’я велика. Чотири роки жили всі разом: і батьки, і зовиця. А потім, порадившись із чолові­ком, прийшли до батьків Надії, вони жили в одній половині, а молоді - в іншій - місця всім вистача­ло, бо будинок дуже великий. Зробили піч, грубку і зажили. Троє діток зростало у їхній сім’ї. Два сини нині проживають у Сосниці, а дочка - у Мені. Надія з чоловіком працювали в колгоспі. Він возив аміак, це дуже вплинуло на його здоров’я. В нього був і протигаз, і спецодяг, та він ніколи ним не користу­вався, помер у віці 53 роки, у 1981-му. Через рік по­мер батько Надії, а 1989-го - мати.

Надія Антонівна увесь час працювала в колгос­пі по наряду, часто була підмінною на свинофермі. Колись наділяли по 60 соток буряка і жінки вручну його обробляли. А вдома вона утримувала корову, по двоє поросят, курей, індиків і город величезний.
І досі бабуся не може сидіти без діла, каже, що без роботи їй скучно. Обробляє вона 25 соток го­роду. Син прополює міжряддя картоплі, а вона са­пкою тоді поле. Вибирають картоплю трактором, послуги якого замовляють у сусіда, а збирають вручну, Надія Антонівна в цьому попереду. Садить і кукурудзу для курей, і квасолю, і кавуни, і всю го­родину. Минулого року садила гарбузи, щоб здава­ти насіння, тоді воно коштувало 60 грн. за кілограм.
Ще вона продає квасолю.

- Може, тисячу вторгувала, - каже Надія Антонівна. - Я купую дрова вже рубані, за машину заплатила 9 тисяч, тож гроші, які заробила від про­дажу насіння і квасолі згодилися.
Бабуся без прохання сусідів ходить до них, коли бачить, що ті перебирають картоплю, дуже хоче їм допомогти, таким чином віддячивши їм. І каже, що у перебиранні картоплі нема їй рівних: значно мо­лодші за неї перебиральниці здивовані, як 93-річ- ній бабусі вдається так швидко і якісно робити ро­боту.

Щодня вона топить піч, а коли великий мороз, то ще й грубку. Каже, що піч вигідніше топити: і їсти приготує, і полізе на піч спати. Бабуся ще досить метка, їй не складає труднощів забратись на піч чи внести самій дров, води, хоч вже 3 роки, як вона нахилена.

Часто вона ходить у магазин, любить варенич­ки, різні копченості, курятину для страви, а цукерок майже не купує. І ходить за покупками, коли раз у тиждень у село приїздить продуктова лавка.
На подвір’ї у бабусі заметено, навколо новий і відремонтований паркан. Каже, що дочка і син на­відуються часто, допомагають. А вона, коли на­стає зима і роботи меншає, дивиться телевізор, по­стійно у неї увімкнутий радіоприймач. Та найбіль­ша насолода для неї почитати книжки, які постійно привозить дочка.

Джерело: "Вісті Сосниччини", Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)