9-річний Мирослав вибіг на лід і потонув. Ната­лія Кононенко розповіла подробиці трагедії

Наталія Кононенко з Назарчиком

10 березня в селі Малий Листвен на Ріпкинщині під тон­кий лід провалилися зразу троє місцевих хлопчаків: брати Кирило (13 років) і Мирослав (9 ро­ків) Утеніни та 8-річний Назар Кононенко. Врятувати вдалося лише двох...

По обіді того дня хлопці ра­зом пішли гуляти на вулицю. Спочатку грали у футбол, а потім подалися до моста через річку Білоус. Там вони зазвичай риба­лили, тож вирішили подивитися, чи розтанув лід.

— Було близько 15-ї, коли нам сказали, що Назарчик із дру­зями провалилися під лід. У ме­не тріщина в коліні, але бігла ту­ди так, що не відчувала болю, — розповідає мама Назара Ната­лія Кононенко. — Будинок Утеніних недалеко від моста, тож, коли ми з чоловіком добігли ту­ди, Назар із Кирилом уже грілися в хаті. Мирослава з ними не бу­ло... Коли я забігла всередину, син весь тремтів і постійно про­мовляв: «Мамо, я на лід не хо­див, я лише хотів врятувати Ки­рила з Мирославом. Не вдалося, не вдалося...»

Наступного дня син розка­зав: вони стояли на березі, а по­тім Мирослав раптово побіг на лід. У деяких місцях крига бу­ла ще доволі міцною, там же, де добре пригрівало сонечко, во­на підтанула і неначе аж тонула під водою. Кирило сказав брато­ві, щоб той повернувся, але Ми­рослав не послухав. Мить — і він провалився під кригу. Кирило ки­нувся його рятувати і провалив­ся сам, крикнув Назару, щоб той мерщій біг до них додому і при­ніс якусь мотузку. Назар побіг. Вдома.нікого не було (брати жи­вуть із мамою). Мотузки Назар не знайшов, але побачив у дворі якийсь шланг, схопив його й по­біг до річки. Десь за тиждень до цього в телефоні він якраз ди­вився відео, як чоловік витягу­вав на тонкому льоду собаку, що тонула, тож почав копіювати йо­го дії — роздягнувся і повільно пересувався льодом, намагаю­чись докинути шланг до друзів, але врешті-решт лід провалився і під ним.

Усі разом хлопці почали що­сили кликати на допомогу. Крики почула місцева мешканка Алла Кондрашевська, яка живе не­подалік. Вона гукнула чоловіко­ві, щоб той шукав мотузку, і по­бігла до дороги, якою саме їхала машина з працівниками місцево­го сільгосппідприємства — ТОВ імені Шевченка. Чоловіки по­вибігали з машини і разом із по­дружжям кинулися рятувати ді­тей. На той час кричали вже тіль­ки Кирило і Назар, Мирослав по­вністю занурився у воду, на льоду було видно лише його руки.

Назара витягли першим, бо він був найближче до бе­рега, потім врятували Кирила - вдалося докинути до ньо­го мотузку, яку хлопець з останніх сил накрутив собі на ру­ку. Мирослав же на той час повністю зник під водою. За кілька годин його тіло дістали рятувальники.

- Чому він одразу не покликав на допомогу дорослих, не подзвонив комусь (бо ж телефони були в усіх трьох), Назар відповісти не зміг. Мабуть, у той момент просто розгубився або ж вірив, що зможе сам допомогти дру­зям. Усі кажуть мені, що син вчинив як справжній герой, адже самотужки намагався врятувати старших. Воно-то так, але ж ця й без то­го трагічна історія мо­гла закінчитися ще гірше, - каже Наталія Кононенко.

У їхній родині чет­веро дітей. Назарчик - найменший. Саме заради нього старший брат Олек­сандр, якому 21 рік, пішов служити в ЗСУ за контрактом - хоче заробити братові на штучну підшлункову залозу.

- У квітні буде рік, як у Назара виявили діабет І типу, тож він живе за чітким розкладом - в один і той самий час їсть, міряє рівень цу­кру в крові, плюс уколи. Назар дуже відповідальний. Хоч і хворіє, займається в секції з футболу, свого часу навіть загартовувався. З одного боку, можливо, саме організо­ваність і відповідальність допомогли йому того горезвіс­ного дня, з іншого ж - накрили його психологічно. Син по­чувається винним, що не зміг врятувати Мирослава. Цим я найбільше зараз і переймаюся, бо через хвилювання загострюється його хвороба - різко піднімається рівень цукру. Разом із вчителькою шукаємо, хто зможе надати Назару кваліфіковану психологічну допомогу.

Такої ж допомоги потребує і Кирило - на його очах по­тонув рідний браг..

- Дуже прошу зі сторінок газети звернутися ДО ВСІХ батьків, щоб вони (нехай і вкотреі) розказали дітям про небезпеку льоду, пояснили, як треба поводитись, якщо, не дай Боже, станеться така ситуація. Ця трагедія, на жаль, не перша в області цього року, тож треба зробити все можливе, щоб більше такої не повторилося - попро­сила нас наостанок Наталія Кононенко.

Джерело: газета "Гарт", Катерина ДРОЗДОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)