70-річний В'ячеслав Мельник з Коропа 10 ночей провів на лавочці в парку в Іспанії, бо запізнився на автобус до дочки

- Здоров, пропажо. Як воно — за кордо­ном? Чим займався? — вітаються в Коропі з В'ячеславом Мельником. Його не було в селищі півтора року. Жив у дочок. Спочатку в Олесі - в Іспанії, потім у Валентини — у Франції. Вони виїхали за кордон на заробіт­ки на початку нульових.



— Чим займався? В основному онуками. За кордоном добре. Та вдома краще. Зовсім знудився без Коропа, — відповідає чоловік.

До дочок він навідувався й раніше. Але всім запам’яталася саме остання поїздка, бо підчас неї коропчанин... загубився.

За його словами, це тралилося в Іспанії на шляху до Малаги, де мешкав Олеся. Їхати автобусом з України майже три доби. А йому вже під 70. Ноги терпли, ставали як дерев’яні. На кожній зупинці виходив розминатися.

У Валенсії (до пункту призначення зали­шалося понад 600 км) він відстав від авто­буса. Речі, гроші поїхали далі без господаря. Навколо — чуже місто, чужа мова.

Та В’ячеслав Мельник (колишній військо­вий) сильно не панікував. Знав, що дочка йо­го обов’язково знайде.

Вона й справді не гаяла ні хвилини: під­няла на ноги поліцію, зверталася по допомо­гу в соцмережах — так і коропчани дізналися про халепу, в яку втрапив їхній земляк.

А він терпляче чекав. Більш ніж 10 ночей провів на лавочці в парку. Як міг спілкувався з місцевими. Вони допомагали, давали гро­ші. Потім добився до поліції. Показав Олеси­ну адресу. Так і знайшлися.

Пожив у неї і поїхав до Валентини.

Дочок чоловік ростив сам. Дружини не стало, коли вони були ще малими. Про сес­тер у Коропі говорять: старанні, розумні. Олеся захоплювалася спортом, була чемпі­онкою України з кросу серед юніорів. Обидві люблять батька, постійно запрошують жити до себе.

Та він погостює і повертається. Дехто під­сміюється: мовляв, чоловікові вдома — воля, ніхто не контролює — може влаштовувати за­стілля (він це любить) коли захоче.

Чоловік не ображається. Але пояснює по-іншому:

— Тут усе рідне. Я без нього довго не мо­жу. Так сумно стає, що аж серце болить...

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)