Орденом «За мужність» нагороджено бойову медикиню з Чернігівщини

Бойову медикиню 3-ї окремої штур­мової бригади молодшого сержанта Марину Віталіїв­ну Гриценко указом Президента України від 1 травня №271/2025 нагороджено орденом «За мужність» III сту­пеня. Нагороду військовослужбовиці за особисту муж­ність, виявлену у захисті державного суверенітету та те­риторіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку вручив у Києві Президент України Володимир Зеленський.
Як повідомляє 3-тя окрема штурмова бригада, Марина Гриценко — бойова медикиня 1-го штурмового баталь­йону бригади.

«Орден отримала подруга Мері, яка довела свою від­даність і хоробрість, рятуючи побратимів на передовій», — зазначається у повідомленні бригади.

Марина Гриценко родом з Ріпок, з сім'ї медиків (батько захисниці — лікар-хірург Ріпкинської центральної лікарні Віталій Іванович Ковтун). Після закінчення Ріпкинської ЗОШ №2, дівчина здобула вищу освіту у Чернігівському педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка, навчаю­чись на історичному факультеті.

З 2008 року працювала науковим, а потім — старшим науковим співробітником Чернігівського обласного худож­нього музею ім. Григорія Галагана, останнім часом обій­мала відповідальну посаду головного зберігана фондів музею. Натхненно працювала над виставковою і науко­вою діяльністю, державною експертизою статей і лекцій. «Справжній професіонал, сповна віддана обраній справі, мужня і смілива, щирий патріот Батьківщини», — так гово­рять про свою колегу у художньому музеї Галагана.

Про беззаперечну відданість улюбленій справі, висо­ку відповідальність, сміливість говорить і той факт, що Марина Віталіївна під час повномасштабного вторгнення і облоги та обстрілів Чернігова не полишила місто (хоч була така можливість), а залишилася на роботі, кажуть у музеї. Як розповіли його співробітники, Марина Гриценко з донькою весь час перебувала в місті, і буквально жила в музеї та опікувалася його експонатами, оберігаючи їх. А коли у березні 2022-го внаслідок ворожого бомбарду­вання були пошкоджені будівлі музею, Марина Віталіївна стала невідкладно закривати плівкою вибиті вікна примі­щення, наводити лад.

Не могла наша землячка й залишатись осторонь зброй­ної боротьби українського народу проти рашистської на­вали. її думки й помисли були з тими, хто щодня потом і кров'ю відстоює нашу свободу і незалежність держави, виборює мир для нащадків, з тими — хто на полі бою. Тому у 2023 році Марина Гриценко за покликом серця і долучилася до рядів захисників України, вдягнувши вій­ськову форму. Співробітниця музею стала бойовим меди­ком. її покликанням став порятунок мужніх і незламних українських воїнів. А наполегливість і набуті вміння, хо­робрість і відданість Україні, з якими продовжує службу Марина Гриценко, допомагають врятувати не одне життя наших героїв.

Джерело: “Життя Полісся”, Сергій КОЛБАСА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)