Від вчительки математики до лідерки педагогічної спільноти: Історія натхнення Тетяни Мордюкової


Тетяна Мордюкова
Сільські школи часто стикаються з викликами, пов’язаними з обмеженістю ресурсів та відпливом кваліфікованих кадрів. Однак, досвід Світанківського ліцею Парафіївської селищної ради демонструє, що ці чинники не є визначальними.
Протягом багатьох років цей заклад стабільно демонструє високі показники вступу випускників до провідних вищих навчальних закладів України, зокрема технічного та економічного профілю.
В основі цього феномену стоїть Тетяна Федорівна Мордюкова, заступниця директора з навчально-виховної роботи, вчителька математики та інформатики. Її унікальна методика викладання та системний підхід до підготовки абітурієнтів перетворили скромну сільську школу на осередок якісної освітньої підготовки.
Тетяна Мордюкова – справжній ентузіаст, чий професійний шлях витканий із глибокої любові до дітей, жаги до знань і невтомного прагнення до інновацій. Її життя – це історія про те, як покликання, знайдене у шкільні роки, переросло у масштабні проєкти, що змінюють життя цілої громади.
Шлях до професії
Тетяна Мордюкова – людина, яка закохана в свою професію. Її вибір не був випадковим.
«Учителькою мріяла стати з дитинства. Ще маленькою дівчинкою гралася в школу: навчала ляльок, ставила оцінки, перевіряла зошити», – з посмішкою розповідає Тетяна Федорівна.
Цікаво, що поштовх до точних наук жінка отримала від свого батька. Хоча він сам був економістом, а пізніше працював звичайним робітником, він виявився природженим педагогом-математиком.
«Він був математиком. Він із дитинства привчав мене до точних наук», – згадує вчителька.
Вона розповідає про дивовижний урок, який стався, коли вона була ще маленькою. Батько знімав верхню частину зі старого діапроєктора, брав м’яч і, обертаючи його навколо лампочки, наочно демонстрував, чому буває день і чому буває ніч.
Але ключовим моментом стало знайомство з Галиною Григорівною Дем’яненко, класною керівницею та вчителькою математики у 4-му класі.
«Вона мені прищепила любов до математики. Це був учитель від Бога», – згадує пані Тетяна.
Саме вплив батька та улюбленої вчительки став вирішальним у виборі професії.
Школу Тетяна закінчила із золотою медаллю. Після року роботи старшою піонервожатою в школі, Тетяна Федорівна вступила до Чернігівського педагогічного інституту на спеціальність «Математика та інформатика» (на той час інформатика тільки додавалася до програми).
Покликання, яке сильніше за родинні традиції та великі зарплати
«Чому ти не пішла на лікаря?» – це питання, яке Тетяна Федорівна чула часто. Її мати була лікарем в Ічнянській районній лікарні, але сама пані Тетяна від самого початку знала, що її шлях інший.
«Професія лікаря – не моє покликання. Моє покликання – педагогіка», – твердо відповідає вона, розповідаючи про свій вибір, який розірвав родинну медичну традицію.
Цікаво, що доля двічі перевіряла її на міцність. Вона після закінчення педагогічного інституту за розподілом 4 роки працювала в Южненській загальноосвітній школі, а потім через життєві обставини мусила покинути школу і п’ять років працювала в банку «Україна» в Ічні, але, як вона сама каже:
«Школа – це моя доля».
Потяг до викладання виявився сильнішим за фінанси, і Тетяна Федорівна повернулася до роботи вчителькою у селі Южне (зараз Світанок), де працює з 1999 року, а з 2017 року обіймає посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.
Математика та інформатика: вчити мислити та крокувати в ногу з часом
Тетяна Федорівна переконана, що робота вчительки – це «вічне натхнення», адже педагогічна праця вимагає постійного саморозвитку, творчого підходу та здатності розкривати потенціал учнів.
Але головний принцип роботи вчительки, на думку пані Тетяни, це любов до дітей.
Щодо математики, то її приваблює здатність науки «спонукати до мислення». Тетяна Федорівна спростовує міф про те, що це «суха наука», демонструючи учням зв’язок математики із життям.
«Математика, вона пов’язана з життям. Якщо наводити якісь життєві приклади, якщо показувати учням, що дійсно математика їм у житті знадобиться, то вони із задоволенням її вивчають», – пояснює Тетяна Федорівна.
Інформатика ж у вік високих технологій є надзвичайно цікавою для дітей. Вивчення програмування, моделювання, а особливо офісних програм та створення презентацій – усе це робить уроки захопливими та практично корисними.
Сьогодні працювати складніше, зазначає Тетяна Федорівна, адже діти мають більше свободи та потребують особливого підходу й зацікавлення.
Але головний її принцип незмінний: любов до дітей і бажання з ними працювати.
Грандіозний проєкт – сворення освітнього простору Vseli HUB для громади
Як заступниця директора, Тетяна Мордюкова є однією з ініціаторок та рушіїв великих проєктів.
Найбільш значущим стало створення освітнього простору Vseli HUB на базі закладу.
«Почалося все з пропозиції від вчителів взяти участь у проєкті на тему громадського активізму від громадської організації «Українська Античність», – розповідає пані Тетяна. Ідея створення сучасного освітнього простору переросла у подання заявки на грант, роботу з менторами та учнями, і врешті – створення «Хабу» на базі колишньої бібліотеки.
Цей проєкт став переможцем в усій області!
«Ми виграли цей грантовий проєкт в області й створили освітній простір Vseli HUB на базі школи», – із гордістю розповідає вона.
Школа виграла 100 тисяч гривень на облаштування освітнього простору (меблі, література, комп’ютерне обладнання) та залучила ще 100 тисяч гривень від місцевих спонсорів.
«Активна позиція мого регіону. Очима дітей» – соціально-освітній проєкт, спрямований на підвищення рівня вмотивованості шкільної молоді щодо громадського активізму, її залучення до розвитку молодіжних просторів.
«Ми впоралися, і наша команда втілила свої ідеї в життя, створивши в нашому селеному пункті молодіжний простір. Наш освітній хаб – це сучасний, стильний простір із новою апаратурою, який слугує не лише для школи, а й для всієї громади.
Там проводяться:
– зустрічі з психологами (зараз співпрацюємо з Чернігівською організацією «Roka da» по напрямку ментального здоров’я);
– зустрічі з відомими людьми;
– тематичні та освітні заняття для учнів та жителів громади», – з гордістю розповідає Тетяна Мордюкова.
Благодійний фонд «Рокада» під час війни надає психологічну підтримку дітям.
У хабі був реалізований проєкт ЮНЕСКО у партнерстві та за допомогою Громадської організації «Батьківська спілка» щодо відновлення психічного здоров’я та психосоціальної підтримки дітей та педагогів під час літніх канікул.
У молодіжному просторі «VSELI HUB» з учнями 10-11 класів успішно реалізовано Всеукраїнський проєкт «Збережи свою ідентичність» від Громадської організації «Українська Античність».
«Girl Power Ukraine» – це унікальний освітній проєкт для дівчат-підлітків віком 13-18 років від БФ «Благомай».
Одноденні навчання «Молодіжний старт: від ідеї до дії» у сільських громадах Чернігівської області реалізовані за підтримки міжнародної гуманітарної організації «Людина у скруті» (саме від цієї організації надійшла пропозиція на грант).
Тетяна Федорівна та колектив закладу не зупиняються
Історія Тетяни Мордюкової – це яскравий приклад того, як особисте натхнення та професіоналізм можуть стати основою для успішного розвитку як окремої школи, так і всієї громади.
Виклики та перспективи сучасної шкільної освіти
Сучасна українська освіта переживає період докорінних змін, викликаних впровадженням Нової української школи (НУШ), новими навчальними програмами та, на жаль, умовами війни.
Тож, розмовляючи з Тетяною Мордюковою, ми з’ясували, як ці зміни впливають на рівень знань учнів, їхню мотивацію, а також поговорили про майбутнє старшої школи в сільській місцевості.
Участь учнів у предметних олімпіадах (шкільних, районних, обласних) залишається важливою традицією та показником роботи вчительки. Зокрема, учні Світанківського ліцею активно беруть участь в обласних олімпіадах з інформатики та інформаційних технологій.
Щодо ставлення до точних (академічних) наук в умовах НУШ, то, на думку Тетяни Мордюкової, нові програми роблять навчання більш пристосованим до сучасності.
Проте виникає питання, чи вистачає учням сучасної «академічності» – необхідної основи знань.
«Хто хоче отримати знання, тому вистачає. Усі учні різні: є учні, які мають бажання навчатися, а є не надто зацікавлені у навчанні. Хоча, звичайно, ми педагоги прищеплюємо їм бажання навчатися», – каже пані Тетяна.
Вона стверджує, що бажання навчатися є ключовим, і тут велика роль належить батькам – їхньому сприйняттю НУШ та підтримці дитини вдома.
Готові домашні завдання: загроза рівню знань?
Однією з найбільших проблем, на думку пані Тетяни, є несамостійне виконання домашніх завдань. Головним винуватцем цієї тенденції вона вважає поширення готових домашніх завдань в інтернеті.
«Раніше цього не було, діти самі виконували домашнє завдання, зараз вони бачать, що можна не напружуватися, а просто списати. Я вважаю, що це все повинно зникнути з просторів інтернету на державному рівні», – каже Тетяна Федорівна.
Вона пояснює, що вчителі намагаються протидіяти цьому явищу, пояснюючи учням, що ГДЗ «не допоможе» – ані в навчанні, ані в житті.
При цьому, завдання, списане вдома, одразу видно на уроці.
Реформа старшої школи
Під час розмови Тетяна Федорівна звернула увагу на ключові зміни, які очікують на старшу школу у зв’язку з переходом на 12-річне навчання.
Школа готується до перетворення.
Структура буде такою:
– початкова школа – 1-4 класи;

– ліцей – 10-12 класи (академічні та професійні).
З 2027 року Світанківський ліцей, ймовірно, стане гімназією, а 10-ті класи набиратися не будуть.
Ліцеї будуть створюватися на базі шкіл, де діти зможуть обрати профільне навчання. Наприклад, якщо на базі школи створять ліцей, планують організувати не менше чотирьох 10-х класів із різними профілями, зокрема мовно-літературний клас, математичний, природничий, технологічний тощо.
«Це дозволить спеціалізувати та сконцентрувати увагу учнів. Наприклад, на математику в математичному класі може надаватися 8 годин на тиждень, тоді як на історію – 4», – пояснює Тетяна Мордюкова.
Сільська школа: проблема доступності освіти
Серйозне занепокоєння викликає у педагогині питання, чи не знизить реформа можливість сільській дитині отримати якісну освіту.
«Не кожен може відправити дитину щодня до ліцею, що знаходиться у місті чи райцентрі. Хоча є плани щодо організації підвозу, якщо ліцей розташований не далі як 30 км. Цей фактор залишається викликом, особливо враховуючи погодні умови та повітряні тривоги», – підкреслює пані Тетяна.
Навчання в умовах війни
Війна накладає суттєвий відбиток на освітній процес. Навчання під час повітряних тривог в укритті є складним, і це також впливає на якість освіти.
«Навіть за наявності укриття (у нашому випадку, «обмежено придатного»), проводити повноцінне навчання там важко», – каже Тетяна Федорівна.
Попри всі виклики, колектив школи залишається відданим своїй справі.
Тетяна Федорівна каже, що їй пощастило, бо вона працює у колективі однодумців, де панує взаємоповага та любов до дітей.
Не тільки навчання
Окремо педагогиня зазначає, що діти в селі мають більше обов’язків, пов’язаних із допомогою в господарстві, що зменшує час на навчання.
Проте, у Світанківському ліцеї активно працюють гуртки (естетичного, військовопатріотичного, спортивного спрямування), а також є приїжджа викладачка музики, що свідчить про намагання максимально задіяти потенціал дітей та школи.
Особливості сільської школи: матеріальна база та підтримка громади
Пані Тетяна переконана, що за якістю знань сільські малокомплектні школи не поступаються міським.
«У нас кваліфіковані вчителі», – зазначає вона.
Більше того, завдяки особливій увазі та зусиллям місцевої громади, умови навчання тут іноді можуть бути навіть кращими.
«Особливість малокомплектної школи в тому, що увага громади сфокусована на нас. Громада нам дійсно дуже допомагає», – розповідає заступниця директора.
Ліцей може похвалитися новими партами, сучасними дошками та свіжими ремонтами.
Але, мабуть, найбільша перевага – це власна котельня, яка дозволяє школі самостійно опалювати приміщення, забезпечуючи тепло та комфорт. Вона надана нам місцевим сільськогосподарським підприємством.
Завдяки підтримці місцевого підприємства та громади школа також повністю забезпечена інтерактивними дошками, що дозволяє вчителям використовувати сучасні методи навчання.
Математичний тріумф: випускники обирають точні науки
Найкращим доказом високого рівня освіти є результати випускників.
Попри статус «малокомплектної», школа показала в цьому році один із найкращих результатів НМТ у Чернігівській області, увійшовши у топ-100 шкіл.
Педагогічний колектив пишається тим, що наші учні не просто вступають до престижних вищих навчальних закладів, а й обирають технічні спеціальності.
Цього року з 14 випускників 10 вступили у виші.
«Майже всі випускники вибрали спеціальності, пов’язані з точними науками та технічними напрямками», – наголошує педагогиня, зазначаючи, що любов до математики та точних наук, яку прищеплюють у школі, приводить дітей до технічних вишів.
Також наші випускники, освоївши інформаційні технології, боронять нашу країну в підрозділах Сил безпілотних систем ЗСУ.
Робота заступниці: контроль, папери та... конкурси
Посада заступниці директора з навчально-виховної роботи, другої особи після керівника закладу, вимагає неабиякої відданості роботі.
Як зазначає Тетяна Мордюкова, найбільша складність – це тримати усе «на контролі» і впоратися з величезним обсягом паперової роботи.
Крім того, великий обсяг часу забирає участь у численних конкурсах та грантових проєктах.
Надії та виклики: майбутнє сільської освіти
Мрія педагогічного колективу та його керівництва проста:
«Щоб наша школа була на хорошому рівні, щоб було більше дітей».
Наразі у школі навчається близько дев’яноста учнів, включаючи тих, хто перебуває на індивідуальній формі навчання або екстернаті.
Що стосується забезпечення підручниками, то попри окремі логістичні питання (коли на п’ять учнів замовили п’ять підручників, а клас збільшився до десяти), проблема успішно вирішується: школа активно обмінюється підручниками з іншими закладами в межах громади.
Дистанційне навчання використовується здебільшого для учнів, які перебувають за кордоном.
Таким чином, малокомплектна школа сьогодні – це не символ занепаду, а осередок високої якості освіти та приклад успішної взаємодії громади й навчального закладу.
Успіхи школи доводять, що не розмір, а відданість вчителів та підтримка оточуючих визначають майбутнє дітей.
Проблеми: від комп’ютерів до зарплат
Українська освіта, особливо в сільській місцевості, стикається з низкою хронічних проблем, які вимагають негайного вирішення, і першочерговою є застаріла матеріальна база.
«В основному це стосується кабінетів фізики та інформатики», – ділиться думками пані Тетяна.
Особливо гостро стоїть питання з технікою:
«У нас комп’ютери вже не останнього покоління, вони не підходять під стандарти МОН України, але нічого іншого немає, тож користуємося тим, що є. Матеріальне забезпечення дійсно потребує оновлення».
Інша критична проблема – забезпеченість кадрами.
Школа не бачить притоку молодих фахівців.
«Молодь у школи не йде, – констатує факт педагогиня. – Навіть наші випускники, які повернулися до рідної школи, вже мають стаж 10-14 років».
Головна причина – низька зарплата.
Особливо це стосується точних наук.
«Якщо випускник закінчив виш за спеціальністю «Інформатика», невже він захоче працювати за 6-7 тисяч?» – риторично запитує заступниця директора, підкреслюючи, що ставка спеціаліста без категорії та стажу не витримує конкуренції на ринку праці.
Феномен «Методичного маяка»
Попри всі труднощі Світанківський ліцей вирізняється унікальною місією в рамках Парафіївської громади. Завдяки високій кваліфікації педагогічного колективу (багато вчителів вищої категорії, є старші вчителі) заклад отримав особливий статус. Ліцей фактично слугує методичною базою для всієї Парафіївської громади. Така відповідальність вимагає колосальної віддачі. Методична робота – це постійне консультування колег, проведення методичних днів, нескінченне читання літератури та нормативних документів.
«Надаю допомогу в будь-який момент, у будьякий час», – ділиться досвідом Тетяна Мордюкова.
Такая робота не знає робочого часу і часто переноситься додому.
Вчителька 24/7: покликання до професії
Життя та професійний шлях Тетяни Федорівни Мордюкової є яскравим прикладом справжнього покликання до професії. До школи вона повернулася, залишивши високооплачувану посаду в банку, у ті часи, коли вчителям зарплату могли видавати... олією чи фарбою.
«Мене тягнуло в школу, – згадує вона той час. – Не думаючи, кинула Ічню, кинула банк. Поїхала в село і не пошкодувала жодного разу про своє рішення, бо школа – це моє покликання».
Цей ентузіазм трансформується у насичене шкільне життя: проведення позакласних заходів, предметних тижнів, активну участь учнів у міжнародних конкурсах та олімпіадах, де діти здобувають дипломи та перші місця, у випускників, які вступають у престижні виші.
Робота вчительки – це щоденний, цілодобовий марафон, що вимагає постійної самоосвіти, жертовності часом та любові до дітей. Саме такі фахівці, як Тетяна Мордюкова, тримають на собі освітній фронт, надихаючи учнів і підтримуючи колег, незважаючи на всі виклики часу.
Джерело: Газета "Трудова Слава", Олена Березкіна
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.