На Чернігівщині попрощалися з п'ятьма захисниками

На Чернігівщині 8 грудня попрощалися з п'ятьма захисниками України: Миколою Бецем, Сергієм Чмілем, Валерієм Олексійчуком, Євгенієм Годуном та В'ячеславом Ковальовим.
Про це повідомляють у Плисківській, Тупичівській, Козелецькій та Киїнській громадах. Також інформацію Суспільному надала мати одно із загиблих бійців.



Сергій Анатолійович Чміль народився 1 жовтня 1986 у селі Тупичів. Закінчив місцеву школу.

У серпні 2025 року його мобілізували.

Служив Сергій Чміль стрільцем-помічником гранатометника в аеромобільному батальйоні.

"На жаль, отримане поранення стало тяжким випробуванням. Лікарі боролися за його життя, але врятувати бійця не вдалося", — розповідають у громаді.

2 грудня 2025 року Сергій Чміль помер. Попрощалися та поховали захисника у Тупичеві.



Євгеній Володимирович Годун народився 16 травня 1989 року в російському в російському То­больську, куди батька-військового пожежника направили на роботу. Як розповідала в інтерв'ю газеті "Гарт" мама Євгенія Любов Годун, в Киїнку вони переїхали, коли Жені було 4 роки.

Хлопець закінчив місцеву школу, потім віду­чився в деревообробному училищі. Після ви­пуску трохи попрацював у Чернігові на "Коб­зі"(фабриці музінструментів, — авт.), а потім його призвали на строкову службу.

За її словами, після армії якийсь час Євгеній був на заробітках за кордоном. Потім повернув­ся додому, закінчив курси автослюсарів і вла­штувався на СТО. Пізніше працював на місце­вому підприємстві, що виготовляє тренажери і спортобладнання. А останнім часом трудив­ся на будівництві. Своєї сім'ї не мав, жив разом з матір'ю. До ЗСУ чоловіка мобілізували в перший день повномасштабного вторгнення. Військовий разом з побратимами брав участь в обороні Чернігова.

У Полтаві, за словами матері Євгенія, її син вивчився на зв’язківця і потрапив під Суми. Там його відібрали у спе­ціальну групу й відправили на місяць на на­вчання в Італію.

Після по­вернення в Україну хлопців одразу перекину­ли на Донеччину. Їхній підрозділ базувався під Костянтинівкою.

Майже два роки чоловіка вважали зниклим безвісти. Згодом підтвердили, що Євгеній Годун загинув 25 січня 2025 року біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області.

Попрощалися та поховали захисника у Киїнці.



В'ячеслав Олександрович Ковальов народився 11 жовтня 1997 року у Білопіллі Сумської області. Закінчив Хоружівську школу. Потім сім'я переїхала до Чернігова. А хлопець продовжив навчання у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту.

Після навчання проходив строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя у 2020 році, чоловік займався власною справою: фарбував автівки.

У лютому 2025 року В'ячеслав долучився до лав ЗСУ. Воював на Сумському напрямку.

30 листопада 2025 року боєць загинув під час виконання бойового завдання у Сумській області.

Попрощалися та поховали В'ячеслава Ковальова у Чернігові на кладовищі у Ялівщині. У нього залишились батьки та наречена.


Валерій Михайлович Олексійчук народився 5 лютого 1971 року в селі Новопавлівка Красноперекопського району Кримської області.

Потім родина переїхала проживати до села Скрипчин Козелецького району Чернігівської області.

Тут він закінчив Скрипчинську восьмирічну школу. Після закінчення школи пішов навчатися на тракториста-машиніста.

З 1989 по 1992 роки проходив строкову службу.

В 1993 році одружився та з родиною переїхав жити до міста Київ.

Працював в різних комерційних структурах на різних посадах. А вже останнім часом працював у ТОВ "Будівельник ДБК" місто Київ.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Валерія Олексійчука мобілізували.

У квітні 2025 року, під час виконання бойового завдання, боєць зазнав тяжких поранень та опіків. Помер Валерій Олексійчук 30 листопада 2025 року під час реабілітації.

Поховали воїна у селі Скрипчин.

У нього залишилися мати, сестра, брат, дружина та син.



Микола Іванович Бець народився 11 грудня 1989 року. Проживав в селі Сиволож Плисківської громади.

Як повідомляють у спільноті "Футбол Борзнянщини" Микола Бець грав 16 сезонів у складі місцевої команди ФК "Дружба" з села Сиволож.

У віці 16 років він дебютував за дорослу збірну Сиволожа.

Упродовж усієї кар'єри Микола Іванович був незмінно надійним захисником. Його вирізняли спокій, непоступливість та виняткова передбачуваність.

Разом зі своїм футбольним клубом чоловік був багаторазовим чемпіоном району серед команд 1 ліги та у 2021 році був визнаний кращим захисником команди за версією глядачів. Також був багаторазовим призером чемпіонатів Борзнянського району з футзалу.

Після початку повномасштабного вторгнення Микола Бець долучився до лав ЗСУ. Воював на посаді оператора відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки першої аеромобільної роти.

Загинув боєць 10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гостре, Донецької області.

Поховали Миколу Беця в селі Сиволож.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)