Спащани-волонтери можуть сплести маскувальну сітку за 5 годин

Волонтери виконують термінове замовлення

«Війна» перекреслила назавжди життя кожної української родини. Все, що було «до», змінило нас того лютневого ранку. З кожним наступним днем сім’ї відправляли своїх батьків, чоловіків, братів, синів захищати свою рідну землю від навали ворога. І починалися важкі дні чекання кожного дзвіночка, кожної звісточки: чи вчасно надали допомогу? Поставало питання: як і чим допомогти нашим воїнам? Хтось піднімав руки у молитві, хтось писав вірші зі словами підтримки, а інші почали волонтерити.

Волонтери... Цей невидимий міцний тил став поряд із кожним воїном. Всі, як могли, стали допомагати нашій армії — збирали гроші на потреби хлопців, купували одяг і продукти харчування, виготовляли окопні свічки, в’язали теплі шкарпетки. А скільки смаколиків випекли невтомні руки наших жінок! Без світла і тепла плелися десятки, сотні, тисячі маскувальних сіток. Хотілося захистити кожного сина-воїна, внести своєї, хоч краплинку, допомоги у спільний захист України.

Сьогодні війна в Україні — одна на всіх і допомоги, як ніколи, потребують захисники ЗСУ. За тисячами військових на фронті стоїть армія волонтерів, яка допомагає у забезпеченні бійців практично всім: продуктами, одягом, медикаментами, військовим спорядженням. Кожен з нас може бути як маленький вогник, який розпалює світло в темряві. Іноді нам здається, що наш внесок незначний, але кожен маленький вчинок може мати великий вплив на благо загальної справи.

Сьогодні хочеться розповісти про невеликий осередок волонтерства, який об’єднав у собі всіх жителів села і навколишніх сіл, вчителів та здобувачів освіти місцевої школи, дитсадка заради єдиної мети – допомоги ЗСУ. З травня 2022 року кожного дня приходили місцеві жителі Спаського у приміщення старого бару і плели, плели, плели… Спочатку це було важко, бо не було матеріалу для цього, тому різали старі домашні речі, і виходили маскувальні сітки власного виробництва. Це вже з часом знаходили по інтернету магазини, де скуповували все необхідне. У кожного з сільських жителів вдома є господарство і роботи завжди вистачає.

Але люди знаходять час, щоб прийти до своєї волонтерської організації і зробити свій внесок у майбутню перемогу. Часто працюють у дві зміни: зранку приходять люди старшого віку, а в другу зміну – молодші. За ці роки вони вже стали, як одна велика родина: Наталія Герасименко, Ганна Герасименко, Галина Клюй, Тетяна Коваленко, Ніна Сіра, Слава Сіра, Тетяна Козакова, Олена Роздерій, Наталія Герасименко, Ольга Чуб, Вікторія Черкасова, Олександр Хоменко і інші. В багатьох з них є рідні на війні: чоловіки, сини, внуки, невістки. Часто приходять в організацію спаських волонтерів школярі-старшокласники. Вони із задоволенням допомагають плести сітки, горді тим, що мають можливість допомагати нашій армії, а ще своєю присутністю і сміхом, веселими розмовами розвеселяють і підтримують бойовий дух старшого покоління.

Велику допомогу надають староста села Лопатко Віталій Андрійович, мама загиблого воїна Галина Титкач, Микола Герасименко, Василь Козаков, коли потрібно довезти готові посилки на Нову пошту. Та й вдячні волонтери і Новій пошті, що надає промокоди на безкоштовну відправку.

В селі працює Будинок культури і при ньому діє аматорський колектив «Спащаночки». До складу колективу входять багато жінок з волонтерської організації, а керівницею була Валентина Максимівна Митюченко. Про їх діяльність можна розповідати довго. Жодне державне чи народне свято не проходить без концерту, ярмарку чи ще якогось заходу. А все для того, щоб зібрати такі потрібні кошти для допомоги нашим воїнам.

Будинок культури тісно співпрацює зі школою. Ведучими концертів є вчителі: Тетяна Хоменко, Тетяна Лапа, а учні школи завжди приймають участь у заходах. Акомпанує на баяні «Спащаночкам» житель Змітнева Юрій Журавель. Зачаровує слухачів своїм голосом на концертах Оксана Водянко. Не стоїть осторонь і її чоловік, вчитель музики – Ігор Водянко. Сходяться на концерти односельці і донатять чималі суми, приймають участь у ярмарках, ніколи не стоять осторонь. До школи зводять дітей з багатьох сіл, тому, коли проходить ярмарка, то донати поступають з Купчич і Змітнева, Яклич і Філонівки, а також Конятина. Як говорить народна мудрість: «З миру по нитці – голому сорочка». От і в житті так…

Розповідає Любов Григорійна Козакова про один осінній день 2025 року, а це було 12 вересня – День українського борщу. Підходить до неї Тетяна Хоменко і каже: «Давайте наваримо борщу, спечемо пампушок і зробимо свято для односельчан біля магазину». Так і зробили. Були там не тільки борщ і пампушки, а й сало з часником, перець, помідори, чай. Приходили люди по хліб до магазину, а тут смачним борщем пахне. Сідали, куштували, спілкувалися, донатили. Отак і День борщу відмітили і 10 680 гривень назбирали на потреби волонтерства.

Добрих справ роблено-перероблено. З концертами їздили в інші села, до людей ішли з піснею, а люди віддячували донатом. Так і виживають, бо знають, якщо не вони, то хто? Адже разом – ми сила! До Дня людей похилого віку цьогоріч організували невелике свято, запросили їх просто, щоб підтримати, якось розрадити у нелегкий час. І банку цього разу для донатів не ставили. Та односельці вже не можуть уявити собі, що не закинуть хоч якусь копійчину для допомоги ЗСУ, то ж задонатили і в цей день.

Кожен бореться з ворогом по-своєму, головне, щоб це було воєдино.

На жаль, війна забрала життя чотирьох випускників Спаської школи. Волонтерська організація та вчителі задумались, як би зробити їм Алею Слави, щоб всі, хто приходить сюди кожного дня, згадували про них і завжди пам’ятали, якою ціною нам дається кожний ранок. Вирішили через інтернет провести флешмоб всіх випускників школи і задонатили, хто скільки зможе. До цього долучилися не тільки випускники, а й безліч інших людей. Разом назбирали більше 100 тисяч гривень. З них і поставили 4 банери загиблим хлопцям. Тепер є Алея Слави небесним воїнам, яка завжди буяє квітами і словами подяки за наше сьогоднішнє життя.

Посильну допомогу отримує волонтерська організація від Миколи Шведа та Юрія Пульгуна, які ніколи не стоять осторонь. Є скептики, які не вірять, що сітка може врятувати когось і чи вона взагалі потрібна. Та, мабуть, у них немає там рідних. Є такі періоди, коли замовлень від хлопців менше і жінкам роботи іншої вистачає: наплести шкарпеток, напекти різних смаколиків у посилки. Та потім з’являються термінові замовлення на сітки, і всі беруться до роботи. Бували дні, коли замовлення виготовляли за п’ять годин. В такі моменти відкладається вся домашня робота, бо думками кожна жінка вже біля солдата і неважливо – твій це син, чи ні, бо дітей чужих не буває.

А найважливіше, коли приходять подяки від хлопців за їхню роботу. Серце переповнює радість, що ти допомогла, чи допоміг комусь залишитися живим, що там, в окопах, ноги наших воїнів зігрілися теплими шкарпетками, чи свічкою, яку виготовили дітки в школі.

Четвертий рік наша країна тримається, як може. І кожен її громадянин повинен бути в строю в боротьбі з ворогом. Можна все пережити: і темряву, і холод, тільки б прийти до Перемоги. Та найскладніше нашим воїнам. Тому будьте свідомими, робіть все для їх підтримки. Волонтери – це велика сила, на якій тримається вся армія. Так, їм теж нелегко, вони теж втомилися, але тільки разом ми вистоїмо у цій боротьбі.

Незабаром День Збройних Сил України і «Спащаночки» вже готуються до концерту, а разом з ними і школа. Та яке ж свято без ярмарки? Знову будуть випічка, вироби своїми руками, молоко, овочі, різні предмети побуту… Та наші українці придумають, що продати, аби тільки зібрати кошти для ЗСУ. І не буде цьому перешкодою ні виключення світла, ні якісь інші причини.

Добрі справи робляться тихо і не всі хочуть про це говорити, та все ж хочеться, щоб такі люди були прикладом наполегливості і віри в ЗСУ, в силу нашого козацького роду. Хочеться побажати витривалості і терпіння всім і кожному, хто особистим вкладом наближає Перемогу. Хай здійснюються всі ваші плани і задуми і міцним буде здоров’я, щоб багато ще зробили добрих справ для свого села і для України. А кожна родина нехай дочекається свого сина, батька чи брата живими додому.

З Днем волонтера, незламні українці!

Джерело: газета "Вісті Сосниччини", Тетяна Кохан

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)