У Чернігові традиційне міське свято «Жінка року» проводили в укритті

Зліва направо: Світлана Редька, Ірина Сімонова, Ганна Жара, Людмила Канюка, почесна голова «Спілки жінок Чернігова», Вікторія Литвяк, Марина Сластьонкіна, Олена Маковій, Євгенія Голуб

19 грудня в Чернігові було традиційне міське свято — «Жінка року». Нетрадиційним стало місце проведення: 28-ме нагородження вперше в історії конкурсу організували в укритті Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.

До підвалу ведуть широкі сходи. Двері в укриття металеві. Світлий, довгий, вузький коридор. Там «ЕкоФлоу». До зарядної станції під’єднали світильники, щоб було більше світла.

На підлозі — кахель. У підземних залах — лінолеум. Одну кімнату використовували як гримерну-роздягальню учасники. У другому приміщенні кілька столів, стільці. Є роутери для вайфаю. Для жінок року обрали приміщення прямокутної форми в кінці коридору. Стільці поставили рядами. Був прохід до імпровізованої сцени.

— Місце проведення обирали організатори, — розповів 54-річний Сергій Макашов, головний режисер свята, він же головний режисер у міському Палаці культури, де 27 разів вітали «Жінку року». — У Палаці культури теж є сучасне укриття. З лавками, туалетом. Є водичка. Ремонтні роботи провели у 2022 році. Розраховане на 100 чоловік. І тут стільки ж посадкових місць, — уточнив Сергій Макашов. — У нас приміщення квадратної форми, у художньому музеї прямокутне. Зручніше для розміщення гостей. Встановили екран, колонки для гарного звуку.

— У місті часті й тривалі повітряні тривоги, є загроза ракетної небезпеки, — каже Анна Биченок, представниця співорганізаторів, ГО «Спілка жінок міста Чернігова». — Тому вирішили провести «Жінку року» саме тут — у безпеці.

— Не перший рік після повномасштабного вторгнення в хорошому укритті проводимо виставки, інші події. Це мудре і правильне рішення організувати нагородження саме в цьому підвальному приміщенні. Будівля історично має мистецьке наповнення, — додав 58-річний Олександр Шевчук, начальник управління культури та туризму Чернігівради. — Тут є умови, щоб усі учасники себе відчували комфортно. Не переживали за тривогу. Є рекуперація. Свіже повітря.

— Прийшла привітати Ірину Сімонову, Євгенію Голуб, — підходить до центрального входу Ольга Іващенко, власниця ательє.

— Я прийшла підтримати свою колегу, Євгенію Голуб, — у світлому пальті, у туфлях на підборах підходить до укриття Марина Новик, перукарка. — Працюємо разом на Шерстянці. Переїхали з Семенівки. Довелося. Адже там постійні обстріли. У цьому укритті вже була. Проводили фотосесію. Теж присвячену жінкам.

— Часто спускаєтесь в укриття?

— Ми з Семенівки, не дуже боїмося, — жартує жінка.

Церемонія нагородження почалася вчасно. Цього року було вісім номінанток.

Євгенія Голуб, перукарка, модельєрка та манікюрниця. Ірина Сімонова, директорка Агенції регіонального розвитку Чернігівської області, членкиня правління громадської організації «Жінки Батьківщини Чернігівщини», громадська діячка, волонтерка. Марина Сластьонкіна, засновниця та директорка садово-ландшафтного центру «Ельф». Світлана Редька, медична директорка комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Чернігівради». Ганна Жара, докторка педагогічних наук, професорка кафедри біологічних основ фізичного виховання, здоров’я і спорту національного університету «Чернігівський колегіум». Вікторія Литвяк, директорка чернігівської гімназії №34. Марія Рибіна-Ткач, директорка комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Чернігівська художня школа імені Івана Рашевського». Олена Маковій, ветеранка війни, учасниця бойових дій.

— Чи комфортно було в укритті?

— Мені всюди комфортно, де немає москалоти, — каже Олена МАКОВІЙ. — У музеї була, і не раз. Будівля стара. Побудована у 1899 році. Як кажуть про церкви, «намолена», так і музей має свою енергію. А до того була школа. Моя бабуся свого часу ходила в цю школу. До речі, у приміщенні, де провели церемонію, виставка робіт дитячої художньої школи. Її ще не відкрили, а ми вже побачили, — усміхається. — Відкрилася в суботу.

Організатори казали, що торік через тривогу довелося переривати нагородження. Цього разу вийшло камерно, без пафосу.

Я відмовлялася від нагороди. Не бачила себе в ролі «Жінки року». І на такому святі раніше не була. Ветеранський простір мене підтримав. Навіть під час війни таке свято потрібне. Щоб бачили — українські жінки тримають тил.

А ще нагороду вручили Олені Вишняковій, почесній консулці Латвійської Республіки в Чернігові та Чернігівській області.

Зарядні станції, сонячні панелі, інтернет, рекуператори, туалет для людей з інвалідністю встановили після ремонту
— У кінці 2022 на початку 2023 року ми зробили ремонт у цій залі, — 49-річний Юрій Ткач, директор музею, веде до приміщення, де проводили «Жінку року». — Це саме зала для укриття. Не бомбосховище. Найбезпечніша частина — коридор. Там, де нема вікон.

Товщина стін всюди метр. Товсті внутрішні перегородки. У першу чергу, це укриття для відвідувачів і працівників. До нас приходили колеги з інших музеїв — їх на Валу кілька. Заходять діти, яким проводять екскурсії. У нас є аптечка, кулер з водою, інтернет, розетки. Кілька виходів. І пандус для людей, які пересуваться на інвалідних візках.

Укриття доступне з 8.00 до 20.00. Бо є правила безпеки збереження музейної колекції.

— Скільки чоловік поміститься?

— Якщо присісти на стільці, в одній залі — до 100 людей. Якщо додати інші два зали, ще сто чоловік. Другу частину ремонтували за благодійні кошти. Коридор довжиною 30 метрів. Уся площа приблизно 200 метрів квадратних. На залу фонд «Рокада» надав будівельні матеріали. Ремонт робили своїми силами. Також вони надали обладнання. Є світло, проєктор, стільці, столи, інтернет, — веде в інше приміщення. — Закордонні благодійники допомогли з рекуператорами (вентиляційний пристрій). Їх зараз шість.

Провели ремонтні роботи у третій залі. Вона зараз як допоміжна. Проводимо майстер-класи.

— Світло завжди є?

— Від сонячної станції. Купили її ще у 2022 році. Вона забезпечує електрикою пів укриття. Також є дві зарядні станції. Їх надав «Фонд допомоги мистецтву України». Для освітлення в коридорі є переносні світильники. Є генератор. На час відключення цього вистачає. Світло вимикають на шість годин. Робочі кабінети за потреби заживляємо від генератора.

В укритті облаштований санвузол для людей з інвалідністю. «Рокада» надала перехідні пандуси. Для таких людей наш простір безбар’єрний. За рік тут побували десятки тисяч.

Частина приміщення чекає фінансування. Укриття може збільшитися на 100 квадратних метрів.

На нашій базі проводили чотириденні семінари, форуми міжнародного рівня. Якщо до нас звертаються, щоб провести благодійний захід або для незахищених верств населення, ВПО, надаємо простір безплатно. Але цей простір служить і як додатковий вид заробітку. Є замовники, які готові платити за проведення своїх заходів. Надаємо такі послуги. Кошти йдуть у бюджет музею. Їх вкладаємо в ремонт або закуповуємо експозиційні матеріали.

— Від шахеда вбереже?

— В укритті від нього точно можна сховатися. Під час облоги ми були на першому поверсі. Сподівалися, що прямих влучань не буде. Від уламків стіни збережуть.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець, фото авторки

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)