У Прилуках відбувся шаховий турнір, присвячений пам’яті Героя України Сергія Божка

Сергій Божко

22 травня в Прилуцькому професійному ліцеї відбувся Третій щорічний шаховий турнір, присвячений пам’яті Героя України Сергія Божка, який був справжнім поціновувачем цієї інтелектуальної гри і грав із побратимами в шахи навіть на передовій. Традиційно фінальну партію на цьому турнірі зіграли на шахівниці Сергія.

— На жаль, із початком повномасштабного вторгнення в нашому ліцеї з’явився досить великий список загиблих випускників. Постало питання, як увічнити їхню пам’ять. Станом на 2024 рік їх уже було 40 чоловік. Звісно, про меморіальні таблички мова не йшла. Тож ми вирішили зробити в холі ліцею мультимедійну «Книгу пам’яті», — розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Прилуцького професійного ліцею Григорій Котеленець. — На сьогодні в неї входить аж 104 наших випускники. І це не лише прилучани. У нашому закладі навчаються діти з усієї Чернігівської області, а також з Полтавщини, Сумщини, Київщини. Про жодного зі своїх загиблих випускників ми не забуваємо.

Але… Урочисте відкриття нашої «Книги пам’яті» було заплановане на другі роковини повномасштабного вторгнення. На захід ми запросили представників військкомату, а ті, у свою чергу, запропонували долучити ще й рідних наших загиблих хлопців. Ось тільки вийшло, що запрошення отримали лише 26 родин — тих, чиї дані були в прилуцькому військкоматі. Зустріч вийшла душевною, щемливою. Та за кілька днів після неї мені зауважили, що ми не запросили рідних єдиного серед наших випускників Героя України — Сергія Божка. Виявилося, його дані були у варвинському військкоматі, тому про цю зустріч мама Сергія не дізналася. Ситуація прикра, і ми вирішили виправити її, зустрівшись із нею окремо. Навесні того ж 2024-го мама Сергія Ірина Прокопенко приїхала до нас і привезла в подарунок для нашого музею речі Сергія. Серед них була і шахівниця.



«Шахами Сергій захопився ще в дитинстві. Десь у середніх класах почав грати з дідусем Іваном, моїм татом, а пізніше ходив на заняття до вчителя математики Кухарської школи Віталія Пащенка (на той час Сергій із мамою жили в Кухарці Прилуцького району — Авт.). Згодом син перебрався в Журавку і почав відвідувати шаховий клуб у Варві, — розказує Ірина Прокопенко. — Коли я розбирала його речі, знайшла кілька стареньких книжок із шахів. Навіть сама не знала, що Сергій вивчав їх так ґрунтовно. А шахівниця… Так, вона завжди була з ним і на передовій також. Навіть побратими згадували, що Сергій у будь-яку вільну хвилину пропонував усім пограти в шахи. Дуже приємно, що пам’ять про сина увічнили саме так — прищеплюючи іншим дітям любов до цієї гри».

— Ідея організувати турнір у мене виникла одразу, коли я побачив ту шахівницю і почув її історію. Директор нашого закладу Анатолій Дорошенко ініціативу підтримав, — каже Григорій Котеленець. — Перший турнір ми провели того ж року, 22 травня. Дата символічна — саме цього дня у 2022 році відбувся перший турнір. Він пройшов між чотирма навчальними закладами нашого міста. Всього участь у ньому взяли 16 чоловік. Грали за коловою системою. Якщо ж змінити її на іншу, то одночасно участь у турнірі можуть взяти до 50 чоловік. Тому вже наступного року ми вирішили розширити коло учасників і почали запрошувати учнів інших професійно-технічних закладів. До турніру доєдналися ще три. Цього року ми очікували на ще більшу кількість учасників, але не склалося — через масштабні обстріли Прилук напередодні частина з них відмовилась.

Отож цьогорічний турнір пройшов між шахістами-початківцями із шести навчальних закладів міст Прилуки та Ічня, селищ Дігтярі та Сокиринці на Срібнянщині.

«Тут навіть неважливо, хто виграв. Адже цей турнір — це не лише спортивна подія, а й справа історичної важливості, справжній акт пам’яті і єднання, який доводить головне: герої живуть, поки про них пам’ятають», — наголошує Григорій Котеленець.

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)