70% роботи виконують вручну: як батько із сином розвивають столярну справу у Бахмачі на Чернігівщині

Сергій Васечко та Артем Васечко на підприємстві

Комоди, приліжкові тумби, столи, а також ікони, вирізані з дерева: все це на своєму підприємстві у Бахмачі, що на Чернігівщині, виготовляють батько та син. Як розповів журналістам Сергій Васечко, столярну майстерню він збудував у 1999 році. Тепер її очолює син — Артем Васечко.

"Це були 90-ті, коли був вибір після десяти років військової служби. Треба було вирішувати, чим займатися. Я обрав столярну справу, виготовляти меблі. Тут було болото. Я викопав ставок, землі насипав і побудував цех".

Сергій розповідає: коли син навчався в школі, він часто приходив до нього на виробництво. Після здобуття вищої освіти вирішив йти в сімейну справу. Артем каже: базові знання у столярстві йому дав батько. Зізнається: для нього він був вимогливим та строгим учителем.

"Робота з деревом, як підбір матеріалу, підготовка матеріалу – це такі знання, які я освоював, батько мені їх передав. У нас різне мислення, але завдяки цим поєднанням вдається досягати якихось певних результатів".

Артем каже: йому завжди імпонували сімейні бізнес-історії. Тепер на підприємстві він керівник, а батько – головний інженер. Сергій Васечко говорить: хотів, аби і онуки далі розвивали цю справу.

"Ми тут всі разом. І внук приходить, і внучка, і невістка допомагає. Хай мої, так би мовити, нащадки розвивають, щоб у Бахмачі була така фабрика".

70 відсотків роботи на підприємстві виконують вручну, каже Артем. Переважно виготовляють різні меблі для дому, зокрема, комоди, приліжкові тумби та столи.

"Це наша фішка, яку ми робимо, це такі рухливі фасади. Тамбори називаємо їх".

Для розвитку свого бізнесу Артем брав грант за програмою "Власна справа".

"Згідно з грантом ми працевлаштували одну людину, отримали 150 тисяч. Це у нас маляр. Зробили акцент на закупівлю якісного ручного електроінструменту. І плюс витратний матеріал закупили".

На підприємстві також працює Валентина Будько. Жінці 48 років. Говорить: за життя працювала у різних місцях. Розповідає: служба зайнятості допомогла їй пройти навчання в Сновському училищі, здобути професію верстатниці. Понад два місяці вона навчалася онлайн. На цьому підприємстві працює з серпня 2025 року шліфувальницею.

"Мені дуже страшно було. Я психувала: «Не буду, не піду на роботу». Таке було щось, думала кину і не буду. А потім уже втягнулася, вже нормально було. До мене колектив гарно ставиться. Чоловіки тим більше.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)