Чернігівка Анна Ременець розробила функціональний одяг для людей з протезами

Чернігівка, власниця компанії з виробництва спецодягу Анна Ременець розробила адаптивний, або, як вона його сама називає, функціональний одяг для ветеранів російсько-української війни, які втратили кінцівки. Насамперед це штани на липучках, блискавках та застібках із більш щільного матеріалу на місцях куксоприймачів. Усе продумано для того, щоб люди з протезами більш комфортно почувались у цьому одязі.

Анна Ременець – засновник і співвласниця компанії «Інсайд» – виробника функціонального технологічного спецодягу. Вони спеціалізуються на створенні одягу для праці на виробництві, промисловості та різного роду компаній. Це як робочий, так і захисний одяг. Загалом на ринку компанія вже 11 років. Їхній офіс, фабрика і склад знаходяться у Чернігові.

«Після початку повномасштабного вторгнення ми певний час не працювали, – розповідає пані Анна. – Хоча з перших днів намагалися допомагати всім, чим могли. Так, поки в місті було світло, то відшивали балаклави та розгрузки – усе, що могли на той час придумати з матеріалів, які в нас були. Наші працівниці на свій страх і ризик їздили на виробництво і працювали. Потім усе це передавали нашим військовим і теробороні. Усю готову продукцію, яка на той час була в наявності (куртки, взуття, рукавиці і інше) ми теж роздавали хлопцям. На цокольному поверсі у нас був волонтерський центр – співробітники і їхні сім’ї жили тут. Працювала кухня, ми готували гарячі обіди і роздавали до 100 порцій на день. Першу танкову годували. Нам дуже тоді допомогли європейські партнери – на початку перекидали гроші, і ми закуповували продукти, щоб готувати обіди. Звісно, свої вкладали, потім ще знайшли спонсорів, щоб привезти гуманітарну допомогу з Заходу України. Ми платили за логістику лише, але ж тоді мало хто хотів їхати у Чернігів. Загалом за цей період ми завезли шість чи вісім фур допомоги – медикаментів, одягу, продуктів харчування. Потім нас включили до волонтерського центру і ми обслуговували людей у своєму районі: розвозили сухі пайки, крупи, одяг, хімію».

Повноцінну роботу компанія відновила наприкінці весни 2022 року.

«Вже з кінця травня ми почали потроху виходити на роботу, – згадує пані Анна. – Звісно, колектив був не весь, трохи людей роз’їхалися, але хто міг – працював дистанційно. Хто був на місці – виходив на виробництво. Спершу шили військову форму, бо не розуміли, що далі буде і чи потрібен буде наш спецодяг. Та згодом відновили його пошив. Почали активно брати участь у міжнародних виставках, зокрема нещодавно – у найбільшій виставці світу, і були єдиною представленою там компанією з України».

Адаптивний одяг як соціальний проект

Задум щодо адаптивного одягу виник з ідеї адаптивного спецодягу. За словами пані Анни, вони бачать той факт, що все більше людей з протезуванням, повертаючись до звичного життя, ідуть працювати, і часто це промислові підприємства. І звичайний спецодяг не дуже підходить для таких співробітників. Адже їм потрібен як надійний, так і багатофункціональний одяг. Тому пані Анна вирішила розробити адаптивні штани для людей з протезуванням, а за основу взяла класичну модель робочого одягу.

«Створення адаптивного одягу почалося приблизно у 2023-му році, коли ми почали думати про людей, які повертаються в робочі процеси на виробництво після поранень, без кінцівок. На той час вже було декілька таких хлопців, – розповідає Анна Ременець. – Ми першими в Україні розробили адаптивний одяг. Це був спецодяг для нашого ветерана Вадима Медведя для загальних робіт, але адаптований під ветерана, у якого протезування обох нижніх кінцівок. Загалом цей костюм зовсім не вирізнявся ніякими своїм характеристиками. Одна лише відмінність – наявність багатофункціональних застібок і «блискавок». Усе розроблено таким чином, щоб був доступ до протезів».

Одна справа розробити модель, вигадати її, а зовсім інша – зробити так, щоб людям дійсно було зручно. І ось тут вже пані Анні допомагали самі ветерани.

«Організовуючи благодійний аукціон, познайомилася з багатьма нашими ветеранами і почала з ними спілкуватися. Саме тоді я зрозуміла, що без ветеранів і людей з протезуванням створювати якийсь адаптивний одяг чи спецодяг взагалі неможливо, бо потрібно знати, що потрібно їм, чого вони хочуть, – говорить Анна Ременець. – І вже в них питала поради. Наприклад, Вадим Медвідь має протезування обох кінцівок. Проте працює і веде досить активний спосіб життя. Тож я почала запитувати у таких хлопців, чого саме їм би хотілося, чого їм не вистачає в одязі».

Зараз компанія пані Анни робить такий спецодяг і надає його своїм клієнтам, які працевлаштовують людей з ампутаціями. І, до речі, не має значення – ветеран це чи цивільна людина, яка має протезування.

«Зараз це соціальний компонент: усім нашим клієнтам ми пропонуємо адаптивний спецодяг для співробітника безплатно, – говорить жінка. – Тобто, якщо вони працевлаштовують людину з протезуванням, то звертаються до нашої компанії і ми індивідуально під потребу саме цієї людини виробляємо безплатний адаптивний спецодяг за завданням клієнта».

Штани не менш важливі

Потім постало питання виготовлення моделі штанів для повсякденного життя людей на протезах. Їх пані Анна розробляла разом із ветераном Вадимом Медведем – саме він тестував їх.

«Ми з Вадимом зробили такі штани, які можна носити як на роботу, так і в повсякденному житті. Він розповів мені, чого йому не вистачає в цьому одязі, де постійно рвуться штани, коли взаємодіють із протезом. Не менш важливим був доступ до самого протеза без необхідності знімати штани, – розповідає пані Анна. – І вже після цього я почала думати, як їх пристосувати, щоб це було зручно, і яка має бути тканина. Згодом Вадим познайомив мене з іншими хлопцями. Я їм роздала ці штани, щоб потестували, бо перші моделі були пробними. Хлопці носили, казали, що потрібно змінити – і так у нас вийшли зручні, якісні, функціональні штани, які може носити будь-який чоловік незважаючи на те, є протезування чи нема. Просто для людини з протезуванням вони дуже зручні, бо там є «блискавки», які дають доступ до протеза. Плюс до всього ми використовуємо дуже зносостійкі матеріали з нейлоном у складі, це механічно стійка тканина. Бо перший запит від Вадима був такий: «я сідаю – і в мене рвуться штани через протез». Тому підбирала тканину міцну, механічно стійку, еластичну.

Потім я познайомилася з Русланом Івановим. У нього немає руки, і насправді це набагато складніше, ніж нога. Зазвичай такі люди рідко одягають протез, плюс їм заважає рукав. Також однією рукою дуже важко застібнути «блискавки» на курточці. Ми довго спілкувалися, шукали вирішення. І так у нас з’явилася адаптивна весняно-осіння куртка для Руслана. Я знайшла в своїх постачальників спеціальні магнітні блискавки. Це коли однією рукою з’єднали – і блискавка поїхала. Таке рішення набагато полегшило одягання-знімання курточки. Ну і плюс додаткові деталі, які ми додали вже виходячи зі спілкування з хлопцями, які носять такий одяг».

Анна Ременець каже: нині вони досліджують питання та здобувають досвід, аби надалі на основі певної статистики розробити більш базовий варіант, і додає, що наразі зробити одяг для людей з ампутаціями уніфікованим складно.

«Спершу є ідея, потім конструктор розробляє, далі його відшивають швеї, а вже потім тестують хлопці. Дивляться, що до чого, бо це річ не дуже ходова. І до того ж у кожного різні протези: у когось повністю нема кінцівки, у когось половини, – говорить пані Анна. – Не так давно ми були у Львові, де зробили такий масштабний проект, відшили 50 комплектів штанів і футболок для випускників «Superhumans». Отримали дуже багато відгуків, і знову ж таки на основі них внесли деякі зміни, які усім будуть зручніше».

Перші в Україні, єдині за кордоном

Сьогодні вже багато компаній шиють адаптивний одяг саме для потреб госпіталів. Проте адаптивного функціонального робочого одягу для людей з протезуванням в Україні ніхто, окрім пані Анни, не шиє. А за кордоном взагалі дивуються, що його можна робити.

«Саме таких компаній нема, щоб виготовляли адаптивний спецодяг. Загалом адаптивний одяг шиють, але він повсякденний трикотажний, госпітальний, як-от спортивні костюми, майки, – говорить пані Анна. – Ми ж хоч і виготовляємо адаптивний робочий одяг, проте це невеликі масштаби, і наразі не стоїть питання поставити його на потік. Для нас це поки більш соціальна ініціатива, і ми ще не плануємо це виносити на більш масштабний ринок і перетворювати на бізнес.

До речі, за кордоном навіть не замислювались над тим, що можливо робити такий одяг. Звісно, для лікарень у них є таке, трикотажне. І тому коли ми в 2023 році на виставці представляли свої зразки адаптивного робочого одягу, то наші європейські колеги дивувалися. Вони навіть не задумувались над тим, що можна зробити адаптивний робочий костюм. У них просто люди з такими травмами не працюють на виробництвах. Тому, можливо, ніхто й не замислювався про необхідність такого спецодягу. Тож вони здивувались, що таке є вони ніколи не зустрічали подібного. Ми співпрацюємо з європейською організацією з безпеки праці, і представниця України Оля Богданова є інженером з безпеки праці і головою цієї спілки. Вона їздить по різних форумах, зокрема у Японії і інших країнах, і теж показує наш адаптивний одяг на презентаціях. Усі дивуються, бо в них такої практики нема.

А взагалі, я вважаю, що не варто подавати його як адаптивний. Адже ці люди не хочуть, щоб їх вважали якимось не такими, іншими. Я його називаю просто функціональним одягом, який підходить всім. Маєш ти протез чи не маєш – усе одно можеш користуватися цим одягом. Моя ідея – у створені саме функціонального одягу, який можна носити будь-де. Він може бути робочий, спортивний, святковий».

Джерело: "Інформаційний портал Чернiгiвщини", Марія Пучинець, фото Анни Ременець

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)