Зараз сіно дешевше купити, ніж самому заготовлювати

— Якщо немає власної техніки або коня, сіно дешевше купити, ніж тягати самому, — вважає вчителька Макошинської школи, що у Менського районі, Тетяна Пачкова. — У мене корівка невеличка, їй треба на зиму мінімум дві з половиною тонни сіна. Плюс інші корми. Цього року хлопці із села Жовтневе до нас на базар привозили катане рулонами сіно. За 400-кілограмовий рулон просили 350 гривень. Поторгувались, домовились по 325. П'ять рулонів, а це дві тонни, обійшлись у 1625 гривень. На більше не було грошей. Остачу сіна докуплю навесні.

У Жовтневому підтвердили, що чоловіки, які мають трактори та прес, цьогоріч мотали сіно на продаж. У цьому селі багато необроблених земель, а худоби мало. Тож трава з них пішла на корм худобі навіть у придеснянські села. На луках сіно виросло рідке й швидко «згоріло» від спеки.

— Цього року сіно буде золоте, бо за год солярка піднялася з п'яти гривень до шести, — вважає поромник «колгоспного» порому в Макошиному Володимир Бур. — Підняли ціни й трактористи. Щоб покосили сотку трави, замість трьох треба оддать чотири гривні. А чи буде там сіно, чи ні — трактористу всьо равно. Тоді те сіно воруши. Потім складай у копиці. Не можеш упоратися своєю сім'єю — найми людей. За день 50 гривень найнятому чоловіку треба дать. І погодувать. Хоч він робив, хоч просидів, бо дощ пішов. Тоді сіно переклади на прицеп. Около 200 гривень, замість 120 — прошлий год, стоїть найнять трактора з п'ятитонною мажарою (причеп для перевезення сіна. — Авт.). Щоб перевезти з-за Десни, де всі основні наші сінокоси, — треба ще й заплатити за пором. Переправа трактора з порожньою мажарою стоїть 30 гривень, груженого — 35. Це тільки на п'ятірку дорожче прошлого году.

— У нас є корови, кінь,— говорить майстер ЖКГ Тетяна Бойко. — Чоловік сіно заготовляв з друзями. По Макошиному люди на сіно часто об'єднуються в гурти. Хтось із них має трактора, хтось коня, хтось гребку,хтось причеп. Усі пайки косять, ворушать, складають гуртом. Так виходить дешевше, чим куплять рулонами.

49-річний макошинець Сергій Ситий більше 10 тонн сіна сам накосив вручну, переворушив граблями та перевіз конем.
— І я думаю, що легше купить, ніж косить самому, — каже Сергій Іванович. — Та де ж грошей узяти, як сидимо тут в селі без роботи, а діти-студенти вчаться. Тримаємо двох корів і коня. їм на всіх треба 10 тонн. Щоб не платить за пором, не їздить за Десну, косив у неудоб'ях, у рівчаках. Нічим іншим там не пройдеш, бо крутий склон. Хоч і кінна гребка є, але собі довелось ворушити сіно вручну. А гребкою підробляв у людей та позбирав сіно по городах. Он копиця городніх бур'янів кілограм на 700 стоїть.

У нас є такий чоловік, якого кличуть Коровник, бо його батько на корові город орав. Так він в жизнь ніколи сіна не косив. Перед тим як копать картошку, люди повикошують бур'ян на городах. Коровник гребал-кою проїде — й на всю зиму його скотині є сіно.

— Скирту, що майже вище хати, скосили самі? — не можу повірити.
— А що, косу-«дев'ятку» в руки — на й пашов шморгать. Встаєш у два чи три часа ночі — й косиш по холодку. Років три назад за ранок по півгектара викошував. Щас здоров'я вже не те. Сорвав спину, як робив у Києві гружчиком да на желєзній дорозі бетонні шпали носив.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №35 (1289)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)