Базарний день у Городні: чим торгують та як відрізняються ціни від чернігівських

Городня. Четвер, 10 травня. Десята ранку. Сьогодні тут базарний день. Людей, які блукають від палатки до палатки, чимало. Жваві продавці рекламують свій товар. Навезли до Городні звідусіль і взуття, і одягу, і миючих засобів. Останнім часом прикордонний городнянський базар (у Городнянському районі, у Сеньківці, сходяться кордони України, Росії і Білорусі) став популярним на всю округу. Навіть ціни тепер вищі, ніж у сусідньому Щорсі. До Городні приїздять скуплятися росіяни з Брянщини, білоруси з Гомеля, з райцентру Добруш. Два роки тому білорусів було ще більше. «Вихідного на нашому базарі нема навіть у понеділок, — розповідає Володимир Бенцал, директор райкоопзаготпрому «Городнянська райспоживспілка». — У понеділок торгують городиною. У четвер найбільше приїжджих, отож і базар найбільший. У неділю на ринок ідуть городнянці». І я поїхала у четвер, щоб роздивитись і порівняти ціни з чернігівський.

Йду підбирати одяг собі, гарній жіночці. Скільки обійдеться, якщо треба купити повсякденну одежину і святкову? В око потрапляє палатка, до якої постійно підходить багато людей. Але купують одиниці. Інші міряють, роздивляються. Мабуть, чекають авансу чи грошей за молоко. Білорусів щось не чути. Придивляюся собі блузку.
— Скільки така? — запитую.
— Двісті п'ятдесят, — усміхається місцева продавчиня Лариса Синило. — Беріть, справжній хлопок. З Киргизстану привезена, не Китай якийсь. Якість.
Лариса Трифонівна розхвалює й інший свій товар. А в не? і костюми по двісті гривень, і кофти теплі зимові за такою ж ціною, і плаття угорські. Жінка говорить, що купують городнянці небагато, бо їм видається така ціна завеликою.
— Людям краще купити дешеву річ. Економлять на собі, — каже. — До речі, в Чернігові такі ж ціни.

Після обіду я пішла на Центральний ринок в обласному центрі. Справді, різниця невелика. Знайшла таку ж блузку за ціною двісті тридцять гривень. Але ж дорога з Чернігова до Городні 20 гривень в один кінець.
Та повернімось на городнянський базар.
— Підходьте, підходьте, — запрошує Надія з Чернігова. — Люблю одягати жінок, тільки жіночий одяг і продаю. Ось кофтинки по двісті двадцять гривень, будете брати — віддам за двісті. Сьогодні у жіночки грошей не вистачало, так я за сто вісімдесят продала.
Чесно зізнається, що товар у неї китайський.
— А думаєте, в інших — ні? Колись китайські речі по блату діставали, вони часто кращі за наші. Розповідають там, що з Киргизстану привезли та Угорщини, а туди вони звідки потрапили? Ясно, що з Китаю. Напривозять і ціну нам збивають.
— Білорусів багато буває, — розповідають на базарі. — Сюди вони привозять продукти: в основному ковбаси, а також масло, згущене молоко, дитячі суміші. Спродуються і купують одяг.

Знаходжу куточок з білоруськими ковбасами. Є варені і копчені, біля них стоїть черга з п'яти-шести городнянців.
Крокую в палатку за джинсами. А їх не так і багато. Молодіжних ще трохи є, а от для солідної жінки знайти важко. Ціна — двісті двадцять-двісті п'ятдесят гривень.
Одягнуться одягнулась — джинси і блузку можна взяти за 400 гривень. Шукаю босоніжки. З минулого сезону можна за п'ятдесят гривень купити. Це зі шкірзамінника. Якщо хочеться шкіряні, гарні та цьогорічні, то двісті вісімдесят і віддай. Але вихід є — гумові шльопки по двадцять п'ять гривень за пару. Вони в більшості і користуються популярністю. Правда, у таких не на всяку роботу підеш. Вчительці, лікарю, чиновнику не підходять. Уявила собі городнянського головного по базару у гумових шльопанцях, посміялася і йду далі — підбирати нові речі для чоловіка.
Мені треба джинси, спортивні штани, шорти, футболку і якесь взуття.
Пробую знайти джинси. Блукаю довгими торговими рядами. Поганий вибір.
Найдешевші — сто шістдесят гривень. Найдорожчі — триста двадцять. Останні майже не беруть, бо дорого. Людям щось простіше треба, кажуть продавці.
Поряд спортивні штани.
— У мене все дешевше, ніж у приїжджих торгашів, — каже Ольга з Городні.—Ось беріть спортивки. По п'ятдесят гривень. Така ж ціна і на камуфляжні штани, літні. Теплі камуфляжні штани по вісімдесят.


Лариса Синило

Шукаю футболку. Менянин Андрій Андрієнко пропонує найдешевшу за двадцять гривень. Якщо можу собі дозволить» то є і по сто тридцять.
— Виробництво Туреччини, Індії, Китаю. Є молодіжні, є для чоловіків у віці. Ось і шорти підібрати можна. Ціна від тридцяти до ста. Бриджі (короткі штани) по п'ятдесят-сімдесят гривень.
Так, штани за 50 і футболка за 20 — чоловіка можна вдягнути за 70 гривень. «А нащо на нього більше витрачати? Все одно нап'ється, впаде з велосипеда і викачається, як свиня», — ділиться наболілим жіночка, що вибирає судженому обновку.

Трохи далі пара продавців з сусіднього Щорса торгує взуттям.
— Ціни різні, — говорять. — Від ста десяти до двохсот дев'яноста. Є зі шкірзамінника, є шкіряні.
Де купувати речі—у себе в районному чи їхати в обласний центр — особиста справа кожного. Але своєрідну порівняльну табличку Цін на одяг у Городні та в Чернігові спробувала скласти.



У бюджет міста надходжень від базару небагато. За 2012 рік платники єдиного податку, які працюють на городнянському ринку, перерахували до міського бюджету 12 тисяч 600 гривень. Крім того, податку з доходів ФОП — 16 тисяч 600 гривень. Кількість торгових місць — 811. Площа під торговими місцями —10660 квадратних метрів.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №20 (1358)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (4)