Чому селянину не віддають хату?

У селі Бобрик Вертіївської сільської ради Ніжинського району вже два роки як не працює школа І-ІІ ступенів у зв'язку з її закриттям. Коли заклад закривали, на сході села жителі ухвалили рішення про передачу всього майнового комплексу в комунальну власність Вертіївської сільської ради. А колишню шкільну їдальню - віддати багатодітній родині для поліпшення її житлових умов.

Нині статус споруд досі не визначено, а батько двох дітей Анатолій Серідко лише руками розводить. Його стара хата з роками трухлявіє, а в нову-стару їдальню вселитися теж неможливо - поки що немає на те законних підстав. Доки керівництво сільської та районної рад другий рік поспіль з'ясовують між собою стосунки, майно приходить у занепад. У будь-яку хвилину воно може перетворитися на руїни і виявитися нікому не потрібним. Адже незабаром осінь, за відсутності господаря і догляду колишня цегляна будівля шкільної їдальні потроху хилиться. Над нею височіють непорізані дерева, які можуть впасти під час першого-ліпшого буревію.
Анатолій Серідко наголошує на тому, що на даний час він не може нічого з цією хатою зробити. Бо за відсутності документів з БТІ не має на це законних прав. Голова Ніжинської районної ради особисто запропонував йому підключити будинок до електромережі. Але Анатолій каже, що це є порушенням Закону і відповідно тягне за собою накладення штрафних санкцій. Тому виникає питання, хто буде сплачувати штраф: голова райради Олег Бузун чи житель села Бобрик Анатолій Серідко?

Хату, в якій Анатолій проживає зараз, він придбав більше 10 років тому за невеликі гроші. Після того в родині з'явилося двоє дітей, а дружина померла. Зараз стан цього житла вкрай незадовільний, навіть - аварійний. Старий дерев'яний будинок майже повністю струхлявів. Але скористатися одностайним рішенням сходу села батько двох дітей до сьогодні так і не може.

Благими намірами вимощена дорога в…

Рішення про передачу хати Анатолію Серідку схід села прийняв ще два роки тому. Відповідне рішення про пряму передачу хати батькові двох дітей прийняв і власник майна
- Ніжинська районна рада. Але каменем спотикання виявилася... процедура. Прокурор опротестував рішення райради. її голова Олег Бузун стверджує, що депутати швидко виправилися - відмінили власне рішення і наступним рішенням передали хату-їдальню, погріб і сарай сільській раді. Але знову ж таки не було враховано побажання сходу села Бобрик щодо передачі всього комплексу. Бо решту майна рішенням сесії було передано в оперативне управління районної ради.
Де ж «зависло» майнове питання? Чому нерухомість занепадає і нею не може скористатися той, хто її найбільше потребує?

Під час розмови з депутатом Ніжинської районної ради Сергієм Разоном ним була висловлена думка, що існує загроза гальмування остаточного вирішення даного питання. Бо районне керівництво, мовляв, має власну зацікавленість щодо частини комплексу майна і в такому випадку селяни залишаться ні з чим. А ініціатива блокування вирішення цього резонансного питання належить точно не депутатам. Варто нагадати, що в селі залишився спортивний зал для дозвілля молоді, який у зв'язку з цією невизначеністю наразі зачинений. Тож це спонукає представників, молодого покоління шукати собі «пригоди» за межами села вздовж траси. Отже, програми, які затверджуються на районному рівні для підтримки молоді, мабуть, не розповсюджуються на даний населений пункт. Цікаво, чому?
На цілісності передачі майнового комплексу до комунальної власності сільської ради наполягає її голова Олександра Теслик: «Коли закривали школу, ми зібрали схід села вперше. Громадяни були категорично проти закриття. Але це було нереально - частину дітей батьки віддали у Вертіївську школу, частину - у Кукшин. Залишилося всього п'ятеро дітей. Тому залишити школу працювати було економічно невигідно. Я жартома селянам казала, що вночі потрібно було не спати, а покращувати демографічну ситуацію. Через кілька місяців школу таки закрили - за умови, що всі приміщення перейдуть у комунальну власність сільської ради».
Олександру Іванівну обирають на посаду вже третю каденцію поспіль. Підчас розмови із кореспондентом «Чернігівщини» вона наголосила на тому, що таких міжвладних непорозумінь не було протягом останніх 10 років: «У дитячому садочку та сільській раді буревієм знесло дах. Кілька днів як зламалася свердловина, а голова районної ради при цьому навіть не приїхав і не поцікавився про наслідки буревію. Зате він додумався за моєї відсутності самовільно збирати схід села. Прецедент такий був».

Тим часом численні грандіозні плани щодо цілісного майнового комплексу Бобрицької школи досі залишаються нездійсненними. Так, районна влада планувала рблаштувати на базі комплексу щось типу дитячого табору на зразок вертіївського. Але віз і нині там - приміщення порожніють. Бо плани зібрати дітей на відпочинок із навколишніх сіл і поставити виховну роботу є благородними, але, вочевидь, нездійсненними. До речі, підлога у прекрасному порожньому спортзалі теж потроху трухлявіє. Приміщення школи селяни охороняють власними силами. Адже охочих зрізати працюючі батареї і здати їх на металобрухт вистачає.
І поки багатодітний батько не може вселитися у приміщення колишньої їдальні, районна влада в особі голови райради Олега Бузуна наполягає, що зробила для вирішення питання все можливе: «Мною особисто було ініційоване питання передачі приміщення їдальні під житло Анатолію Серідку. Відбулася сесія, і ми цю хату йому передали. А потім на це рішення прийшов протест прокурора, бо треба передавати тільки через громаду. На наступній сесії ми передали Вертіївській сільраді частину комунальної власності, а конкретно - колишню їдальню з умовою, що Вертіївська сільрада передасть її Серідку. Сільрада відмовилася і до цього часу житло йому не передала. Думаю, в цьому більше амбіцій сільського голови. Питання тягнеться вже більше року. Я пропонував депутатам передати майно комплексом, але вони на це не погоджуються. Тим часом людина хату не отримала і втратила вже два літа».
Наскільки можна було зрозуміти зі спілкування з паном Бузуном, «глеки побиті» саме через те, що районна рада не передає селу весь майновий комплекс.
Зі слів Олега Віталійовича, сільський голова начебто шантажує голову районної ради, щоб потім продавати ці приміщення.

Зустрічні звинувачення у намірах продати школу лунають на адресу районної влади з боку сільського голови. За словами Олександри Теслик, на школу давно поклали око в районі. Є нібито й претендент на це майно - уродженець Бобрика, пенсіонер з далекої російської Півночі. Адже балансова вартість школи приваблива і складає якихось 85 тисяч гривень.
«Голова районної ради говорив мені прямим текстом: «Я маю думати, як поповнювати бюджет району», - каже Олександра Іванівна і при цьому висловлює великі сумніви, що на базі школи колись створять дитячий табір.
За словами сільського голови, за втрачених два роки щодо створення табору чи іншого соціального об'єкта не проведено жодного розрахунку, не створено жодного кошторису чи більш-менш зрозумілого плану дій.
«Вони кивають на Куровського, який перед виборами за умов їхньої бездіяльності начебто вкладе туди мільйони і зробить на базі школи дитячий табір. Це у селі, в якому 150 жителів! Ми ж не проти соціального об'єкта і цілком цю ідею підтримуємо. Але школа будувалася колгоспом і належить сільській громаді, яка за ним доглядає. Тому і передаватися майно сільраді повинне комплексно».
Олександра Іванівна розповіла, що ніхто більше за неї не підтримував і не підтримує багатодітного батька Анатолія Серідка: «Ми дали йому ключі і від хати, і від погреба. З боку сільради не виникає жодних питань щодо передачі Анатолію колишньої їдальні. Але ж БТІ повинно оформити належним чином усі документи. А оформлювати їх потрібно одразу на весь комплекс споруд колишньої школи. Навіщо робити цю роботу кілька разів?».

Отже, підсумуємо. Багатодітний селянин не може увійти в свою законну хату з чисто формальних причин - сьогодні БТІ йому не оформило документи, а завтра можуть оштрафувати за самоуправство. Районна і сільська влада кивають однд на одну, але однозначно залишаються ображеними селяни, що наживали своє майно мозолями і, без перебільшення, рабською працею. Одні не хочуть виконати свої обіцянки, інші через це не можуть виконати своїх. Чи то пак абсолютно конкретний селянин - ЛЮДИНА, стала заручником і гвинтиком у процесах великого перерозподілу майна нагорі. Мудрість слів завідувача клубом стосовно влади не викликає жодних сумнівів. Але що робити в цій ситуації батьку двох дітей? Чекати милості райради, яка передасть майно сільській громаді? Чи переділ майна і влади в цій країні є набагато важливішими за інтереси «маленького українця». Шкода, але поставлені питання лишаються риторичними. Все як завжди: пани чубляться - у холопів лоби тріщать!

Думка громади

Член виконкому Іван Кирилов:
«Все, що будувалося колгоспом за радянських часів, передавалося на баланс районної ради. Тоді на це ніхто не звертав уваги. Тепер, коли почалася приватизація, кожний хоче собі відхопити шматочок. І районна рада в першу чергу. Але, здаючи приміщення, дає всім пільги у 90% випадків. Для чого це робиться у збиток району?».

Завідувач Бобрицьким клубом Степан Чабан:
«Навіщо приїжджати голові райвиконкому, давати слово, а самому робити зовсім інше? Землі у нас забрали. Там під 10%, там - під 1%. Головне - що людей дурять. Гряде зима, у людини двоє діток і йому ремонт робить. А ще пройде такий буревій - і хата завалиться. Хто в цьому винуватий? Та влада оця винувата, яка 2 роки тому прийшла!».

Марко Правдивий, тижневик «Чернігівщина» №27 (355)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)