Про музей УМВС України в Чернігівській області знають навіть в Естонії, Ізраїлі, Англії та Америці

Музею УМВС України в Чернігівській області уже 28 років. Увесь цей час експонати для нього збирали небайдужі правоохоронці, а також члени їхніх сімей. Тож артефактів накопичилося так багато, що нині у просторих музейних кімнатах не вистачає місця для речей, які належали людям, що залишили помітній слід в історії вітчизняної міліції. Експозиція періодично оновлюється.

Про хранителя міліцейських старожитностей

Нині директор музею – ветеран міліцейської служби Микола Савченко. І що він, як-то кажуть, на своєму місці, красномовно свідчить, що у товстій книзі відгуків скоро бракуватиме місця для вражень вдячних відвідувачів. А приходять на екскурсії не лише правоохоронці, військові, студенти і школярі, а й іноземні гості, зокрема, з Ізраїлю, Англії, Америки та Естонії.
Щодо Миколи Савченка, то 30 років він прослужив в органах внутрішніх справ. Спочатку був дільничним, а згодом дослужився до заступника начальника жіночої виправної колонії. На роботі молодому міліціонеру доводилося стежити за правопорядком одразу в 12-ти населених пунктах області, розкривати грабежі, виїжджати на сімейні скандали, боротися з хуліганством та самогоноварінням.
– Дільничний – це начальник міліції в мініатюрі, – каже Микола Савченко. – Територію, яка була за мною закріплена, здебільшого об’їжджав верхи. А дільницю, на якій згодом працював у Чернігові, нині поділено на п’ять. Під час служби двічі довелося застосовувати зброю: коли затримував грабіжників та ловив убивцю.
Нині у пана Савченка не менш важлива місія – турбота про історичну спадщину.

Безцінні реліквії

Музейна експозиція розпочинається з документів про те, як створювалася міліція Чернігівщини. А було це у 1919-му році. До речі, умови праці тодішніх правоохоронців, як кажуть, залишали бажати кращого. Зокрема, міліціонери по кілька місяців не отримували зарплати, а в арсеналі мали лише по п’ять патронів на одиницю зброї. І це враховуючи те, що в області процвітав бандитизм. Наприклад, була банда Рака, яка об’єднувала 200 лиходіїв. З нею боролися міліціонери на чолі з Олександром Гарнієром.

– Фото та фрагмент пам’ятника цьому безстрашному міліціонеру зберігаються в нашому музеї, – зазначив Микола Савченко. – Потерпали люди і від банди Галаки. До речі, цей ватажок завдавав клопоту правоохоронцям з юності, бо як тільки з’являвся на базарі, обов’язково щось крав. А під час революції він примудрився поцупити зброю з Червоної армії. Його викрили та засудили до найвищої міри покарання. Втім, Галаці вдалося втекти і створити банду, яка вирізала 200 євреїв. А ліквідував цього жорстокого злочинця Федір Гончаров, фотографія якого також зберігається в нашому музеї. За це відважного міліціонера нагородили золотим кишеньковим годинником і двома пудами солі. Фотографію цього годинника представлено в експозиції.

Цікавість відвідувачів завжди викликають матеріали про Зіновія Юдашкіна, який прославився тим, що запропонував навчати засуджених шкільній грамоті та професії. Завдяки цьому люди, що згодом звільнилися з місць позбавлення волі, змогли влаштуватися на роботу. Згодом вони навіть написали правоохоронцю листа золотими чорнилами, в якому висловлювали свою вдячність. Нині його оригінал зберігається в музеї.
У роки Великої Вітчизняної війни увесь особовий склад міліції Чернігівщини мобілізували до лав Червоної армії. На жаль, півтисячі міліціонерів не повернулися з фронтів. Їхні прізвища викарбувані на стіні пам’яті.



– У нас представлені зразки довоєнної і воєнної зброї, зокрема маузер Михайла Володимирова, якому вдалося створити окремий партизанський загін із тисячі бійців на Західній Україні, – продовжує свою розповідь Микола Савченко. – А після війни до 1949-го року на Чернігівщині точилася боротьба з бандитизмом.
Відтоді вже встигла змінитися не одна плеяда талановитих правоохоронців. Не стояв на місці і технічний прогрес. Зокрема, і донині в музеї зберігається перший фоторобот, за допомогою якого вдалося спіймати вбивцю і ґвалтівника.
– Не можу не згадати добрим словом майстрів карного розшуку, які нині на пенсії або, на жаль, уже пішли з життя. Це Віктор Нікітченко, Петро Осипенко, Степан Жайворонок, Віктор Чудновський та багато інших. Наприклад, Петра Осипенка вважали ходячою довідковою картотекою, бо про місцевих злочинців знав майже усе, – каже Микола Савченко. – Матеріали про цих людей теж є в музеї. Нині міська ветеранська організація органів внутрішніх справ, раду якої я очолюю, проводить виховну роботу серед молоді, а також ділиться багаторічним професійним досвідом з молодими співробітниками. Тож, користуючись нагодою, хочу привітати усіх ветеранів з Днем міліції, який відзначатимуть 20 грудня, та побажати міцного здоров’я, душевної рівноваги, сімейного затишку і комфорту.

На жаль, при виконанні службових обов’язків на Чернігівщині загинуло 59 міліціонерів. Їхні фото посідають чільне місце в музейній експозиції. Нині сім’ї цих співробітників не залишають поза увагою.
Багато також у закладі різних кубків і нагород, які здобули міліціонери Чернігівщини на різних спортивних змаганнях, холодної та вогнепальної зброї, вилученої у злочинців, особистих речей міліціонерів-ветеранів, світлин криміналістів та слідчих за роботою, а також усіляких новинок техніки, якими користується сучасне покоління правоохоронців.

Ірина Осташко, тижневик «Деснянка вільна» №99 (398), фото Віктора Кошмала

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)