Наші за кордоном. Студентка у Варшаві про польську вищу освіту, привітність і любов до українців

Жити у древній європейській столиці, отримувати вищу освіту за цікавою спеціальністю, мати можливість подорожувати по Європі — чи це не мрія кожного, хто після закінчення школи встає перед вибором, як далі облаштовувати своє життя? Даша Почепня, яка цього року закінчила чернігівський ліцей №15, таку мрію здійснила. У 17 років вона покинула батьківський дім і рідне місто, щоб здобути вищу освіту у Варшавському університеті туризму і іноземних мов (Wyższa Szkoła Turystyki i Języków Obcych w Warszawie). Провчившись в Польщі кілька місяців, Даша ділиться з нами своїми враженнями про студентське життя за кордоном.

Програма, за якою я виїхала, називається “Євродиплом”. Спочатку агент, яка займалася моїм вступом, дуже інтенсивно нам її рекламувала і запевняла у всебічній допомозі. Але коли почали виникати проблеми із оформленням документів — все довелося вирішувати власноруч. А по приїзді до Варшави і заселенні у гуртожиток мені просто видали два одноразових проїзних квитки на автобус — до університету і назад. От і вся допомога.

Їхати чи ні — думали дуже довго. Моїм батькам було надзвичайно важко відпустити мене, неповнолітню дитину, до іншої країни. Але, мабуть, вирішальним фактором стало те, що у Європі людина має значно більше шансів реалізуватися у житті.

Оскільки мені ще не виповнилося 18 років, віза для виїзду для мене була безкоштовною. Платили ми лише за послуги агенції, біля 8  000 грн. В цю суму входить надання списку необхідних для збору документів, влаштування мене в гуртожиток, і організація вступу до ВУЗу.

Для вступу іспитів здавати не треба. Система зовсім відмінна від української. Спочатку ти оплачуєш навчання і вступаєш до університету. Потім маєш здати сесію. Якщо не здаєш — маєш перездачу. Якщо і перездачу не здаєш — до побачення, їдьте додому. Хоча, в деяких університетах при вступі треба здати екзамен із польської мови. Це стосується приватних університетів. У державних екзамени здаються в будь-якому випадку, вони досить важкі, ще і польською мовою. Тому іноземці поступають до приватних ВУЗів. Місцевої молоді після закінчення школи до університетів у Польщі поступає багато теж.

Навчаюся на факультеті туризму і рекреації. Вчитися 5 років. Плата за навчання — приблизно 10 тис. грн на рік. Це не дорожче, ніж, наприклад, в Києві. Маємо багато цікавих предметів: англійська та іспанська мови, географія, економіка, історія архітектури та мистецтва, соціологія, право, екологія. Навіть анатомія людини. Цієї сесії у мене буде 5 екзаменів і декілька заліків. Навчання — польською мовою. Можна за бажанням вибрати англійську. Якщо  мову знаєш погано — вчитися важко.

На відміну від наших ВУЗів, тут стипендію платять не відразу, а лише якщо ти дуже добре вчишся. А у приватних навчальних закладах, як мій — тільки починаючи із другого року навчання. Полягає вона у тому, що за відмінної здачі сесії студенту повертають половину сплачених за навчання коштів.

Немісцеві студенти живуть у гуртожитках або винаймають помешкання. Мій гуртожиток дуже схожий на квартиру: маємо три кімнати, дві ванни, кухню, балкон. У кімнатах живе по двоє чоловік. Цей гуртожиток вважається дуже гарним, і коштує 500 злотих (приблизно 1300 грн). Середня квартира коштує практично стільки ж. У кімнаті я живу із українкою. Сусідки — українки та білоруски. У гуртожитку багато представників й інших національностей: араби, азіати, слов'яни. Але на наступний рік я збираюся переїжджати на квартиру. Шість чоловік в одному життєвому просторі для мене забагато. На квартирі свободи більше.

У Варшаві все ремонтується, реконструюється, поновлюється. Це перше, що зразу кидається у вічі. На нічній вулиці працює кожен ліхтар, чисті вулиці, охайні зупинки. Перед святами у місті неймовірно красиво. Все сяє освітленням та гірляндами. Хоча, якщо чесно, в перший час мені тут мало що подобалося. А зараз навпаки - все, і дуже. Набагато менше безпритульних, і зовсім не зустрічала бродячих тварин. А жити — зовсім не дорожче, аніж в Києві.

Поляки — дуже гостинна нація. Маю серед них багатьох друзів. Побутом вони від українців не сильно відрізняються. У розмовах підкреслено ввічливі, постійно чуєш “пан”, “пані”. Взагалі, місцеві люди — привітні і при розмові дивляться у вічі. Це дуже приємно.

Маю два вихідні дні, у них я гуляю старою Варшавою, ходжу по магазинам, в кіно, на концерти чи дискотеки. Уже вдалося побувати у Празі, дуже сподобалося місто, чисте і красиве. Красивіше, ніж Варшава. А поляки полюбляють їздити відпочивати до Німеччини чи Іспанії, у відпустку їздять у гори. Релігійні свята завжди відмічають у родинному колі. А от Новий рік — це свято для великої компанії друзів.

По приїзді я зробила собі проїзний квиток на громадський транспорт. Це така пластикова карта, кожен місяць через автомат або у касах я поповнюю її на 45 злотих, це ціна для студентів, і можу хоч жити у метро чи автобусах. Проїзний діє у всьому муніципальному транспорті: трамваї, автобуси, метро і потяги по Варшаві.

Ціни на продукти харчування у Варшаві не є дешевими. Але і дорогими не назвеш. Мій улюблений йогурт, до речі, німецький, коштує всього 1,2 злотих, це близько 3 грн. Тим більше, завжди можна піти до супермаркету і накупити всього по акціям. А от одяг дуже дорогий. Я собі купувала сукню за 130 злотих, сорочку за 170 — якість не дуже гарна, хоча речі вважаються модними. А хороша якість надзвичайно дорого коштує.
   
Якщо студенти хочуть підзаробити, зазвичай шукають роботу у кафе чи барах, а на літо їздять працювати до готелів чи ресторанів на курорти. У Польщі за годину студент може заробити близько 10 злотих.

У Варшаві надзвичайно багато кав'ярень, маленьких крамничок свіжої випічки з дуже смачними булочками та солодощами. Я люблю зайти кудись попити гарячого шоколаду з мафіном. Такий візит обходиться приблизно у 15 злотих. Дивною особливістю для мене виявилося засилля турецьких фаст-фудів. Тут вони називаються “кебаби”, але взагалі це щось приблизно те ж саме, як наші ларьки із шаурмою.
   
Турків взагалі у місті дуже багато, і поляків це іноді дратує. Уже довелося на собі відчути підвищену увагу з боку турецьких чоловіків. Хоча, мабуть, в Україні ситуація із представниками Кавказу приблизно та ж сама.

Поляки не люблять Росію, але до українців ставляться гарно. Всім моїм місцевим друзям Україна подобається, багато з них їздять відпочивати до Львова.

Якщо хтось буде у Варшаві, і захоче оглянути місто на велосипеді — їх можна взяти у прокат. Але будьте дуже уважними, пильно вивчайте всі умови оренди і запам’ятовуйте коди, які вам нададуть. А то можна “влетіти” на немалі гроші, якщо невчасно повернути велосипед, або зробити це не за правильною процедурою.

У Варшаві дуже розвинене і активне нічне життя. У центрі міста стільки ж людей вночі, як і вдень, переважно молодь. Всі веселі, розважаються, співають пісні. Є навіть вулиця, на якій знаходяться одні нічні клуби, андеграундні бари та паби. Тут працює нічний громадський транспорт, на якому в будь-який час спокійно можна доїхати додому.

Одного разу я захворіла так, що своїми силами вилікуватися не змогла. Мала температуру 39 градусів, боліло горло, був нежить та інші симптоми сильної простуди. У мене місцева медична страховка, тому я зателефонувала на гарячу лінію і попрохала про медичну допомогу. Спочатку їм знадобився телефонний номер моєї мами, тому що так як мені немає 18 років, потрібен її дозвіл на лікування.  Після його отримання нарешті приїхав російськомовний лікар, оглянув мене, і сказав, що це ангіна. Він виписав мені ліків, побажав швидкого одужування, і поїхав. А моя сусідка відразу поїхала до аптеки, де все і купила по рецепту. Без рецепту купити нічого не можна. На всі ці зідзвони і очікування потратила години дві, але радує, що хоча б безкоштовно. Лише за ліки заплатила щось близько 50 злотих.

А ще тут у всьому відчувається піклування влади про людей. Хотілося б, щоб і в Україні було те ж саме.

Коли повернуся — хочу працювати за своєю спеціальністю і подорожувати. Сподіваюся, у мене все складеться добре.



Даша влітку перед поїздкою до Польщі



А це вже у Варшаві з подругами



Так виглядає кімната в гуртожитку, де живе студентка



І ще раз - стоянка велосипедів



І ще раз - стоянка велосипедів



А от такі трамваї ходять її вулицями



Так виглядає університет, де вчиться чернігівка



Новорічна Варшава



Нічна Варшава світиться і сяє всіми кольорами



Даша у турпоїздці до Чехії

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (12)