Як приганяють автомобілі з Європи. Розповідь чернігівця

Він - один із тих, з ким суворо і безпощадно (втім, на папері виключно), бореться держава, захищаючи національного автовиробника. І в той же час це людина, що допомагає автолюбителю, чий гаманець не тріщить від пачок грошей із зображеннями американських президентів, купити вживане авто без проблем і по нормальній ціні. Мій співрозмовник Валерій переганяє автомобілі з Європи до України, тим і живе. Бізнес не пухнастий, але важливо кругом мати свою руку, знати, кому треба дати (без цього в Україні ніяк), і можна жити, маючи нормальний заробіток і належачи самому собі. У свій час жив у США, вивчив англійську мову, тому комунікативних проблем із іноземцями не має.
Високий, у опушеній хутром шапці, підтягнутий та іронічний, Валерій справляє враження  людини, цілком задоволеної своїм життям, і охоче ділиться своїми секретами. Єдине прохання - не фотографувати.

Автомобільним бізнесом я почав займатися ще у 90-х, коли навколо були виключно совдепівські машини, а іномарку можна було лише пригнати. Це робилося в основному через Литву. Після того зробив перерву, зайнявшись меблями. Але старі зв’язки залишилися, і згодом я вирішив знову повернутися до авто.

Зараз в Україні попит на мікроавтобуси та автомобілі вантажного типу. Це може бути і Renault Cangoo, і фура Volvo. В Україні ці авто не виробляють, тому на цей сегмент не такий високий податковий тиск. Відповідно, дані автомобілі вигідно приганяти з Європи, переробляти під пасажирські і т.д.

Такі автобуси дозволяють людям економити гроші. Я сам раніше мав легкового автомобіля. Займався в той час меблями, і знав, що якщо треба щось перевезти, то я подзвоню, і мені все зроблять недорого. А потім почалося зростання цін на бензин, автозапчастини, і вантажоперевезення відповідно. Замовляти на стороні стало недешево. Зараз у мене мікроавтобус. Перевозячи сам, я значно економлю. Так поступають і інші люди, в кого є свій бізнес.
Мікроавтобуси беруть базарні, та інші люди, що возять свої товари. Інша категорія - люди з великою сім’єю. У мене - п’ять чоловік. Легковик - це мало. Ми коли на море їдемо відпочивати, він під зав’язку забитий.

Легально загнати в Україну автомобіль не те щоб нереально. Але тут купити такий же буде дешевше. Наприклад, якщо я захочу пригнати Mercedes, що коштує в Україні 10 000 доларів, його легальне оформлення мені обійдеться тисяч у 13. Мало того, що розмитнення дороге, так його ціна просто залежить від настрою митника.

Перше своє авто я ввіз легально по схемі, яку пропонує держава. Це був Mercedes Vito, і за його розмитнення з мене взяли близько 1500 євро. В принципі, це мене влаштувало, хоча ціна авто з усіма витратами вже була близькою до тієї, за якою таке авто можна купити в Україні. Мені дали весь пакет документів для митного терміналу у Чернігові. Але як же я здивувався, приїхавши до Чернігова, коли дізнався, що тут вони роблять перерахунок вартості розмитнення, нарахованої на кордоні. Я не знаю, на якій підставі все це робиться, але після перерахунку виявилося, що мені треба доплатити ще 900 євро. Так ціна мого авто стала вищою, аніж якби я купив точно таке ж тут.
Діватися нікуди, довелося викласти.

Після цього я почав розпитувати у знайомих, що і як вони роблять. Адже люди все-одно машини ганяють, значить, це вигідно. Виявилося, існують певні фірми, через яких і працюють перегонщики. Як ці фірми працюють, я не знаю, якщо чесно. Але стати їх клієнтом можна лише по рекомендації. Просто так подзвонити їм і сказати: "Добрий день, я хочу бути вашим клієнтом" - не можна. Мене порекомендували, я сказав, від кого я дзвоню, і почав з ними співробітничати.
 Таких фірм існує багато. Ходять чутки, що прикриваються вони кимось із високих кабінетів, інакше як би вони могли працювати.

Якщо розмитнювати машину легально, я, ще навіть не маючи машини і перебуваючи в Україні, вже винен державі гроші! Маю заплатити якийсь авансовий внесок за те, що я цю машину сюди прижену. Такого варіанту, що я поїхав за кордон, знайшов на ринку автомобіль, привіз сюди і оформляю - немає. Я маю знати, яку конкретно машину привезу, аж до номеру кузова.

Фірми, типу тієї, про яку я писав вище, пропонують значно простіший варіант. Я їду за кордон, вибираю собі автомобіль, який хочу, оформляю його на себе. Звідти я телефоную представнику даної фірми, розповідаю, яке авто купив і коли буду на митниці. А коли я приїжджаю на митницю - мене вже там чекає весь пакет документів на мене і моє авто.

Це обходиться значно дешевше, аніж би я оформляв усе легально. Наприклад, за Mercedes, про який я розповідав, і який обійшовся мені у 2400 євро, я при цьому варіанті заплатив би 2000-2100 доларів. Фірми, ще не бачачи авто, здешевлюють його розмитнення. Щоб не платити державі, вони у митних актах пишуть, що це авто бите, перевернуте, без коліс і т.д. По документам у нас розмитнюються не машини, а металобрухт.

Українська митниця - це суцільні побори. Дати треба всім, починаючи від прикордонника, який тобі відкриває шлагбаума, і закінчуючи тим, хто закриває його за тобою. Тому, хто відкриває шлагбаума, я даю 20 грн. Митник, який реєструє авто - 50 грн. Прикордоннику - 50 грн. Далі йде купа служб, екологічна, дорожна, я навіть не знаю їх назв. Вони до митниці присмокталися, як риби-прилипали до акули, і кожній я плачу 50 грн., щоб вона поставила мені свій штамп. Я просто даю талончик, у якому лежить 50 грн., гроші згрібаються у шухлядку, ставиться печать, і я йду далі. Митнику, який оформляє документи, дати треба вже 100 доларів. Через 15 хвилин я вже виїжджаю із митниці. Авто ніхто не дивиться, їх не цікавить, що із ним, хоч кулемети вези.

Не дай Бог я комусь забуду заплатити. Вони один одного обдзвонюють, і у такому випадку на терміналі я можу простояти дві доби. Мене просто ніхто не візьметься оформляти. Не дав хабара - люди ображаються! Я намагався якось не дати уже на самому виїзді, де стоять прикордонник із митником. Кожному із них треба дати 50 грн. А я якось випустив із уваги, що зовсім не лишилося гривень. Ну і спробував виїхати так. Даю талончики, щоб випускали. А вони так мені: "А на чай?" "Нема, - кажу, - на чай, роздав уже все. "Е, ні. Став туди машину". Довелося бігти назад на митницю, шукати старшого зміни, щоб він передзвонював їм, що я хлопців не ображу, і мене випустили.

Митники, якщо не дати їм грошей, знайдуть купу відмазок, щоб тебе не випустити. "Ой, щось у Вас із документами не в порядку. Ой, є підозра, будемо ще один раз перевіряти". Ось тому за проходження митниці треба дати хабарів 200 доларів.

Перший час я шукав автомобілі через інтернет. Їхав до Німеччини, не знаючи, за чим і їду. Просто купував квиток на літак, поселявся там у готелі, ставив ноутбук і починав шукати оголошення по продажу авто і зідзвонюватися з їх власниками. Англійську знаю досконало, більшість німців теж її знають, тому спілкуватися завжди вдавалося. Пізніше з’явилися  свої люди, які працюють там на автомобільних фірмах.

Німці - вірять на слово. При в’їзді до Євросоюзу з собою без декларування можна везти 10 000 євро. Якщо більше - маєш задекларувати і підтвердити, що ти ввіз їх законним шляхом. Один раз я віз 7 000 євро і 3 000 доларів. Митник і питає, скільки в мене грошей. Кажу - 10 000. "Ага! - оживляється він, - А Ви знаєте, що їх необхідно задекларувати?". Ну добре, - відповідаю, - хай буде 9 999. "Правду кажете?" "Правду". І все - він від мене відчепився.

Дев’яносто відсотків людей, які займаються автомобільним бізнесом у Німеччині - турки. Вони роздягнуть і роззують тебе як цигани. Не бояться нічого, примарафетили машину, щоб зовні виглядала нормально, балончиком пофарбували - і вперед! Одного разу купив авто, на спідометрі якого було 200 тисяч км. В Україні загнав на стенд, виявилося - там всі 800 тисяч! Іншого разу я купив машину у турка, і поки я доїхав на ній до України - по кузову пішла іржа! Виявилося, що там пом’ята боковина, її просто пошпаклювали і пофарбували із балончика.

Німець ніколи не буде приховувати дефекти у своєму авто і ніколи не пожене його на базар. Він просто подзвонить на фірми, які купують такі авто, і вибере ту, яка дасть найдорожче. Фірма сама приїде до нього дивитися авто.

Якщо німець продає гарну машину - турок її не купить. Її може купити сусід цього німця, чи наш, чи ще хтось. Але не турок. Турки купують мотлох. Його заробіток - пофарбувати цей мотлох балончиком, чи налити масла, щоб не гуділо, і заробити якомога більше. Скручені спідометри - це дрібничка у порівнянні з тим, що вони можуть зробити. Замість сайлентблоку вартістю у 20 євро можуть намотати шматок камери. Їх не хвилює, що на автобані на швидкості 150 км у людини може розвалитися ходова. І вони все роблять так, що неспеціаліст не зможе розібратися і перевірити. Якщо купуєш машину у турка - це 100%  проблемне авто.

Інші десять відсотків у цьому бізнесі - наші. По більшості це євреї-емігранти, що живуть там мало не змалечку, і займаються таким бізнесом. З ними можна нормально поговорити, дізнатися про машину. Вони і говорять російською, і недоліки машини не будуть приховувати. Купуючи таке авто, я вже знаю, з якими проблемами можу зіштовхнутися, коли буду його продавати. Є ще поляки, але вони продають в основному биті авто.

Зараз у мене є людина в Голландії. Це теж наш, але живе там з дитинства. Працює на автомобільній фірмі експертом, який оцінює автомобілі перед тим, як виставити їх на продаж. Знайшов я його через інтернет, і так вийшло, що стали працювати разом. У мене з ним домовленість: якщо до них заходить нормальне авто по хорошій ціні, перед його виставленням на сайт він телефонує мені. Плачу я за це по 100 євро з автомобіля. Наприклад, якщо авто на сайт виставляли б за 7-8 тисяч євро, я його міг купити за 6 000. Це дуже велика різниця.

Там машина оформляється протягом десяти хвилин. Я приїхав, привіз гроші, і через десять хвилин, поки я п’ю каву з цукерками, мене вже чекає весь пакет документів і транзитні номери. А в принципі, якщо хочу, можу походити по їхній величезній стоянці, подивитися авто, покататися на них, щоб зрозуміти недоліки. Мене ця людина знає, то можуть і на дорогу випустити. Хоча це фірма серйозна, має своїх автомеханіків, які перед продажем тестують авто, самостійно усувають всі дрібні поломки. А про значні мене проінформують. Якщо я захочу, то можу купити зовсім іншу машину, не ту, за якою приїхав.

У нас цінуються в основному небиті машини. У Європі ж дивляться передусім на пробіг. Навіть якщо машину ударена, але з маленьким пробігом, німець вибере її.

В Україні дуже багато людей, які займаються перегоном авто. Тому як тільки щось гарне з’являється - його тут же забирають. Хороші машини за хорошою ціною знайти дуже важко, хоч всю Голландію з Німеччиною об’їдь. Іноді за авто мало не битися доводилося. Було таке, що мені ті ж євреї у Німеччині знаходили машину, я домовлявся з німцем, що завтра в обід у нього, приїжджав - а там уже наші, западенці, дивляться цю машину. І все, якщо я її не забираю за ціну, яку німець хоче - її забирають вони.
В Голландії до бійки дійшло у прямому значенні. Машину, яку для мене знайшов мій товариш, встигли виставити на стоянку, і поки я приїхав, біля неї вже сиділи западенці і чекали ціни. Коли я її забрав, мене не випускали зі стоянки, почалася штовханина. Заспокоїв їх менеджер, що пригрозив викликати поліцію.
Взагалі, якщо в тебе немає там знайомих, які будуть допомагати, ситуація, в якій на одну машину може приїхати декілька людей, може траплятися регулярно.

Приганяти вигідно автомобілі віком до 8 років. Якщо брати цю категорію, мікроавтобус 5-6 років буде коштувати у гарному стані 7 000 євро. Якщо я взяв 8-річного, він обійдеться у 5 000 євро. 1 000 євро - дорога, ще дві тисячі - розмитнення. За 10 000 євро я її виставляю на сайт. Якщо не хочу довго продавати - можу тут же продати перекупникам за 9 000, вони тут же починають писати під оголошенням і пропонувати свої ціни. От ця 1 000 і є моїм заробітком. А назавтра купив квиток - і полетів за новою машиною. В середньому мій навар з авто - 500-1 000 доларів.

Перекупники вигребуть все. Вони купують машини у тих людей, що приганяють їх з-за кордону. Тобто - у мене. А в Україні вже їх перепродають, накручуючи своїх 500 доларів, чи 1 000, кому як пощастить. Головне - привезти автомобіль і дати нормальну ціну.

Всеукраїнський центр переробки вантажних мікроавтобусів  у пасажирські знаходиться в Бердичеві. Я можу пригнати Mercedes, який буде зовсім ніяким, відігнати його до Бердичева, де йому зроблять цей "колгоспний" салон, з написами Mercedes, Top і т.д., і він набагато швидше і дорожче продасться, аніж би у такому стані, як заїхав в Україну. В принципі, перекупники так і роблять. Вони ніколи не продають авто у тому стані, в якому купили тут. Він купив у мене автобус - і тут же їде на Бердичів. А там йому за 1 000 доларів уже перероблять салон, неякісно, погано, але щоб красиво виглядало.

Якщо у Вас є, припустимо, 10 000 доларів, і Ви хочете поїхати собі вибрати авто за кодоном - це обійдеться Вам дорожче, ніж Ви замовите авто у мене. Я знаю всі ньюанси, маю зв’язки, мені відомо, як розмитнити, до кого підійти. Я на митниці з’являюся, і у всіх очі як у собаки Павлова - гроші приїхали. А Ви підійдете з сотнею доларів і попросите оформити - навряд чи хтось піде назустріч. Може, ви якийсь козачок засланий з перевіркою.

Найпопулярніші марки, які я завожу - Mercedes та Volkswagen. Із дрібних - Renault Traffic, Opel Vivara, Nissan Primastar. Три абсолютно однакові машини із різними логотипами. Ці автомобілі просто розлітаються. Мені можуть передзвонити, поки я ще їду по Європі, і продам я його прямо на митниці.

Глухий сезон - два місяці після Нового року. А настає весна - люди починають купувати автомобілі. Був період, коли перед Новим роком повинні були ввести якийсь закон, згідно якого мали змінитися правила розмитнення авто. І люди два місяці перед Новим роком просто гребли машини. Я приганяв автомобіль, а наступного дня вранці о шостій вже сидів у літаку і летів за наступним. Приганяю його, ночую вдома, і знову на літак. А пройшов Новий рік, і все - за два місяці жодного продажу.

Зараз я тимчасово перегонками не займаюся. Німці впіймали на кордоні і анулювали мою візу. Віза ж теж купується. Як виявилося, людина, що постійно робила мені візу, робила це не зовсім легально. Я ніколи не попадався, не мав ніяких проблем, їздячи по всій Європі. А тут якось, може, навмання, мене німці зупинили, перевірили візу - а вона не зовсім правильно отримана. Із Німеччини мене тут же вислали. Зараз я знаходжуся у стадії діалогу з німецькою стороною, щоб вони зняли свою заборону. В принципі, питання доходить завершення, всі штрафи заплачені, все має бути добре.
 
Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (32)