Які продукти вам доводилось носити у дитсадок?

«Мамо, сьогодні на вечерю нам давали лише чай і булочку. А що в нас дома є поїсти? Ходімо швидше додому!» — буває, говорять маленькі чернігівці, коли повертаються з дитячого садка. У Ніжині розповідають, що треба приносити в садочок картоплю, малюкам обід готувати. Подібні повідомлення з різних кінців області приходять не перший рік — про маленькі порції, не надто різноманітне харчування у дитсадках, школах, лікарнях. Здавати овочі: картоплю, моркву, цибулю на потребу цих закладів — стало недоброю традицією.

Які продукти вам доводилось носити у дитсадок? А куди ви їх носили? А може, так і треба — в садок картоплю, в установи — гроші?

Олександра Теслик, вертіївський сільський голова Ніжинського району:
— У садочок овочі — картоплю, моркву, буряки — носили раніше, носять і тепер. А на зекономлені гроші купують дітям щось смачне. Так само і у школі.
Пам'ятаю, що у 90-х роках, коли я працювала заступником директора школи з виховної роботи, ми приносили по 50 кілограмів картоплі, щоб міняти її на вугілля. Хотіли, аби в школі було тепло. Але вугілля привезли, як пил. Один рік, другий, а потім від такої ідеї відмовились.

Світлана Биковець, соцпрацівник із села Купчичі Сосницького району:
— Здавала овочі для Сосницької лікарні. Зазвичай восени в село приїздить машина. Люди приносять (за власним бажанням, не за вимогою) картоплю, капусту, моркву, цибулю. Скільки й чого здають, залежить від урожаю. Сподіваємося, що з нашими овочами нас і наших родичів, як доведеться, в лікарні годуватимуть краще.
Недавно односельці здавали продукти для армії. Приносили хто що міг. Сало, консервацію, крупи.

Наталя Дорошенко, секретар сільради, село Головеньки Борзнянського району:
— Мій син 11-річний Ігор ходить у п'ятий клас. Годують у школі добре. Але, буває, просять, щоб батьки приносили картоплю. По осені, у вересні, коли картоплю ще зі шкільного городу не виберуть. Весною, коли картоплі вже не вистачає. Принести у школу овочі просять на загальних зборах. Нікого не примушують, хто скільки може, стільки і дає. Ми картоплю носили мішками. Восени — цибулю, моркву, буряки на борщ — по три-чотири кілограми носили. Така практика давно, років п'ять.

Тамара Мельниченко, головний спеціаліст управління соціального захисту Сосницької РДА:
— У мене дитина, слава Богу, вже велика, 22 роки. Коли ходила в дитячий садок та школу, харчування було збалансоване, давали соки, фрукти, багато молочного. Зараз, точно знаю, батьки носять у садочки і школи овочі — картоплю, бурячок. Приходить дитина, батькам одразу список — мішок картоплі, 3 кілограми моркви... І не тільки це нести просять. Ще й порошок та мило. Батьки приносять, не пручаються, для своїх же дітей. Знаю це не з чуток.
На одну дитину за добу на харчування в садочку виділяється 7 гривень 67 копійок. Медсестра меню складає, виходячи з того, що вони мають. От і виходить — молочне завозять раз на тиждень. Дітям не вистачає того мізеру. Та й не тільки по дитячих закладах така картина. В лікарні теж з харчуванням не все добре. Прості люди несуть хворим у лікарню свіжі і солоні огірки. Ті, хто не має ніякого відношення до хворих, волонтери. Старенькі бабусі несуть сушку. Хочуть допомогти.

Федір Фесюн, менський міський голова:
— Менським садочкам з овочами зазвичай допомагають фермери Олексій Бутенко, Петро Перепечай, Сергій Юхименко.
Я особисто, не буду кривить душею, овочі нікуди не здавав. Ні в школу, ні в садочок, ні в лікарню. Що стосується лікарні, то туди треба йти не з продуктами, а з грошима, це зручніше.
Зараз я в санаторії «Конча-Заспа» біля Києва. Підліковую серце, бо зиму прохворів. Продукти з собою не брав, годують прекрасно. За два дні наперед дивишся меню, ставиш хрестик навпроти страви, яку замовляєш.

Наталя Момут, учитель молодших класів Жуківської ЗОШ Куликівського району:
— Живу в Куликівці, на роботу в школу їжджу в Жуківку. Так от, у Жуків-ській школі діти змушені приносити на рік: мішок картоплі, по п'ять кілограмів моркви, буряків, по три капустини, по банці консервованих помідорів. Для молодших учнів шкільні обіди безкоштовні, для середньої і старшої ланки
— платні. Скільки коштують — не знаю. Та продукти мають приносити всі дітки.
Раніше, за радянських часів, м'ясо на навчальний заклад безкоштовно давав колгосп. Тепер усе треба купити. Котлети, наприклад, беремо у місцевого фермера Труша.
А от з молоком взагалі проблеми
— його купляти нема в кого. Можна було б домовитися з якоюсь жіночкою чи бабусею і купувати в неї. Та для цього продавчині треба зібрати і підготувати багато документів. Ніхто не хоче тяганини. От і обідають жуківські дітки без молока. Тим, хто не любить молочне, добре, а от тим, хто любить, — ні.

Тижневик «Вісник Ч» №20 (1462)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)