З історії зйомок кінофільму «Зачарована Десна»

В ювілейний рік 120-річчя від дня народження нашого славетного земляка справжньою несподіванкою стала знахідка добірки журнально-газетних матеріалів, присвячених Олександрові Довженку.

Документи увійшли до складу особового фонду Бориса Андрійовича Лозовського. За фахом він інженер і кількадесят років працював на чернігівській фабриці музичних інструментів, а за покликанням - краєзнавець. Він, завдячуючи багаторічним пошукам, створив документальну колекцію, яку його вдова Г. Динулова в 1972 році передала на зберігання до Державного архіву Чернігівської області. У березні 1973 року документи було впорядковано й створено особовий фонд Б. Лозовського.

У 1954-1955 роках Олександр Петрович Довженко закінчив роботу над кіноповістю «Зачарована Десна», розпочату ще 1942 року. У роботі митець згадує своє дитинство. Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річці Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя. Це гімн, людині, яка своїми мозолистими руками вирощує хліб і творить добро. Повість було надруковано в журналі «Дніпро», але створити сценарій та зняти фільм Олександр Довженко не встиг.

Режисером фільму стала Юлія Іполитівна Солнцева (Пересвєтова) - радянська актриса і кінорежисер, народна артистка СРСР, лауреат Сталінської премії, асистент і дружина Олександра Довженка.

В 1962 році Юлія Солнцева вперше приїхала на малу батьківщину чоловіка, в Сосницю. Тоді ж інтерв'ю з нею журналіст А. Фомічов опублікував на шпальтах обласної газети «Деснянська правда» під заголовком «В Сосниці зніматиметься "Зачарована Десна"». Ця газетна сторінка й увійшла до колекції Б. Лозовського.

В інтерв'ю товариш Солцева розповіла: «Зі мною приїхали головний кінооператор Олексій Темерин та художник Олександр Борисов. Об'їхали ми багато навколишніх сіл, пропливли по красуні-Десні, побували на старому її руслі, на лузі, де в Десну впадає Сейм. Одним словом - в усіх місцях, про які згадує у своїй повісті Довженко. І дійсно: яка неповторна чарівна краса! І нам зрозумілішими стають, як сказав сам автор, його «непереможне бажання ... усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел. І перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...». А також додала, що зйомки кіностудія «Мосфільм» розпочне навесні 1963 року в околицях Сосниці - на Загребеллі, у В'юнищах та інших місцях. Фільм буде кольоровим та широкоформатним.

Збереглася в Держархіві області й розповідь головного кінооператора Олексія Темерина про найцікавіші моменти зйомок: «Для відтворення на екрані сцени про повінь на Великдень недалеко від Сосниці в заплаві ріки Убідь, притоки Десни, було побудовано декорацію великого села Загребелля з церквою. Одночасно з будівництвом декорації чернігівські гідромеліоратори споруджували навколо величезну ' багатокілометрову дамбу з греблею і водозливом. Живописно-монтажний хід сцени треба було передбачити і розв'язати заздалегідь, щоб, коли все буде готове, перекрити річку й залити побудовану декорацію водою, відтворити картину затопленого села. Заздалегідь на місцях майбутніх мізансцен, де повинні рухатись операторський візок чи кран зі знімальною та освітлювальною апаратурою, були побудовані міцні помости й укладені рейки. Коли все було готове, річку перекрили, і вода розлилась, відтворивши картину повені на Десні. Знімаючи ці кадри стихії, нам хотілося якомога дбайливіше зберегти авторське бачення. З допомогою водоскидів, споруджених на дамбі затопленого села у поєднанні з вітродувами і потужними бризками від пожежних рукавів, нам вдалося відтворити на екрані цю розбурхану стихію народного лиха.



Трагічну сцену відступу головного героя з рідного села з товаришами по зброї знімали після сцени «повені». Воду спустили, перекрита річка Убідь увійшла у свої береги, і декорація великого села опинилась на сухому місці. її, майстерно оброблену горючими матеріалами і піротехнічними засобами, довелося спалити, щоб відтворити на екрані кадри, з таким разючим громадянським мужнім пафосом написані Довженком. Бойові сцени війни і сцену на будівництві гідроелектростанції група знімала під Києвом, у районі будівництва Київської-Комсомольської ГЕС».

21 червня 2013 року відбулася офіційна передача Державному архіву Чернігівської області Центральним державним кінофотофоноархівом України ім. Г. С. Пшеничного цифрової копії кінофільму «Зачарована Десна». Копія доступна для дослідників у читальному залі Держархіву області.

Ірина Рябчук, провідний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Чернігівської області, тижневик «Чернігівщина» №52 (504)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)