До сироти прибилася сирітка, або Лелеці потрібен дім

У Шестовиці Чернігівського району по людських городах ходить у пошуках їжі лелека. Скажете, що тут дивного? Птах не боїться людей, його можна навіть погладити. Приручили буслика ще маленьким онука Уляни Павлівни Ткаченко Оксана Черняк та її діти. Пташеня випало з гнізда навесні у провулку 8 Березня. Увесь цей час його доглядали і годували люди. Жодного разу лелека не піднявся в небо. Може, крила травмував, коли з гнізда падав? Його родичі вже до теплих країв полетіли, а він... не зміг.



До редакції нашої газети звернулася жителька Шестовиці Любов Антонівна Скрипка, колишня вчителька початкових класів. Трудовий стаж у неї серйозний: двадцять шість років ця жінка пропрацювала у місцевій школі, ще вісім - у Роїщі. Живе сама, дітей Бог не дав. Любов Антонівна своїх батьків не знає, вона сирота, виросла у дитбудинку.

- Не можу передати словами, як у мене душа за птаха болить, - витирає сльози бабуся. - Він прибився до мене чотири дні тому. До цього жив в Уляни Павлівни. Все літо з лелекою гралися діти, жаб та хробаків йому носили. А це вже став бусел нікому не потрібний. Його рятівники кажуть, що чорногуз багато їсть, йому потрібно давати м’ясо і рибку. Отож старі господарі вигнали птаха на город. Лелека переночував у моєї сусідки, та й вона його наступного дня прогнала. Куди бідоласі дітися?! Прибився до мене. Кілька днів живе у клітці біля гаража. Вдень його можна побачити між людьми на городах. Селяни картоплю копають, а лелека личинки хрущів збирає... Нехай наїдається! Бо насипала йому пшениці і іе доторкнувся, картоплі зварила - теж не захотів їсти. У нього, мабуть, меню не таке, як у моїх курей. А де ж я сирітці риби та м’яса візьму?

Переймається бабуся, що після дощу мокрий і голодний птах під кліткою трусився. Дзьоба свого під крильце ховав.

- Жаль мені пташеня, - продовжує Любов Антонівна. - Сльози навертаються, а нічого з ним вдіяти не можу. З курми не зачиниш, бо він до волі звик. Та й їсть зовсім інше. Може, люди прочитають у «Деснянці» про бідолаху і підкажуть, кому і куди його віддати. Не знаю, чи є в Чернігові притулок для таких птахів чи тварин, а ось у Менському зоопарку ніби раніше таких лелек забирали. Як добре було б, якби й нашому дім знайшовся. Ось мій домашній телефон: 68-65-28. Якщо не додзвонитеся, тоді до сільради набирайте.



Лариса Галета, "Деснянка" №36 (616) від 1 вересня 2016

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)