А чим ви прикрашаєте ялинку?

Новорічні свята — це, крім інших радощів, можливість нарядити ялинку. Повісити сяючі скляна кульки, шишки, будиночки. Гірлянди, що блимають десятками різнокольорових вогників. Пухнастий дощик. Можна повісити горішки. Цукерки, мандаринки. А ще, кажуть, продають особливі кульки — з горілкою, вином. Ох, небезпечно це, скажемо ми вам! Убачить п’яниця, полізе за добавкою і ялинку переверне. І всі ваші скляні прикраси розіб’ються на тисячу дрібних шматочків. Утім, і це на щастя. Замість розбитого можна купити нове. «З Новим роком, з новим щастям», — бажають у ці дні. Тобто міняйте старе, розбите, гидке на нове, ціле і красиве.



Хоч старе, та добре

Сергій Борсук, пенсіонер з інвалідності, Старосілля, Городнянський район:

— Хоч діти виросли і роз’їхались, та ми з дружиною щороку ставимо ялинку. Правда, тепер уже штучну. Років десять як купили. Прикрашаємо ще радянськими кульками, є і полунички. Все скляне, хоч старе, та добротне. Під ялинкою — Дід Мороз. Теж уже старенький. Гірлянди у тумбочці лежать. Нам і цього вистачить. Раніше для дітей цукерки вішали. Смачніші вони одразу ж з’їдали. Поганіші — і до кінця свят висіти могли.

І п’ятсот гривень на верхівку

Ірина Семенченко, працює продавцем у місцевому магазині, Більмачівка, Ічнянський район:

— Щороку ставимо сосну, бо ялинка у теплій хаті швидко опадає. Приносить дерево чоловік. Це його обов’язок. Раніше ставили велику. Тепер донька Віка вже виросла. Їй 13 років. То й сама каже, щоб було маленьке деревце. Прикрашали аж 30 грудня, бо раніше не було часу. Купували цього року дзвіночки, іграшки з собаками, білий дощик з синьо-жовтими прапорцями. А ще донька повісила на верхівку 500 гривень. Десь по телевізору побачила, що треба прикрасити найбільшою купюрою, яка є в хаті. Треба, аби хоч два дні повисіли гроші, тоді достаток буде. У нас ще й досі висять. Гірлянди були на вікні, бо там, де стоїть сосна, розетки немає.

«Чоловік ставить, я – коригую»

Тетяна Шилова, у декретній відпустці, Корюківка:

— Ми нещодавно приїхали зі Львова. Бачили їх ялинку на площі біля оперного театру. Вона збірна, як конструктор. На металевому стовбурі ялинкові гілки. Прикрашена кульками з ниток, білі подарунки на ній. І багато золота. Біля неї — сувеніри, шоколад, кава. Продають гаряче пиво. Та ми його купувати не ризикнули. Брали глінтвейн (гаряче вино з медом, апельсинами та прянощами). За стаканчик 200 грамів — 35-40 гривень.

Вдома сосну ставили 29 грудня. Чоловік Павло Солохненко разом з дітьми, 9-річним Денисом та 2-річним Максимом. Я в цьому процесі участі не брала, тільки потім свої корективи вносила: де дощик поправити. А купували дерево на базарі. Висота, якщо разом зі стільцем, до двох метрів. Коштувало десь 70 гривень. Із прикрас усе традиційне: дощик, кульки, бантики. А символ року, собака, — біля ялинки. Біля нього — Санта-Клаус (західний Дід Мороз у короткій шубці, який літає на санях, запряжених оленями). Діда Мороза зараз нібито відмінили. У нас у школі, наприклад, цього року подарунки вручав Мороз Морозенко.

«Купуємо три»

Віталій Желіба, колишній сільський голова Подола Срібнянського району, перший заступник срібнянського селищного голови:

— Новорічні дерева, одразу три, замовляємо у Прилуцькому лісгоспі. Додому — сосну. Цьогорічна двометрова коштувала 200 гривень. А ще дві ялинки по 250 гривень кожна. Це вже купує моя старша донька, 26-річна Яна. Вона депутат Срібнянської районної ради. Колись і я був депутатом, то запровадив традицію купувати новорічні красуні для садочка і школи. А потім передав естафету Яні. Ту, що в школі, після святкових ранків переносять у клуб. І там вже стоїть до кінця святок. Вдома сосну прикрашали усією родиною. Іграшки потроху докуповуємо щороку. Оновлюємо асортимент. А всього їх стільки за всі роки назбиралось, що, мабуть, на три ялинки вистачить. Тож вішаємо всі потроху.

Навіть огіркамі

Валентина Циганок, великоустівський сільський голова, Сосницький район:

— Прикрашаю іграшками — і сучасними, і давніми, які купували колись дітям і внучці. Із 1979 року, коли старшій доньці Олі був рік, почали купувати. Коштували вони копійки. Скляні зелені огірочки, скляні жовті груші, набори фігурок — мавпочки, лисички, котики, собачки, Діди Морозики. Верхівку прикрашаємо великою іграшкою абстрактної форми. Колись зірка світилася, миготіла у вікно. Тепер вона безінтересна. Лежить як спогад про епоху.

Тижневик «Вісник Ч» №1 (1652), 4 січень 2018 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)