Бронза, золото, срібло на паралімпіаді у Ігоря Рептюха

23-річний Ігор Рептюх став найкращим паралімпійцем з нашої області. Такого ще не було на Чернігівщині, щоб один виграв три медалі: бронзову, золоту з срібну. У Пхьончхані (Корея) тривають паралімпійські зимові ігри.



На відміну від олімпійців, українські спортсмени з обмеженими фізичними можливостями радують чи не щодня. Це не тільки позитивні емоції, гордість за країну. А й великі гроші переможцям. Золота медаль — 125 тисяч доларів. Срібна — 80 тисяч, бронзова — 55 тисяч зелених.

Ігор народився у селі Гурбинці Срібнянського району. Коли йому було п’ять років, засунув руку до січкарки, і йому відрізало всі п’ять пальців лівої руки. Третя група інвалідності. Та хлопець не впав у відчай. У школі займався легкою атлетикою і кросом. Їздив на змагання. Відкрив для себе біатлон. Його помітили у Чернігові. Після школи запросили до обласного центру. Хлопець жив на лижній базі, тренувався і паралельно навчався у радіозаводському училищі. Займатися професійно почав у Чернігівському центрі «інваспорт». Лижні перегони та біатлон стали його життям з 2010 року. За два роки Рептюха взяли до Національної збірної, і пішли медалі, кубки, перемоги. Звання «Майстер спорту України міжнародного класу», «Заслужений майстер спорту України».

2014 року на зимових паралімпійських іграх виграв естафетну гонку. У Ігоря велика родина, і всі за нього вболівають.

Мама Галина Рябцова пенсіонерка, живе у Прилуках. Батько давно помер. У Прилуках також живе сестра Оля з чоловіком і сином семирічним Марком. Вона домогосподарка. Брат Сергій у столиці працює у будівельній компанії. Сестра Алла мешкає у Гурбинцях, вона доярка на фермі. Виховує сина.

— Я так радію за Ігоря. На роботі у мене теж усі за нього вболівають. Плачу від радості за брата, — схлипує 29-річна Алла Рябенко. — Ми з ним по інтернету спілкуємося. Я була впевнена в його перемозі. Всією сім’єю поїдемо його зустрічати в аеропорт.



Поїде зустрічати чоловіка і 20-річна Альона Рептюх. 20 травня буде три роки, як вони одружилися. Доньці Вероніці скоро два рочки. А у травні має з’явитися у Рептюхів ще одна дитинка — теж донечка. Ігоря і Альону познайомила її співробітниця. Альона працювала кухарем у кафе-ресторані «Княжий орден» у Чернігові. Зустрічалися менше року і побралися.

— Скучаю за чоловіком. Він місяцями не буває вдома. Тренування, збори і т. д. Я радію кожній його перемозі, бо то великий труд. Коли їхав до Пхьончхана, налаштовувала його на позитив. Ми не загадували про медалі. Просто говорили: «Все буде добре». Позитивний настрій багато значить, — розповіла телефоном Альона. — Різниця у часі з Пхьончханом — 7 годин. Щоб подивитися онлайн-трансляцію, я встаю вночі. За нього уся велика родина переживає, як і я, дивляться гонки.

— Альоно, своїх рідних Ігор не кличе у спорт?

— Усе не так просто, як здається на перший погляд. Захотів — і вийшло. Це дар, сила, витримка як фізична, так і психологічна. Думаєте, легко бігати з однією палицею? Це ж яке навантаження на спину. Приїздить чоловік зі змагань і починає проліковуватися: масажі і т. д. У нього ще і проблеми з голіностопом. Травма була. У юності грав у волейбол, невдало приземлився.

— Чим радуватимете Ігоря по приїзді?

— Він у нас солодкоїжка. Спечу його улюблений торт «Дамський каприз».

— Уже вирішили, на що будете витрачати призові? Може, власний бізнес відкриєте, кафе?

— Навіть не обговорювали. Квартира у нас трикімнатна є. Для мене зараз головне, щоб у чоловіка все вдавалося. 16 і 17 березня у нього ще будуть змагання. Дуже хвилююся.

— І сльози, й молитви, й переживання — різні емоції у мене, коли дивлюся виступи сина. Зараз я у.невістки у Чернігові. Разом легше вболівати, — говорить 61-річна Галина Рябцова, мама Ігоря. — Він у мене гостював у Прилуках восени. Зі змагань мені завжди щось привозить. Весною був у Кореї і Японії. Привіз японського чаю, тканину з сакурами та інші подарунки. Для мене найбільша радість, коли у Ігоря все вдається.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №11 (1662), 15 березня 2018 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)