Стежками війни: Віктор Петрик не вірить в самогубство сина-військового і більше 3 років шукає справедливості у судах (відео)

Як це, боронити кордони держави, коли на лінії зіткнення ворог серед своїх? Коли небойових втрат більше, ніж від рук супротивника? То як розслідують військові злочини?



Віктор Петрик, батько загиблого військового: «Коли сутки пройшли, дзвонить мені командир – Соловей Костянтин Володимирович – і каже, ваш син застрелився. Як застрелився? Жінка ж у нього була та двоє діток у нього, ніяких проблем».

Син Віктора Петрика Сергій загинув на передовій у лютому 2015 року. Його бригада базувалася у Волноваському районі на Донеччині. Спочатку справу кваліфікували, як самогубство. Буцімто застрелився із свого ж автомата у КАМАЗі.

Батько не повірив у самогубство сина, тому відразу поїхав на місце смерті.

Дивіться також: Нежинщина простилась с погибшим воином – Сергеем Петриком

Віктор Петрик, батько загиблого військового: «Моє прохання надати фотографії та надати телефон сина, просто проігнорували. Вони мені кажуть, що ви нам тут нерви тріпаєте, ваше провадження вже закрито».

Довелося шукати справедливості у судах.



Віктор Петрик, батько загиблого військового: «Висновок розслідування військової частини я мусив через суди скасовувати. Свідки, яких було 8 чоловік, жоден не підтвердив, що він був п’яний, жоден не підтвердив, що бачив травму та жоден не чув, що він сам стрілявся».

Дійшло навіть до того, що тіло солдата довелось викопувати.

Віктор Петрик, батько загиблого військового: «Після того, як ми провели ексгумацію, і зробили скасування висновків військової частини через Адміністративний суд, тоді вони під присягою вони відмовилися від своєї брехні».

Справу тепер розслідують за статтею про умисне вбивство. Але хід слідства батька загиблого, не задовільняє. Каже, процес свідомо затягують.

Віктор Петрик, батько загиблого військового: «Покривають вбивство. Тому що вбивців двоє, на той час майори, на наступний день вони підполковники, в присутності командира військової частини Маленка. Так що я це вже давно знаю, люди мені розповіли. Але доказати це, я до сих пір не можу».

Напередодні візиту знімальної групи «Телеканалу ZIK» батько загиблого солдата отримав копію листа від прокуратури дослідчого поліції. У документі представники прокуратури пишуть, що розглянули матеріали справи вже щодо вбивства, а не самогубства, як зазначалося раніше. І просять у поліціянтів аби провели низку невідкладних заходів.

Журналісти звернулися в поліцію Донеччини по роз’яснення. Про перебіг слідства, вже незабаром.



Історія загибелі Сергія Петрика не поодинока. Схожі траплялися до цього. Фіксують їх і тепер. За 4 роки війни кількість небойових втрат сягає понад 3900 осіб, - так звітує військова прокуратура. У 722 випадках були відкриті кримінальні провадження через підозру у вбивстві, 380 із них розслідували слідчі прокуратури і більше половини проваджень закрили. Решта справ була у юрисдикції поліції. 78 випадків наразі в судах.

Наскільки правдиві ці цифри. Наші експерти вагаються у здогадках.

Дмитро Снєгирьов, військовий експерт: «Це приховується, це дається за незрозумілими статтями. Це намагаються приховати за красивими вразами про військову таємницю, про честь мундира, про моральний дух Збройних сил України і таке інше».

Небойові втрати бувають таких видів: самогубство, необережне поводження зі зброєю, смерть через хворобу, вбивство з необережності та умисне вбивство.

Дмитро Снєгирьов, військовий експерт: «Відомий випадок, коли військовослужбовець, який був призваний, пішов за власним бажання, і його знайшли повішеним. І це намагалися списати на самогубство. І лише, коли наполіг батько на проведенні незалежного розтину, вдалося з’ясувати справжню причину – вбивство».

Сьогодні ми проаналізуємо, як запобігти самогубствам, та як часто військові вбивства видають за добровільне рішення бійця піти з життя.


Ніна Хукало

До «Стежок війни» звернулася матір уже покійного за дивних обставин солдата. Вона переконана, її дитину вбили.

Ніна Хукало, матір загиблого військового: «Прибігла сестра і каже, з Васею щось трапилось. Я питаю, що саме. А вона, Вася вбитий».

26-річного капітана держспецзв’язку знайшли застреленим на території військової частини в Миргороді ще в січні минулого року. За офіційною версією слідства, він покінчив життя самогубством. Та Ніна Хукало в це не вірить. Жінка наводить ряд доказів. Чому досі не знаходить собі місця і добивається чесного слідства.

Ніна Хукало, матір загиблого військового: «Як міг мій син застрелитися, якщо на руці немає пороху. Чому опергрупа поїхала, не знайшовши гільзи. Її знайшли воєнні на 5-й день, коли дізналися, що я поїхала в Полтаву. На сьогоднішній день також не знайдена куля».

За версією родичів, капітан Хукало в день смерті відповідав за охорону військового автопарку, і нібито став свідком нелегального вивезення зброї з частини. Такої ж думки і народний депутат Сергій Каплін. Він взяв розслідування під свій контроль.

Сергій Каплін, народний депутат України: «АТОшника пристрелили за те, що він виявив свою патріотичну позицію і намагався зупинити масштабне розкрадання і продаж зброї прямо з військової частини. Його за це прибрали, я в цьому абсолютно переконаний».

Нардеп каже, коли вивчав матеріали справи, звернув увагу на дивну деталь.

«3 кулі в голову одна за одною. Як? Спробуйте, вдруге і тим більше втретє натиснути курок пістолета. Це абсолютно неможливо», - каже Сергій Каплін.

У офіційній версії слідства, яку озвучили раніше, вистріл був один. То від скількох куль насправді помер Василь Хукало. Ми звернулися у поліцію Полтавщини по роз’яснення, але на відповідь чекаємо досі.

Наразі матір загиблого намагається добитися ексгумації тіла і проведення повторної експертизи. Поки безрезультатно. Чому так, не розуміє ні вона, ні нардеп. Можливо на вердикт у цій справі доведеться чекати не один рік.



Втім дахування контрабанди за участю військових стало причиною конфлікту з побратимами у нашого наступного героя. На камеру чоловік спілкуватися відмовився. Пояснив, боїться за власне життя. Він погодився розповісти свою історію телефоном. Телефонуємо до ветерана, який служив на Донбасі з перших днів війни, йому погрожували вбивством його ж товариші по службі, бо розкрив схему контрабанди.

Йдеться про чергування на блокпості, через яке й буцімто провозили контрабанду. Й за це, водії-контрабандисти платили солдатам гроші.
Тоді наш співрозмовник наказав водієві вийти з машини і змусив розповісти правду. Виявилося, він платив щоразу і він такий не один.
Нашому співрозмовнику пощастило, він зміг дослужити до кінця свого терміну і демобілізувався. Відкрито поскаржитись на контрабандистів не наважується досі, бо розуміє, декому на передовій пощастило менше.



У військовій прокуратурі сил АТО не приховують, їм у руки не раз потрапляли сфальсифіковані справи.

Олег Ціцак, військовий прокурор сил ООС: «У нас був випадок, коли військові вбили військових і намагалися замаскувати це під диверсійну розвідувальну групу противника. Такий випадок ми вже мали в цьому році».

Олег Ціцак за свою кар’єру військового прокурора побачив чимало страшних випадків.

Олег Ціцак, військовий прокурор сил ООС: «Недавно у нас була ситуація, коли ми відкопали тіло військовослужбовця, вбитого такими ж військовослужбовцями, і його поховано було в сірій зоні на мінному полі».

Батьки загиблих солдатів розповідали нам про свої підозри. Припускали, що їхні діти могли знати про випадки контрабанди в зоні проведення воєнних дій. Нібито стали на шляху у військового керівництва.

Олег Ціцак, військовий прокурор сил ООС: «На даний момент говорити про те, що у нас є якась контрабанда саме на лінії розмежування, я не можу говорити про це, бо це було б не правильно. Порівняно з 2015 роком це зовсім інша ситуація. Є чітка лінія розмежування, є технічні можливості контролювати ці процеси».



У родин військовослужбовців часто інша думка, тому вони готові добиватися справедливості роками. Та серед бойових втрат є і вояки, які не змогли впоратися із власними переживаннями і наклали на себе руки.

Домовилися про зустріч із психологом Костянтином Ульяновим. Він проводить курси для військовослужбовців, тренує їх психіку.

Костянтин Ульянов, тренер з психологічної підготовки: «Это памятник Мирославу Мысле. Это, к сожалению, боевая наша потеря. Такие памятники собственно и есть предотвращению суицидов. Потому что, когда человек возвращается с войны, он переживает бурю эмоций. Кто-то испытывает разочарование, кто-то стыд, кто-то боль от потери боевых товарищей, и когда он видит этот памятник и цветы, которые сюда всегда приносят простые люди, он понимает, что все, что он дела, все, что он пережил и переживает сейчас, это все не зря».

Часто психіка не витримує навіть у найсильніших солдатів.



Костянтин Ульянов, тренер з психологічної підготовки: «Депрессия вызванная посттравматическим стрессовым расстройством – это нормально. К сожалению, у нас бытует такое мнение, что наш солдат он самый сильный и он со всем справится сам. Нет, ни один человек с этим сам справиться не может».

Як результат, більшість військових повертаються з війни із посттравматичним стресовим розладом.

Костянтин Ульянов, тренер з психологічної підготовки: «ПТСР – это не какое-то проклятье, не сумасшедший солдат и т.п. Это на самом деле естественное проявление здоровой психики, которая сталкивается с тем, к чему человек не предназначен».

Саме тому родини військовослужбовців повинні уважніше ставитися до тих, хто воював.

Костянтин Ульянов, тренер з психологічної підготовки: «Самый большой миф у депрессий и о суициде в том, что люди думаю, если человек говорит о самоубийстве, то он его не совершит. Нет. Как показывает статистика, большинство солдат или обычных людей, которые свели счеты с жизнью, так или иначе они намекали и просили какой-то помощи».

Народний депутат Тарас Пастух свого часу особисто побував на війні. Брав участь у бойових діях в складі 128-ї бригади. Каже, психологів тоді дуже бракувало.

Чи є в Україні державні психологи, які б допомогли родині військовослужбовця справитися із пережитим? Про це незабаром. А зараз розкажемо про те, як ведуться розслідування військових вбивств.



Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень: «Набагато легше справу підвести під необережне поводження зі зброєю або самогубство. І все, матеріал закритий і ніхто нічого не розслідує».

Ситуацію мало б контролювати керівництво військових підрозділів.

Анатолій Маркевич, екс-заступник військового прокурора центрального регіону: «Якщо в підрозділі вчинений злочин, командирам треба відповідати. Є у нас військові статути, які регламентують все військове життя, і командир завжди відповідає за те, що стається в підрозділі. Якщо там вчинено злочин, відразу командира починають питати, а ти де був, чому ти там десь, щось не доопрацював».

Якщо сім’ї загиблих у військових діях отримують грошову компенсацію від держави, то родичі самогубців лишаються ні з чим.

Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень: «Командир військової частини завжди має видати довідку про обставини загибелі будь-якого бійця. В цій довідці має бути відображені результати службового розслідування, що сталось, як він це бачить».

Якщо раніше військові злочини розслідувала військова прокуратура, то з листопада минулого року вона виконує лише наглядову функцію. Повноваження розслідувати такі справи перейшли до рук слідчих Нацполіції.



Анатолій Маркевич, екс-заступник військового прокурора центрального регіону: «Керівництво військової прокуратури обрало інший шлях. Їм цікавий готовий результат, і такий, щоб вже можна було показати. Тобто для піару. А саме, затримання хабарника, з фотографіями, з розкладкою грошей. Це їм цікаво».

Експерт звертає увагу, поліції із військовими злочинами працювати не просто.

Дмитро Снєгирьов, військовий експерт: «Після запровадження операції об’єднаних сил будуть певні перестороги у військових щодо допуску цивільних, мається на увазі співробітників поліції, до місць розташування, місць дислокації і взагалі надання інформації про справжні причини смерті».

Віктор Петрик виходить на подвір’я і показує машину сина. Тут, на цьому місці, він з ним і попрощався. До розмови долучається дружина Віктора – Наталія. Останню розмову з сином пам’ятає чітко.

Наталія Петрик, матір загиблого військового: «Вечером говорит, мам я завтра рано утром буду уезжать. Я ему говорю, ты ж меня обязательно разбуди. Он говорит, да нет, отдыхай. Говорю, я ж на тебя обижусь, если не разбудишь. Утром он зашел в комнату и говорит, мам, я уже уезжаю».

Жінка перебирає в руках фотографії із сином і не стримує сліз.



Наталія Петрик, матір загиблого військового: «Изо дня в день я перекручиваю все это. Очень тяжело. И оно не притупляется, а с каждым годом, как по нарастающей».

У загиблого лишилося двоє синів – Богдану 5 років, Євгену 7. Ідемо з Віктором Петриком до школи, аби їх зустріти. Тут же поруч і дитячий садок, де виховують молодшого. Тепер дідусь став дітям і за батька.

Чи справді Сергія Петрика вбили і хто міг це зробити, запитали в поліціянтів.

У відповідь на наш запит до Головного управління Нацполіції Донецької області повідомили таке: «У зв’язку з тим, що на теперішній час досудове розслідування по кримінальному провадженню триває, та будь-який виток інформації може вплинути на хід досудового розслідування та учасників кримінального провадження, то надати запитувану інформацію неможливо».

Анатолій Маркевич, екс-заступник військового прокурора центрального регіону: «В аналогічних випадках, коли такі випадки видавалися за самогубство, і фактично не розслідувались, бо, будемо об’єктивні, слідчі поліції мало того, що вони недосвідчені, їх ніхто не вчив розслідувати самогубства у Збройних силах».

Ще одна проблема, яка гальмує хід таких розслідувань, перешкоджання роботі слідчих з боку керівників тих частин, де сталася трагедія, так каже колишній заступник військового прокурора.

Анатолій Маркевич, екс-заступник військового прокурора центрального регіону: «На побутовому рівні в кримінології це називається кругова порука в військовому колективі. Тому що є певні правила взаємовідносин серед військовослужбовців, які не сприяють тому, що військовослужбовці відверто розповідали про те, що відбувається в військовому колективі».

Тому у поліції іноді начебто ідуть легшим шляхом.

Анатолій Маркевич, екс-заступник військового прокурора центрального регіону: «Роблять видимість, що розслідують. Саме краще, коли вони находять посмертну записку і вони вже нічого не роблять, крім судово-медичної експертизи, пари допитів і потім закривають це кримінальне провадження».

У Верховній Раді свого часу хотіли змінити підслідність розслідування військових злочинів. Але документ не пройшов етапу обговорень.

Родичам загиблих потрібна психологічна реабілітація не менше ніж ветеранам, які повертаються до мирного життя після війни.

Процес реабілітації родичів військовослужбовців уже запущено, але це лише старт. Допомогу уже не одній такій сім’ї надали у Кризовому центрі при інституті психології імені Костюка в Києві.

Психлогиня наголошує, науково давно доведено, наслідки не вилікуваних душевних травм можуть бути непередбачуваними.

Втім мало ветеранів, як і родичів загиблих воїнів, поспішають просити допомогу у фахівців. Аби досягти потрібного результату в лікуванні, важливо не зволікати і не сподіватися, що час загоїть рани.

За кордоном у питанні психологічної реабілітації, в тому числі і родичів військових, мають чимало напрацювань.

Дмитро Снєгирьов, військовий експерт: «В Ізраїлі є практика, коли психологи перші отримують звістку про загиблого і їдуть до родини. І саме психологи працюють з ними і готують їх, щоб знизити момент психологічного зриву».

Народні депутати заспокоюють, незабаром і у нас переймуть іноземний досвід.



Ми знайшли військового командира, який знає, як вберегти солдатів від непоправного. Небойових втрат за 4 роки війни у нього в роті не було.
Командир першої окремої штурмової роти ДУК «Правий сектор» з позивним Да Вінчі вважає, що причина небойових втрат зазвичай одна: «Перш за все, на фронті не місце алкоголю. В багатьох випадках небойових втрат винен алкоголь. Може він не спеціально вистрелив, бо був у стані алкогольного сп’яніння».

Але це зло можна побороти.

Потрохи ситуація покращується і в підрозділах Збройних сил. Таку відповідь отримали на інформаційний запит від військової прокуратури: «Спостерігається тенденція до зменшення небойових втрат серед особливого складу в районі проведення ООС. Зокрема, за 2016 рік небойові втрати склали 773 особи, водночас за 2017 рік кількість небойових втрат серед військовослужбовців становила 451 особу».

Це підтвердили і в центрі військово-правових досліджень.

Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень: «Якщо говорити по статистичним даним, то є тенденція до зменшення. Все-таки, як би там не було, але почали дещо боротися з п’янками, почали боротися з вживанням алкоголю, почали наводити лад в самих військах. Тобто певні тенденції до змін є, але це ще далеко до ідеалу».



Ідемо з Віктором Петриком на сільський цвинтар. Могилу його сина видно ще з дороги. Над пам’ятником майорить синьо-жовтий прапор.

Віктор Петрик, батько загиблого військового: «Наталочка вже тут сидить. Плаче. Як зникла, то їду сюди, забираю».

Чоловік теж часто приходить на могилу сина. Виняток, лише, коли вкотре їде до Києва шукати справедливості.

Сюжет телеканалу ZIK

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)