Альбом "Until You're Satisfied" від британського гурту Yonaka — це той випадок, коли назва звучить як обіцянка слухачеві, а на практиці більше схожа на попередження: слухати доведеться аж поки ви не будете задоволені. А коли це станеться — питання відкрите.
З першого ж треку стає зрозуміло, що гурт намагається бути одночасно всім: альтернативним роком, трохи попом, трохи інді, трохи гімном для стадіонів і ще трохи музикою для драматичних сторіс в Instagram. У результаті виходить такий собі музичний "шведський стіл", де начебто всього багато, але після третьої ложки розумієш, що всі страви приправлені одним і тим самим соусом — енергійним, але підозріло знайомим.
Фронтвумен Theresa Jarvis чесно намагається витягнути альбом своєю харизмою та емоційністю. Її вокал звучить так, ніби вона щойно посварилася з усім світом і вирішила висловити це через мікрофон. І це, до речі, працює — принаймні перші кілька пісень. Потім приходить відчуття, що світ, мабуть, свариться з нею на повторі.
Музично Yonaka рухаються десь між альтернативним роком і тим типом "бунтівної" поп-музики, який дуже люблять рекламні ролики спортивного одягу. Гітари гримлять, барабани б’ють ритмічно і впевнено, а приспіви наполегливо намагаються змусити вас відчути, що зараз відбувається щось дуже важливе. Іноді навіть майже виходить.
Лірично альбом — це суміш боротьби із собою, пошуку сили, трохи гніву і багато фраз, які виглядають так, ніби їх писали з думкою: !Це добре виглядатиме на футболці!.
Загалом !Until You're Satisfied! — це альбом, який дуже хоче бути великим, сміливим і терапевтичним. І він справді таким іноді стає. Просто не завжди одночасно і не завжди в межах однієї пісні.
Підсумок: якщо вам подобається альтернативний рок із максимальними емоціями, драматичними приспівами і відчуттям, що музика ось-ось почне мотиваційно кричати на вас — цей альбом може вам зайти. А якщо ні — принаймні назва чесна: слухати доведеться поки не будете задоволені. Або поки не вимкнете.
Yonaka - Miss Millennia
коментарі (0)
