Кожного майстра треба плекати і берегти

Вони ніби зійшли зі старовинної української гравюри на тему традиційного ярмарку: крісла і кошики, плетені скрині, брилі та різні декоративні прикраси. Теплого і сонячного дня, 7 травня, на подвір’ї Чернігівського центру ремесел для дітей та юнацтва проводилася виставка виробів народних майстрів, яка була частиною урочистого закриття І Всеукраїнського симпозіуму з лозоплетіння. Подія неабияка.



До того ж такий захід відбувався вперше. І саме у Чернігові! Чому ж тоді учасники, організатори і гості симпозіуму, виступаючи під час його закриття, говорили не лише про світле і радісне, а й про сумне? Відповідь на це запитання читач знайде в нашому матеріалі.

Чому сумувала Світлана Шкуропат, директор Центру, де відбувався симпозіум, зрозуміло — просто чудове свято, яке тривало півтора тижня, закінчилося. Не менш зрозумілим був і сум голови Національної спілки майстрів народної творчості України Євгена Шевченка — він сумував з приводу того, що галузь народної творчості за останні 15-20 років занепала. Хоча заключними словами у виступі пана Шевченка були такі: «Разом ми переможемо!» Що ж, якщо люди беруться відродити галузь, маючи такий настрій, то надія є. І її (надії. — Кор.) в серця присутніх додав виступ редактора відділу гуманітарної політики газети «Сільські вісті» Валерія Ясиновсько-го. Річ у тім, що потужний тижневик (до речі, найтиражніша українська газета. — Кор.), який представляв пан Ясиновський, е інформаційним спонсором симпозіуму. Та й не лише інформаційним... Цього дня почесні грамоти і подарунки від «Сільських вістей» і голови редакційної ради, народного депутата Івана Сподарейка отримали майстри Галина Кучер, Раїса Корякіна (Київщина), Руслана Вронська (Волинь), Микола Чирва (Дніпропетровщина) та Євген Пиленков (Харківщина). А коли закінчилася урочиста частина, Валерій Ясиновський докладно розповів кореспондентові «Гарту», чому час для сумних настроїв минув і настає пора надії та оптимізму.

— Валерію Кириловичу, Ви сьогодні виглядаєте великим оптимістом. Чому?

— Бо нарешті «крига скресла». Сьогодні поруч зі мною людина, яка різними засобами, в т. ч. і силою свого чоловічого чару, взялася відроджувати народні ремесла в Україні. Ця людина — Євген Ігорович Шевченко, голова Національної спілки майстрів, і я радий, що ми працюємо спільно і наша редакція бере участь у цьому процесі.

— Сьогоднішня подія — щось особливе?

— Так, щодо лозоплетіння. А загалом справа зрушила з місця ще рік тому, коли в Чигирині було організовано І Всеукраїнський симпозіум з гончарства. Потім був симпозіум майстрів народного малярства та декоративного розпису, який проходив у Батурині, Суботові, Чигирині. Було й ще дещо. Так що робота йде в різних напрямках.

— Чому саме «Сільські вісті» працюють в одній команді зі Спілкою?

— «Україну врятує майстер!» — це позиція нашої ре-дакції. І це — майстер із кожної сфери життя суспільства, в т. ч. і з політики. Не випадкова людина, як ото, наприклад, наш київський мер, а саме майстер — той, кого називають майстром від Бога!

Українські мистецькі школи понищено голодоморами, війнами, різними дурнуватими теоріями! їх треба відродити, кричати про це на кожному перехресті і, звичайно, працювати самим. Кожного майстра треба плекати і берегти, адже таких «дитинних» людей, як вони — майстри, — немає більше в наш час, коли кожен собі і президент, і голова парламенту, і прем'єр-міністр!



— Виставка відбувається в Чернігові, тож що Ви думаєте про наше місто?

— А що я можу думати про місто, яке дало мені дружину, а також тестя і тещу, які замінили мені батьків, котрих у мене давно вже немає?! Добре, що є земля, де народжуються і живуть такі люди. Добре, що є Чернігівщина, яка дала світові Верьовку і Тичину. А ваш поет Дмитро Іванов! Він хоч родом і не чернігівець, але так яскраво (навіть діалектно!) розкрив українцям народну мову мешканців Сіверщини! Благословенна земля, сповнена такими талантами.

І ще одне невеличке інтерв’ю. Говорить Євген Шевченко:

— У сфері народних промислів катастрофа! Знищено галузь, у якій працювало до 100 тисяч людей. Ви, шановні чернігівці, подивіться на вашу колись славну фабрику музичних інструментів. Це ж суцільний «будинок Павлова у Сталінграді»! А в чиновницьких кабінетах ось уже два роки лежить напрацьований проект Державної програми відродження та розвитку народних художніх промислів України. Тільки й того, що лежить...

— І що робити?

— Робимо! Наша спілка взяла на свої плечі справу збереження унікальної художньої культури, яка в Україні тисячу років розвивалася і збагачувалась. І ця культура починається, до речі, з вашого Мезина (відома археологічна пам'ятка часів палеоліту, знаходиться на території Корейського району. — Авт.), де під час розкопок було знайдено бивень мамонта з унікальним різьбленням. У світі є лише одна схожа знахідка!

Тож робимо все, аби зберегти різьбярство, гончарство, художнє ткацтво, іграшкарство, лозоплетіння, писанкарство. Все це у нас досі є. І все це і тепер має відмінності від уніфікованих варіантів ремесел Заходу, які починають то тут, то там вигулькувати у нас. Але вони є вихолощеними в плані українського народного стилю! Масове виробництво, конвеєр. Де є виробничий план, там закінчується творчість. А сьогодні ви подивіться на оці чудові вироби з лози. І уявіть собі, що раніше в кожному другому українському селі були майстри такого рівня.

Олександр Супронюк, «Гарт» №19 (2303) від 11 травня 2007

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)