Лисиці дошкуляють жителям Салтикової Дівиці

У п'ятницю, 13-го, з подруж­ками із Салтикової Дівиці Куликівської громади Чернігів­ського району сталося непередбачувано-страшне.

«КИНУЛАСЬ ДО МЕНЕ!»

19-річні Наталія Койвістова і Софія Горох велосипедами по­верталися додому з практики, яку проходять на місцевій базі відпо­чинку.
— Було за двадцять хвилин до сьомої вечора, — розказує Ната­лія, — їдемо, аж раптом Софія кри­чить: «На обочині сидить лисиця!» Я не повірила:«Яка там лисиця, то, мабуть, собака».

— Наташа поїхала далі, а я зу­пинилася, — додає Софія.

— Коли я під'їхала ближче, то зрозуміла: дійсно лисиця. Вона спочатку рушила з місця, ніби ті­кати, а потім кинулась до мене. Я не встигла підняти ноги з педа­лей, і вона дістала до моєї правої. Я відсмикнула ногу і нею ж лиси­цю відштовхнула. Іду далі, а Софії немає, кричу: «Ти де?» Вона ззаду стоїть кричить, а я їду кричу. Лиси­ця від мене відбігла назад і знову сіла — ніби чекати, поки Софія ру­шить. Мабуть, із переляку через те, що ми вдвох заверещали, вона втекла від нас у городи до людей. А ми поїхали додому. У Софії трохи була паніка, — підколює подружку Наталія.

— Ой, так, я дуже злякалась, — підтверджує та. Зараз уже дівча­та згадують той вечір з усмішками, тоді ж їм було не до сміху.
— Лисицю роздивилися?
— Вона була не пухнаста, як я собі уявляла лисиць, а наче малий худий собака.

— Якась облізла, хвіст дони­зу, — здригається від відрази На­талія. — Добре, що було ще видно, зазвичай ми повертаємося пізні­ше. Хгозна, що могло б статися по­темну...



У Наталія Койвістова і Софія Горох показують, де сиділа лисиця

— То руда тебе вкусила?
— Не вкусила, але лизнула. На тому місці залишився червоний слід, який за пів години зник.
— Наташа прилетіла додому, ми зразу ж обробили ослинене місце перекисом водню, горілкою, потім нам підказали помазати гос­подарським милом, — говорить мама Наталії Алла Койвістова.

— Я подзвонила старості, розказала, що там-то біля колодязя бігає ли­сиця, напала на дівчат.
- Я повідомила про це полі­цейського офіцера і попросила місцевого єгеря обстежити вказа­не місце, проте звіра він не знай­шов, — говорить салтиково-дівицька староста Аліна Лисиця.

Алла ж продовжує:

— Аліна Григорівна відправила Наташу в Куликівку в лікарню, я по­їхала з нею. Завдяки дзвінку туди старости нас у приймальному вже чекали. Дочку оглянули. Відкритої рани в неї не було, тож після запо­внення всіх необхідних документів її відправили додому. Мовляв, об­робляйте, спостерігайте. Ми вдо­ма ще раз намилили милом. А в понеділок нам подзвонили із сан­станції і сказали Наташі приїхати в хірургію, щоб пройти курс вакци­нації проти сказу — п'ять уколів.

— 17 червня мені зробили перший, 20-го другий, 24-го тре­тій, потім іще поїду на щеплення 1 липня і 13-го. Колють у плече, неприємно, але недуже боляче.

* * *

— Лисиці заходять у село з усіх боків, — каже староста. — Одна бігає в центрі неподалік від при­міщення старостату. Піднімаєть­ся знизу, від озера Дівиця, дале­ко не йде, втікає назад. Цю бачи­ла і я. Місцевий житель прийшов: «У мене по двору бігає руда». Я — туди, а лисиця кинулась у сусід­ній двір, заховалась у заростях. Ми почали кричати, і вона втекла. Дру­га заскочила на подвір’я до людей на іншому кутку — біля порома, на щастя, нікого там не покусала. За­ходять хижачки і з вересочанського шляху (так місцеві називають дорогу на сусіднє село Вересоч. — Авт.), бувають і на інших околи­цях.

Єгер із нашого села Олек­сандр Любко говорить, що за Десною лисиць розвелося дуже багато, вони мігрують і до нас. Ка­же, що фіксується багато випадків сказу (захворювання виявляють і в лисиць, і навіть у лося, в кабана то­що). Відстрілювати лисиць само­вільно ми не можемо — під час во­єнного стану полювання заборо­нене. На відстріл тварин мислив­цям потрібен спеціальний дозвіл, отримати який не так-то й простої Під час візиту голови громади сказала їй про цю велику пробле му з хижаками, яка, як виявилося не лише в нас.

На фейсбук-сторінці Куликівської селищної ради в дописі про робочу поїздку селищного голо­ви Юлії Постернак у це найбільше за чисельністю жителів (близько 900) село громади зокрема йдеть­ся: «Говорили і про наболіле. Ді- вичан дуже непокоїть ситуація зі зростанням популяції диких тва­рин. Лисиці, зайці вже стають за­грозою для місцевих господарств. Особливо лисиці, які є переносни­ками сказу. Селищна голова по­відомила, що проблема набагато ширша за межі села і навіть грома­ди. З цього питання співпрацюють із районною та обласною адміні­страцією щодо організації санітар­них відстрілів».

Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)