Відбувся міжнародний фестиваль «Коровель»

Так б\'ються на лодейнях

Xто не знає: «Коровель» — це наша чернігівська фішка, місцевий бренд. Фестиваль. І не простий, а міжнародний. Слов\'яно-варязької культури та історичного фехтування. Цьогоріч з 15 по 19 липня проходив уже вдев\'яте. Попри прогнози, що він ось-ось затухне, «Коровель», здається, отримав друге дихання. Бо, попри кризу, сюди з\'їхалося 800 людей (це лишень на 200 фестивальників менше, ніж торік), а безпосередніх учасників — 350. Головний його організатор — Чернігівська федерація історичного фехтування на чолі з Геннадієм Обушним.

1. Голопопим тут теж подобалося

Коровель — це місцина, що поросла лісом (від скандинавського «коровелер»). Саме тут, біля Шестовиці, у ІХ-ХІ століттях було варязьке поселення. Саме тут ведуться розкопки силами істфаку нашого педуніверситету. І саме тут до науки й історії додалася така гримуча суміш, як фестиваль.
На «Коровелі» я втретє. Іду, і з натовпу «ряжених» вигулькує струнка постать. О, та це ж чернігівка Галина Гладонюк. Торік була у шикарному варязькому костюмі.
— А зараз на мені спідня сорочка від нього,— усміхається Галя.— Спекота ж. А Данилку вже два роки. За ним бігати треба. Торік він більше на руках сидів. Чоловік Сергій десь поблизу. Ми так само всією сім\'єю тут. До речі, син — не найменша дитина в таборі. Є й чотиримісячне маля.
Тут Данилко не витримує. Йому не спекотно — попа і та гола. Тому біжить до фельдшера Анатолія Кострика і тягне його медичну сумку.
Якраз народ збирається вечеряти. Годують тут безкоштовно, двічі на день. У п\'ятницю була гречка з тушонкою і чай.
Звук німецької волинки. На інструменті грає Антон Корольов з Київського клубу «Путивль». А на дарбуці — турецькому барабані — Олена Оксенич.
О, а що це біля трибуни за офіційний гість знайомиться з Геннадієм Обушним? Виявляється, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегії в Україні Олав Берстад. Поряд дві доньки — Інгер і Маріанна.
— Подобається вам тут? — обережно запитую. Адже умови «непосольські», екстремальні.

Та Олава Берстада польові умови не лякають. Він сам за спеціальністю археолог. Тому з цікавістю бесідував з завідувачем кафедри історії та археології України ЧДПУ, директором інституту археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя, науковим керівником Шестовицької міжнародної експедиції Володимиром Коваленком про Шестовицьке городище.
— Я в захваті від побаченого! — очі у посла щасливі-щасливі. Напевно, згадав юність і розкопки, і археологічні знахідки. Недаремно він навіть квиток на літак до Норвегії вирішив обміняти, їдучи у відпустку, аби побувати на «Коровелі». Доньки усміхаються і говорять чистісінькою російською: їхня мама — москвичка. Згодом пан Олав аплодував лодейням (це коли на дошках, ніби на подіях посеред річки, б\'ються воїни) і бугуртам (лицарі йдуть стінка на стінку), мало долоні не повідбивав. І пообіцяв наступного року приїхати на «Коровель» на тиждень та жити сім\'єю в наметі.
Далі був конкурс менестрелів (співали). А потім чи не до трьох годин ночі в таборі дівчина Барда з Ізмаїла, котра (от співає, так співає!) розважала народ.
Додому я повезла чудовий медальйон ручної роботи: Олександра Тихонова з Миколаєва продавала свої вироби. Поряд на руках дрімала півторарічна Софійка. Загалом, на «Коровелі» можна купити і кольчугу (600 гривень), і меч (500 гривень), і бойову сокиру (300-400 гривень), і ще чимало чудових речей, точних копій історичних!

2. Нарешті й чернігівець переміг

У суботу, останнього коровельського дня, всі чекали фіналу боїв. Судив їх Бука Польський з Харкова. Як його ще називають — Бука Непереможний. Кольчуги, лати й зброя — все абсолютно справжнє. Єдине — мечі не нагострені. Але й так турніри — не просто гра, а досить жорстокий бій, щоправда, на життя... Ось лицар кинув іншому свою рукавичку, і двобій розпочався. Витязь рубонув з плеча і... продірявив кольчугу іншого воя. Суперник не залишився у боргу. На диво спритно, незважаючи на важелезні лати, розвернувся й штирхонув ворога у бік, викресавши іскри з металу. Від наступного удару у першого воїна увігнувся сріблястий шолом. Та меч продовжував рубати. Супротивник упав на коліна, але не попросив пощади й останнім рухом меча змусив суперника загриміти горілиць... На тих же мечах, але зі щитами війна виглядала трохи гуманнішою. Адже ними можна було затулити обличчя і груди, а також стусонути суперника так, що той летів сторч головою. Найбільше оплесків зірвав Ведмідь (Олексій Пашутін) з Донецька, він же й основний переможець. Екіпіровані воїни — не тільки чоловіки, а й дівчата, котрі по духу, мабуть, зрідні валькіріям, амазонкам і сміливим слов\'янкам. Оля Мазур з Вінниці знову перемогла, вже котрий рік поспіль.
Лучники — і хлопці, і дівчата, змагалися дуже елегантно. І ось прудкою пташкою стріла вже летить і р-р-р-аз, та й в самісіньке яблучко. Або не в самісіньке… Тут познайомилася з цікавою парою. Надія і Андрій Чучваги рік, як одружені. Зустрілися на такому ж фестивалі. Він — чернігівець, вона—з Чернівців. Тепер разом. Сім\'я лучників. Команда! Щасливі...

Так само, як і чернігівці Наталя Колотинська і Андрій Кучер, якому немає рівних у метанні ножа. А чернігівка Тайна (Тетяна Резуненко), котра робить чудову реконструкцію костюмів, знайшла на «Коровелі» подругу Валькірію — донечанку Аліну Онопрієнко. І навіть дала поносити їй костюм давньоруської княжни. А сама лати Аліни вдягти не наважилася.
Фестиваль цьогоріч пройшов. Без «НП». Щоправда, у воїна з Київського «Путивля» стався тепловий удар після бугуртів — лати, мабуть, занадто розігрілися. Та медики були тут як тут. Оси та кліщі теж не дрімали. Але їх швидко нейтралізовувала лікар-терапевт райлікарні Анжеліка Биканова. Міліціонерів, здається, було більше, ніж у вихідні на Красній площі у Чернігові.
Була й сенсація. В лучному турнірі першість у чернігівця — керівника стрілецького клубу Чернігівської федерації історичного фехтування Валерія Дикоренка. Ура переможцю!
А загалом, якщо коротко – що таке «Коровель»? — то це свято дітей свободи. Дорослих дітей і малої дітвори.

Звісно, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Але уявити таки варто. На полі біля пісу на березі Десни раз на рік тиждень (бо одні приїздять раніше, інші ніяк не можуть «відчалити») виростає наметове містечко. Здається, ви потрапили в якийсь інший магічний вимір. Навколо ходять лицарі, носячи на собі 20-кілограмові лати (вартістю понад тисячу «зелених»). Русичі і варяги, монголи, іспанці, кельти, шотландці, бургундці мирно бесідують та починають битися на мечах, стріляти з луків та арбалетів. Он давньослов\'-янська княжна і ельфійська дівчина діляться шоколадкою, а середньовічна принцеса манірно курить сигарету.

Данилко Гладонюк - справжнє дитя "Коровелю"

Лучниця Яна Волкова з Харкова

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1210)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.