Кіт і Пес

Лісоповал по-гутянськи 80-річна сосна за 40 секунд

2019-10-10 16:06:47
711 1
І навіть швидше. В цьому я переконалася, дивлячись на роботу лісоруба Сергія Щуліпенка. Зрілий ліс, 80-річні сосни та берези, вирізається повністю, щоб потім саджати новий. Дзинчить пила, розлітається тирса. Обрізав боки стовбура, підпиляв кругом, ледь натис — і величезна сосна з тріском падає точно між двома купами вже спиляних дерев. Запахло свіжою смолою. — Це на точність, — вимикає мотор Сергій Валентинович. — Спосіб називається «каблук». Отак 5-10 дерев звалиш, гілки обчухали, трактор хлисти витягує на площадку. Там розкряжовуємо на сорти і в трейлер складаємо. За день дерев 30 в середньому. Валити треба так, щоб не обідрати дерева, що залишаються. Обідрані пропадають, а нам — штраф.

Сергій Щуліпенко 23 роки валить ліс в Гутянському лісництві Холминського лісового господарства. З них 20 років займає призові місця на міжлісничих, обласних, всеукраїнських змаганнях лісорубів. Живе в селі Оболоння Коропсь-кого району.


Сергій Щуліпенко вже біля лісничого «УАЗика», з робочою бензопилою


За роботою. Сосна за пів хвилини до падіння

Наші — без бороди, а з вусами


Щоб з бородою, сокирою та в чоботях, високого зросту — такими лісорубів зображали в книжках. З очікуваного — тільки чоботи і зріст під два метри. Замість бороди — вуса. (! жодного бородатого лісоруба там не побачила). У формі з яскраво-оранжевими вставками. Насправді, головне для звальщика лісу — каска, навушники, окуляри. Працює бензопилою «Штіль».

— Бензопилу в лісництві лишаю. Якщо треба додому: дрова попиляти, дерево — без питань, начальству сказав і бери. Ще з атрибутів — валочні клинки, молоток. Допоміжний інструмент. «Дожимаю» дерево, щоб упало, куди треба.

— А сокира?

— Обов’язково. Для обрубки гілок, сучків, кілок затесати. Бензопилою не затешеш. Топорище має бути правильно насаджене, підібране по росту. Щоб як поставиш на землю, міг взяти пальцями за край. Під себе кожен сам робить. Сокира своя, «штілєвська», на роботу беру не завжди. Достатньо, щоб хоч одна була в бригаді. Вдома стоїть у сараї, жде свого часу. Використовую як звичайну, хоч і голову курці відрубати.

«На кожен мільйон кубів лісу — два людські життя»

— 30 вересня мені 55. Зі звальщиків я тут самий старший. Готуюся на пенсію, у нас пільгова.

— Не жаль оце все кидати?


— Отут він мені вже, цей ліс, — сміється Сергій Валентинович. — Помилково у нас шахтарі на першому місці за небезпечністю роботи. У них хіба шкідливість більша, бо пилюкою дихають. А за смертністю, травматизмом — лісозаготівля перша. Дуже небезпечна праця. На кожен мільйон кубів лісу — два людські життя. А скільки гине лісорубів щодня без статистики?

У співрозмовника давній шрам: зрізана фаланга і частина нігтя великого пальця.

— Виробнича травма?

— Ні, то вдома. Жінчина однокласниця попросила косу відремонтувати, а я взявся у серйозний церковний празник. Давай сокирою клинок обрубувати. Раз тюкнув по ділу, а другий — по пальцю. Коропські хірурги пришили, а він не прижився. Прийшлось назад відрізати.

А на виробництві ні разу не травмувався. Бог милував.

«На каторжні роботи в ліс посилали»

— А от спина болить. Перед Новим роком просвітили: в хребті дві грижі, в руках поліартрит. Од пилки, сказали, і од переохолодження. Особливо в лівій руці, бо пилку лівою тримаєш, а правою газуєш. Ще й остеохондроз у шиї. Не дарма ще за царя на каторжні роботи на лісоповал посилали. Робота й справді важка. Додому приходжу: диван — спина і відпочинок. А здоров’я тут залишається. Всі мої знайомі, що тут працювали, — ні один здоровим не вернувся з лісу.

У розвинених державах оплачується достойно.

— А у вас?

— Скільки напиляємо. Платять за куби і ділять на бригаду. Норма — 20-22 куба на день. Взимку зарплата виходить трошки більша: на 15 відсотків норма скидається: сніг, мороз, треба інструмент прогрівати. Мерзла деревина важче ріжеться. А розцінка на 15 відсотків додається.

Можеш 7 тисяч заробити, можеш 20. Чотири норми не положиш. По дві клав. Якщо по стільки кожен день, то через три дні не встанеш. Не треба себе на знос убивати. Відпочинок необхідний і лісорубу, і інструменту.

Говоримо в лісничому будиночку. На обід посходилися інші лісоруби, подіставали термоси з чаєм.

— Коли експорт деревини був, тоді й зарплати росли, премії хороші, — пригадують. — У нашого лісгоспу 95 відсотків продукції йшло на експорт. Починаючи з лісу-кругляку і закінчуючи пиломатеріалами на європіддони. А ввели мораторій, і тепер або лісгосп в приватні руки віддати, або загнеться. Лісогосподарство посадили добре.

Багато ТОВ «Ванеса» замовляла. Зразу кругляк брали, потім почали розпилювати на пилорамі, везли на Туреччину. А зараз держава податки збільшила і експорт припинився, — розповідають лісники. — Зараз у Корюківку або на Городню. Беруть у нас, а куди потім дівають, не знаємо.

«Чути їх не хочу»

— Групу «Лісоповал» слухаєте?

— Зараз ні. З початком війни взагалі їх чути не хочу. Кацапстан. Що при Союзі так жили... Покійний дядько був начальником порту «Находка» на Далекому Сході. І служив я в тих краях. Я ж думав, коли знімають кіно про те, як Сибір облаштовується, треба хутір такий перекошений поставити. Ні! Там усе таке! Є українські села: хати білені, паркан, городи, і їхні: лобода, одні труби стирчать. Хати перекошені, клопи замість собак. Нема парканів, кучі сміття. «Міцька поросенка режет!» — притягли ту свиню до річки, кувалдою по голові гухнули, горло перерізали, кров злили, кишки викинули, м’ясо з’їли. За тиждень: «Ванька поросенка режет!» Оце й бігають один до одного. Самогонки в них ніколи не було, брага. Сьогодні заколотили, завтра вже п’ють. Ледачі до ужасу. Получить зарплату, поки все не проп’є — на роботі по два тижні немає. Запій — уважительна причина. Санкції, що вводяться, — для Путіна і його оточення. Інші як жили, то й по сей день так живуть. Головне, щоб «боярка» була і «тройнік». Що горить, те й хлищуть.

25 років разом

— У лісництві з 1996 року. Спочатку був на тракторі. Тоді походив трохи з сокирою. Послали на курси звальщиків лісу в Щорс. Зараз звальщиків нема, випускають лісорубів. Звальщик — лісоруб 6-го (найвищого) розряду.

Народився в Лутугиному Луганської області. Після розлучення батьків жив у Богуславі Київської області. Вивчився на екскаваторника, працював у щебенному кар'єрі.

Тоді перевівся в Конотоп. З першою жінкою працювали в цеху кольорового лиття під тиском на заводі «Красний металіст».

Жили у тещі. Не склалося. Після розлучення куди? В Богуславі вже жила сестра з сім’єю. А я люблю, щоб мені ніхто не заважав, і я нікому. Друзі їхали сюди в колгосп баранів пасти, і я за компанію. За Десною вівчарник був, до двох тисяч голів по лугу ганяли. Друзі зиму побули, побачили, що толку не буде, й поїхали. А я вирішив, що не літатиму по країні туди-сюди, і залишився. Жив в Оболонні на квартирі, а поряд кафе, там Світлана працювала. Познайомились, стали жити разом. Це мені ще 30-ти не було. Розписалися. Я пішов у лісництво. А вона більше 20 років працює поштаркою.

Світлані зараз 47 років. А одружені четверть віку.

— Квіти з лісу коханій жінці носите?

— Стільки тих квітів у дворі понасаджувала, що ще тільки з лісу носить.

І питає, де ще посадити. Квіти — то її. Гриби носив. Раз приніс — чистити заставили, другий. Думаю: хай вони ростуть собі в лісі і розмножаються.

Син раз спробував, сказав: «Не мов», — і поїхав у Київ

— Діти в лісоруби не пішли?

— Від першого шлюбу дочка, Галина. Вийшла заміж за француза й поїхала до Франції. Познайомились у Сумах, вона там працювала, а він навчався. По скайпу спілкуємося.

Зі Світланою один син Артур, вже йому 18 років. Не хоче в ліс. Закінчив аграрний ліцей в Ніжині, працює в Києві. Встановлюють кондиціонери. Пішов на свої сухарі.

Ліс він любить. По гриби ходити. І на роботу раз прийшов, у минулому році. На вирубках траву скошував, і на нього оси напали, покусали. Сказав: «Ні, ліс то не моє».

Убили шершні

— Та тут чого хочеш. Гадюки можуть напасти.

Шершні. Лісника шість шершнів угризло, три — в голову. До понорницького повороту довезли, як на лікарню звертати, і все... Не вижив.

Від шершнів усім попадало. Є аптечка, протиалергічні засоби. І мене кілька разів кусали. Якось зразу два в потилицю. Голова трохи поболіла, наче хто метровкою огрів, і все.

Щоб у лісоруби йти, здоров’я треба міцне, — скручує цигарку Сергій Валентинович. — Тут без здоров’я робити нічого.

— А курите...

— Якби ще не курив, нерви б давно здали.

«Судді в різі боки розбігалися»


— Правда швидше всіх в лісгоспі дерева валите? Стільки молодих колег...

— Досвіду більше. Там на валку дерева дається три хвилини. Не вклався — йдуть штрафні. І треба так звалити, щоб попасти точно на поставлений кілок.

— Було таке, що дерево сильно не туди падало?


— Звичайно, навіть на республіканських конкурсах. Судді в різні боки розбігалися. У мене такого ніколи не траплялося.

Крім валки ще три етапи. Монтаж ланцюга на бензопилі — на секунди. Комбінований різ. Дві колоди, на них полоси знизу і зверху. Так розпиляти, щоб рєзі зійшлись. Точне розкрижування. І останнє — обрізка. 30 сучків за 30 секунд, і щоб в колоду не врізатись.

На всі змагання їздив зі своєю пилою. Уже стільки їх перебуло в мене. «Урал», і «Мотор-Січ», швецька «Хускварна». Кращої за «Штіль» (німецька) ще не придумали. 14 тисяч кубів за три роки напиляв, і ремонту не бачила. В лісництві всі працюють на них.

— Що вигравали?


— Перше — мікроволновку. За третє призове місце. Телевізор «Панасонік». Вже треба дрібний ремонт. Ще одна мікроволновка досі лежить запакована. Ще два телевізори, «ВВК» і «Оріон». Обидва працюють. Пилосос. Дві цифрові камери, «Соні» і «Панасонік», плеєри. Бензокоса, електрокоса, сокира «штілєвська», колун. Грошові винагороди.

«У Сахарі б пожити»

— Іноді думаєш: хоч би де в Сахарі пожити кілька років, щоб трохи од цієї зелені відпочити. Знайомі питають: «А чого вдома?» — «У відпустці» — «Так по ягоди, по гриби б пішов»... Кажу: «Ребята. Поки я у відпустці, слово «ліс» у лексиконі не вживайте».

Риболовлю люблю, кожні вихідні ходжу. Десна поряд. В основному, з рибою завжди повертаюся. Найбільшого сома спіймав 11 з половиною кілограмів. В оцинковані ночви не вліз, звисало. Щука, окунь, судак, сом — ходжу на хижаків, зі спінінгом.

Чотири корови було, збули. Сказав: жуйних — щоб і кози в домі не було. На них тільки й працюєш. По тих цінах, що купляли в нас молоко, та корова сама на себе не заробляла. Тільки кури і східноєвропейська вівчарка.

— За півдня зробив собаці євро-будку. З утеплітелем, стінки подвійні, — підказують колеги.

— Собака в мене не мерзне, — погоджується Сергій Валентинович.

— Живу за принципом: «Чим швидше зробиш, тим краще». Скоріше закінчиш — більше відпочивати.

«Чай п'ємо, а мимо табун диких кабанів проноситься»

— Вовків за 20 років тільки раз бачив. Двох. У них саме гон був. Постояли, подивилися: я на них, а вони на мене — і розійшлися. Чого мені їх зачіпать: різні вагові категорії, у них зуби більші, ніж у мене. Свиней диких багато. їхали з Сашком в машині, штук 40 через дорогу перебігали. А то ще в будці отакій сиділи, чай пили, табун мимо пробіг. Лисиці ходять, зайці, кози. Іноді лосі.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №40 (1742), 3 жовтня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (1)
Гапаченко2019-10-10 18:58:07 ответить

Лучше б садил дерево за 40 с !

Оставить комментарий

Имя
Комментарий
другие новости
Новенький «форд» для глубинки 2019-10-17 13:03:01 Переплата за электроэнергию не пропадет 2019-10-17 13:00:22 Затопило водопадом фекалий 2019-10-17 12:57:39 Осінні канікули за планом, а чернігівським школярам не сидиться вдома 2019-10-17 12:38:45 Усик перебил Визерспуна 2019-10-17 12:38:34 В День защитника Украины. А также полузащитника, вратаря, форварда и б... 2019-10-17 12:36:19 Виктория из Чернигова привезла викторию из Монреаля 2019-10-17 12:33:24 16 жовтня у Чернігові відбувся Обласний форум ділових та професійних ж... 2019-10-17 12:20:27 Чоловік подав до суду, аби позбавили колишню дружину батьківських прав 2019-10-17 12:02:22 Здорожчання навчання у мистецьких закладах і 50 млн на ремонт санвузлі... 2019-10-17 11:41:37