Директор фермерського господарства "Понори" розповів, як справляються з роботою в умовах дефіциту електроенергії

Володимир Сиса

Працюємо на покоління - ця, абсолютно безпафосна, фраза прозвучала у нашій недавній розмові з директором ТОВ «Понори» Володимиром Сисою. Читачі нашої газети вже не раз мали змогу саме із її сторінок дізнатися про це сучасне сільськогосподарське виробництво.

Люди старшого покоління, життя яких було пов’язане із молочним тваринництвом, іноді не ймуть віри, що справді можливо стабільно утримувати середньодобовий надій молока понад 40 літрів, незалежно ні від пори року, ні навіть від того, є електроенергія чи її немає. Особливо цієї лютої і нещадної зими.

Думаю, що згодом, після війни, світ вивчатиме не тільки досвід українських військових, а і досвід аграріїв, які не лише вистояли, а й зуміли розширити виробництво, запровадити новітні технології. Це і про ТОВ «Понори». Адже саме тут влітку відбувся всеукраїнський День ферми! Є тут досвід, якому варто повчитися.

Чи задумувався коли хтось із вас, купляючи вже зранку у наших магазинах свіжий хліб, молочні, м’ясні та інші продукти, якими зусиллями вдається це зробити тим, хто виробляє і переробляє сільгосппродукцію в умовах, коли електроенергія буває по кілька годин на добу, а на вулиці тріщить мороз.

— Я так розумію, що навіть тимчасовий збій у постачанні електроенергії на молочних фермах ТОВ «Понори», які базуються у Понорах та Корінецькому, може призвести до серйозних збоїв у виробництві? — запитую Володимира Леонідовича.

— Звісно, що може! Але ми не допускаємо, щоб таке траплялося. Адже все, що стосується забезпечення утримання худоби від самого народження — працює на електроенергії. Народилося телятко і його відразу перенесли під ультрафіолетову лампу… У приміщеннях цілодобове освітлення, годівля тварин, прибирання за ними, доїння, перекачка, охолодження молока… Врешті, ми не можемо допустити збою у роботі спеціальних комп’ютерних програм…

Ще до початку війни ми придбали один потужний генератор на ферму у Понори. Тоді траплялися відключення через негоду, планові ремонти ліній. Тож тримали про всякий випадок. Тепер постійно у роботі п’ять генераторів. Вмикаються автоматично, коли зупиняється електропостачання. Коли є чіткий графік відключень, стараємося виконати деякі процеси, доки є світло. Наприклад, подрібнити корми, почистить приміщення і т. п.

— Робота генераторів — це ж додаткові витрати? Ще й суттєві!

— Так. Але в іншому разі можуть більшими бути втрати, ніж витрати. За останній рік ціна на дизпальне із 45–48 зросла до 56–58 гривень. У січні-лютому ми за добу для роботи генераторів витрачали, в середньому, 400 літрів солярки, це — 22 тис. грн, виходить, що тільки на роботу генераторів у місяць витрачаємо 12 тонн дизпалива! Порахувати затрати у гривнях не важко.

— Логічно, що зростає собівартість молока. А закупівельна ціна?

— Звісно, що собівартість молока зростає за таких умов. Логічно, що мала б зростати і ціна. Та, на жаль, ціну на молоко диктує не виробник, а переробник. У 2024 році ціни на молоко екстра-ґатунку суттєво зросли і трималися півроку — сягали понад 18 грн за кілограм без ПДВ. Ця ціна була позитивна для виробника. На сьогодні ж — 14,30 грн без ПДВ і навіть менше. І це тоді, коли затрати на його виробництво значно зросли.

Справа в тім, що вітчизняні переробники молока переживають кризу. Щоб конкурувати з іноземними виробниками молочної продукції, треба брати курс на поглиблену переробку сировини. Великим попитом в Україні користуються імпортні сири, на жаль, наші підприємства не виробляють продукцію, яка б могла конкурувати з ними. Найважче у цій ситуації, як завжди, виробнику. Процес зниження цін на сировину для тих, хто працює системно, це — погано, але не критично. Треба бути готовим, що подібне трапляється не тільки у тваринництві, а і в рослинництві.

Взагалі,  тваринництво — це та галузь, працюючи у якій, не можна дозволити собі «топтатися» на місці. Наприклад, зупинитися на якомусь етапі і вирішити, що певний період усе може само собою рухатися далі — без вкладень, розвитку. Так не буває у тваринництві.



— Згадалося, що приміщення ферми «радянського» типу ТОВ «Понори» у Корінецькому придбало буквально за кілька днів до повномасштабної війни. За ці чотири роки молочна ферма стала окремим сучасним підрозділом господарства, де є ідеальні умови для тварин, де зберігаються і виготовляються з відповідних компонентів корми для худоби, де із гною виготовляють компост…

— Так. Щороку щось будуємо, щось нове запроваджуємо. Думаю, що на часі і сонячні панелі… Найбільша цінність — це наші люди, наші спеціалісти! Чи то найглобальніший, чи найдрібніший проєкт на черзі — реально його осилити тільки колективом. На сьогодні у господарстві 102 працюючих. Десять працівників ТОВ «Понори» захищають Україну на різних фронтах. Коли ми відкривали ферму у Корінецькому, спочатку із місцевих прийшла працювати сюди тільки одна людина. Тепер працює п’ять. Люди відчули, що можна нормально заробляти і в селі, крім того ж працювати в належних умовах. У нас для працюючих на фермі — своєрідний пункт незламності працює цілодобово. Є кухня, є місце для відпочинку.

— В обробітку ТОВ «Понори» трохи більше як 1 тисяча гектарів землі. Понад 100 працюючих на таку кількість гектарів — дуже гарний результат.

— Це справді так! Тваринництво вигідне і для громади, і в цілому для держави. Це — робочі місця, це — податки. ПДФО — податок з доходів фізичних осіб, це той податок, який роботодавець сплачує до місцевого бюджету. За минулий 2025 рік ТОВ «Понори» сплатило до бюджету 9 млн 302 тисячі гривень ПДФО, близько 9 млн грн — ПДВ, 3 млн 314 тис. — військового збору.

— ТОВ «Понори» — на даному етапі розвитку вже звучить як реклама…

— Думаю, що так і є. Вже за кілька днів виповниться вісім років відтоді, як я очолив це підприємство. Рухаючись вперед, є на що оглянутися назад… На сьогодні середньодобовий надій на корову — 42 кілограми молока. Щодоби стабільно маємо валовий надій 23 тонни. Господарство має статус племінного. Нашими нетелями цікавляться ті господарники, для кого тваринництво — не соціальний проєкт, а бізнес.

Якісні нетелі — це не просто тварини, а результат багаторічної роботи, інвестицій і селекції. Бо сильна генетика не буває випадковою. І не буває дешевою. Минулої осені до нас приїжджав керівник проєкту «Global Dairy Finance», і ми показували йому нашу легендарну корову Пшонинку.

У 2025 році вона посіла почесне 5-те місце в Україні за пожиттєвим надоєм — понад 100 тонн молока. На сьогодні — жива, здорова, щаслива. І з дуже цікавою історією. Пшонинка дала 4 бичків і 3 телички. Дві доньки сьогодні продовжують її генетичну лінію у нашому стаді. Одна з них — нетель, тільна, ще попереду перший отел. Інша — вже на третій лактації. За першу лактацію — майже 17 тонн молока. За другу — майже 19 тонн. І сьогодні вона вже перевищує продуктивність мами. Ось так працює генетика. Не випадковість. Не разовий результат. А системна селекція і сильний генетичний фонд. Саме з таких корів формується майбутнє стада.

Словом, працюємо на покоління! Хочеться ще пожити і попрацювати у мирній Україні…

— Тож хай швидше здійсниться найзаповітніша мрія кожного справжнього українця. Дякую за цікаві екскурсію і розмову.

Джерело: газета «Трибуна хлібороба», Олександра Гостра

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)