Про чернігівця Євгена Бушніна, який загинув в АТО, зняли фільм

Вчора, 4 грудня, у чернігівському ліцеї №32 відбулась презентація фільму, що присвячений пам'яті Героя АТО Євгену Бушніну, добровольця, розвідника, 8-го окремого полка спеціального призначення, який 10 лютого 2015-го загинув під час обстрілу російськими бойовиками з боку Горлівки із РСЗВ «Смерч» аеродрому Краматорська. Місце презентації фільму обрали не випадково, у далекому 1993 році Євген закінчив саме цей заклад.

Фільм був створений в рамках Всеукраїнського конкурсу «Врятувати від забуття».



На фото Євген Бушнін (19.07.1976-10.02.2015)

Конкурс започаткований Міжнародним благодійним Фондом національної пам'яті України.
На презентацію фільму «У кожної струни – його душа» було запрошені рідні і друзі загиблого Героя. Подивитись фільм прийшли також і учні 9-10 класів цього ліцею. Підтримати маму Євгена – Наталію Бушніну прийшли й інші жінки, які втратили на цій війні синів і чоловіків.
Автор фільму і сценарію - заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею №32 Олена Ячмінник. Оператор і монтажер – вчитель предмету «Захист Вітчизни» цього ж ліцею Віктор Романенко.

Олена Ячмінник:
- Цей фільм про людину, яка за покликом свого серця пішла захищати рідну землю. Протягом місяця ми збирали необхідну інформації і по частинкам знімали і монтували цей фільм. Опитували рідних, знайомих та друзів Євгена. І як результат сьогодні усі побачать фільм «У кожної струни – його душа». Чому така назва? Все життя Євгена було пов’язано з музикою і гітарою. Усі бажаючі можуть переглянути цей фільм на Ютуб каналі, групі в Фейсбуці або на сайті нашого закладу.

Наталія Бушніна, мама Героя:
-З 2015 року, з того моменту як на ліцеї №32 повісили меморіальну дошку пам’яті мого сина, я тут буваю постійно. В цьому закладі ніколи заходи не проходять для «галочки». Завжди все проходить творчо і гарно. І коли одного дня Олена Миколаївна зателефонувала мені і попросила дозволу відзняти про мого сина фільм, я відразу погодилася. Спочатку хотіли зняти невеликий ролик на декілька хвилин. А вийшов десятихвилинний фільм. Мені пропонували перед показом подивитись фільм, але я відмовилась. Буду дивитись з усіма. Я ледь стримую сльози, сьогодні цілий день п’ю заспокійливе. Про Женю знімало вже і місцеве телебачення, але мені дуже приємно що цей фільм зняли саме тут, у цій школі, звідки мій син вийшов у велике життя.

Юрій Бондар, однокласник Євгена:
-З Євгеном ми почали спілкуватись десь у 10 класі. Він був «душею компанії», завжди на позитиві, ніколи не сумував. Якщо і були в нього проблеми, він ніколи їх не виносив на загал. Женька був всебічно обдарованою людиною і йому усе давалось легко. За декілька років до загибелі він приходив до мене на роботу з сином, який як дві краплі води схожий на батька.
Перед тим, як піти в зону АТО він прийшов до мене за порадою, чи треба туди йти. Адже я дуже довго служив, а він навіть не був на строковій службі. Це було для нього щось нове, новий етап життя. Звичайно я його не відмовляв, у нього горіли очі. Хоча у Чернігові у нього була гарна робота і власний бізнес. Він не боявся все це кинути аби піти служити і захищати Україну.

Після показу фільму, на згадку про свого загиблого в АТО однокласника Андрій Дєрзкий заспівав пісню Володимира Висоцького «Вони не повернулися з бою».

Прикро що на цей вечір пам'яті не прийшла дружина  Олена, як пояснили нашому кореспонденту присутні - за життя Євгена в них були натягнуті відносини, рідна сестра Наталя була відсутня через хворобу, син Микола в цей день здавав залік у технікумі. 

  

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (3)