Де гроші лежать?

... 27 червня 1709 року (за старим стилем), о першій годині пополудні, поранений король нарешті добрався до своєї головної квартири у Великих Будищах. Через декілька годин сюди почали підходити залишки розбитої під Полтавою шведської армії. Війська імператорської Росії дихали відступаючим шведам у потилицю, тому, після короткої наради, вирішено було кинути усі важкі речі, артилерію, обоз, роздати коней піхоті і відходити до Дніпра. З армією було покінчено, але похідну скарбницю ще можна було спробувати врятувати. За наказом короля кілька возів, супроводжуваних надійними людьми, відірвалися від шведів, котрі відступали до Переволочні, і рушили кружним шляхом на північний захід, до литовського кордону. Через кілька днів, діставшись села Варви біля Прилук, шведи переконалися у безнадійності подальшо го шляху. Російські загони займали дороги і всі більш-менш значимі населені пункти. Розраховувати на допомогу населення після полтавської поразки і втечі гетьмана Мазепи не доводилося. Тоді на горі поблизу Варви шведи викопали льох, перенес ли до нього з возів вантаж і завалили схованку камінням...



ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Шведський скарб біля Варни намагалися знайти неодноразово. Перед Першою світовою війною з цією метою до сала приїжджали якісь «генерали*, котрі мали при собі «плани та документи», Але й цим «офіційним» шукачам скарбів не пощастило.



Так і лежить десь скарбниця Карла XII незайманою. Розповідь про нарвинську схованку пише одна з безлічі леї енд про скарби, зариті за часів шведської навали, про те, що шведи дійсно закопували в українську землю не тільки гроші, але й зброю, свідчать тогочасні документи. Наприклад, у 1706 році, під час походу на Волинь, «король свойский, будучи в Дубно, услышал о приходе московских войск, так скоро затревожась, побежал, что все тяжести бросил: и двадцать оемь пушек медных.,, в Дубне в землю зарыл, о которых накрепко под смертию запретил сказывать». Ці гармати були пізніше знайдені. Але центральне місце серед незнайдених скарбів того часу займають скарби, пов'язані з ім'ям гетьмана Івана Степановича Мазепи, котрий перейшов у 1708 році на бік шведського короля.

Генеральний осавул Іван Степанович Мазепа був обраний гетьманом Лівобережної України у 1687 році. Всіма правдами й неправдами накопичивши величезні статки, він став одним з найбагатших людей свого часу. Частину його майна становили численні царські подарунки: у 1689 році, перебуваючи в Москві, Мазепа зумів сподобатися молодому Петрові й відтоді незмінно користувався його щедротами. Друга частина зібралася за час його двадцятилітнього гетьманства.

У доносі на Мазепу, який на початку 1708 року подали цареві Петру недруги гетьмана генеральний суддя Кочубей та полтавський полковник Іскра, про це говорилося так: «Гетьман распоряжается самовольно войсковою казною, берет» сколько хочет... С десяти городов гадяцкого полка идут ему все доходы, кроме того, у нег о во власти есть волости и села значительные, а он берет себе доходы с гюрукавичных и арендовых с большим умножением... За полковничьи места берет взятки... После смерти генерального обозного Борковского Мазепа отнял у жены его и у малолетних детей имение и присвоил себе»,

На багатства Мазепи дуже розраховував Карл XII, котрий постійно відчував потребу у грошах. Є легенда, що, збираючись пристати до шведів, Мазепа надіслав королю ЗО возів зі срібними і золотими монетами. Це, звичайно, перебільшення, але «фінансова підкормка» Карла з боку Мазепи дійсно була.

ШУКАЧАМ СКАРБІВ - НА ЗАМІТКУ

Як склалася доля гетьмана — відомо. А яка доля скарбів Мазепи? Відомо, що гетьманська скарбниця знаходилася у Батурины що був з 1669 року столицею малоросійських гетьманів. У жовтні 1708 року Мазепа, сповістивши Петра про свою «хворобу», виїхав у Борзну, таємно відправивши посольство до шведського короля. 21 жовтня до нього прибув довірений зі звісткою про те, що шведська армія підходить до річки Десни. Водночас Мазепу попередили, що до Борзни від Петра ще Олександр Меншиков, котрий почув про загадкову «хірагричну і подагричну» хворобу гетьмана і хотів особисто пересвідчитися у його «тяжкому стані».

Мазепа пізно ввечері «помчав, мов вихор» з Борзни до Батурина. Всю ніч він віддавав останні накази і розпорядження, а рано-вранці вирушив з Батурина до Коропа. На третій день, 24 жовтня, вдосвіта Мазепа переправився через Десну і з півторатисячним загоном прибув до короля Карла. Відтоді гетьман весь час залишався біля шведського короля. А де ж в цей час знаходилася гетьманська скарбниця?

Безсумнівно, значна частина грошей залишалася при Мазепі, у гетьманському обозі, який спочатку знайшов притулок у Прилуках. Наприкінці січня 1709 року обоз із гетьманською скарбницею відправили з Прилук до Лох-виці, а у лютому — до Хорола. Частину возів з «пожитками» Мазепи відбили російські війська, переслідуючи шведського генерала Крейця, який відступав з Лохвиці. У березні гетьманську «скарбницю» перевезли у Великі Будищі, де розмістилася головна квартира Карла XII. Туг вона залишалася до самої Полтавської битви (27 червня). Достеменно відомо, що вже після Полтави Мазепа, переправляючись через Дніпро у Переволочні, захопив із собою два барильця із золотими монетами, кілька мішків срібла та безліч іншого «добра».

Легенда стверджує, що під час переправи гетьман наказав кинути частину скарбів у Дніпро, не маючи можливості їх врятувати: «Червня 27 числа о 4 годині дня мазепа з кількома однодумцями своїми сів у човни і почав переправлятися з лівого на правий берег ріки, але тому що з ним було багато казни, то люди його почали тонути, і Мазепа наказав кидати гроші за борт, і так майже три частки того багатства опинилися на дні Дніпра», — пише відомий дослідник запорізької старовини Дмитро Яворницький.

ЯК НАРОДЖУЮТЬСЯ ЛЕГЕНДИ

Наприкінці XIX століття селяни показували Яворині ом у біля придніпровського села Mишурин Ріг камінь з вибитою на ньому літерою «М», запевняючи, що це Ініціал Мазепи і що саме і цьому місці гетьман, рятуючись після полтавської поразки, наказав кинути скрині з грішми та коштовностями у Дніпро.

Про те, шо Мазепа встиг забрати із собою велику суму грошей, свідчить той факт, що, навіть перебуваючи у вигнанні, він позичив Карлові XII 240 тисяч талерів. А після смерті Мазепи в його скарбниці залишилося тільки грішми 160 тисяч червінців, не говорячи вже про срібне начиння та різноманітні прикраси. Є легенда, що насправді Мазепа не помер 18 березня 1710 року в Бендерах, а таємно дістався Києва, прийняв чернецтво у Лаврі, потім схиму і скінчив свої дні у покаянні.

Після поразки Мазепи росіяни доклали величезних зусиль, аби відшукати майно колишнього гетьмана. Чимала частина мазе-пинських скарбів зберігалася у Києво-Печерській лаврі та у Білій Церкві. їх було конфісковано. Забрали до царської казни і численні маєтки Мазепи. Серед козацької верхівки та населення активно розшукували таких, хто «міг хоча б щось знати», уряд обіцяв віддати кожному, хто вкаже на слід статків гетьмана, половину від знайденої суми або вартості майна. Отоді й виникли чутки про скарби Мазепи, заховані ним під час втечі з України...

Ці чутки, вочевидь, мають підстави. Відомий факт, що наприкінці жовтня 1708 року, за кілька днів до свого від’їзду до короля, Мазепа, зібравши старшин, сказав їм: «Нехай би всяк заривав у землю все, що є коштовного тому що цар, не сподіваючись від України вірності у разі ворожого вторгнення хоче влаштувати щось недобре над гетьманом і над всім народом».

Цікаво, чи сам гетьман скористався своєю ж порадою? Легендарних «місцезнаходжень» скарбів Мазепи відомо чимало. Але одним з головних місць, де, можливо, й донині таїться частина незнайдених скарбів гетьмана, незмінно вважається Батурин — столиця Мазепи, де зберігалася гетьманська скарбниця. Як ми пам'ятаємо, Мазепа востаннє побував у Батурині в ніч з 22 на 23 жовтня 1708 року. А вже через кілька днів до Батурина підійшов з каральними військами Меншиков.

У місті залишалися вірні прихильники Мазепи — полковник Чечел та «арматний есаул» (начальник артилерії) Кенігсек. Мазепинці завели було переговори, розраховуючи, що їм на допомогу прийдуть шведи, але Меншиков віддав наказ почати штурм і «истребить в замке всех без различия, не исключая и младенцев, но оставлять в живых начальников для предания их казни». Штурм батуринського замку почався о 6 ранку 1 листопада 1708 року, і вже за дві години все було скінчено. Гетьманський палац, служби, надвір'я старшин перетворилися на попіл, все живе було винищене. Мюто на довгі роки запустіло. Сліди жорстокого руйнування були помітні навіть через два десятиліття, у 1726 році: «Ныне, по разо-ріении, город Батурин ввесь пуст, и около его болварки и стены все поразвалились, и ввесь зарос, и в обоих замках никакого строения старого и нового нет, только две церкви каменные пустые».

Життя жевріло лише у передмістях, які заселялися переважно батуринцями, що врятувалися від меншиковського розору. Опис Батурина, зроблений у 1726 році, свідчить, що серед цих поселенців було чимало колишніх мазепинців. Ймовірно, саме з їхнього середовища і почали поширюватися чутки про скарб, схований десь у руїнах колишнього гетьманського палацу.

ЗБЕРІГАЙТЕ ГРОШІ У...

У 1716 році якийсь добродій Михайловський у місті Глухові у п'яному виді «панів офіцерів бив і лаяв матірно». Намагаючись вгамувати бешкетника, йому пригрозили тим, що справа дійде до Петра. У відповідь Михайловський заявив: «Якщо я пропаду, то й государ пропаде». За такі «поносные слова» його заарештували і відправили до Петербурга, де під тортурами Михайловський розповів зокрема таке: якийсь челядник колишнього гетьмана Мазепи кілька років тому повідав йому, Михайловському, що у Батурині, у західній стіні гетьманського палацу, Мазепа замурував частину своїх скарбів. Ці свідчення були негайно доведені до відома царя, котрий наказав відправити до Батурина на пошуки скарбів військову команду.

Чотири дні солдати шукали схованку в руїнах палацу, але так нічого і не знайшли. В історії пошуків батуринського скарбу є один факт, який сильно зменшує вірогідність існування скарбів. Справа у тому, що 12 листопада 1708 року Мазепа знову побував у Батурині разом зі шведськими військами, що переправилися через Десну. Жахливе видовище постало перед його очима: «Усе перетворилося на потворну купу вугілля й щебеня; повітря було зіпсоване випарами від гниючих і напівобгорілих трупів, так що від смороду дихати було неможливо».

Проте під час цього короткого перебування ніщо не заважало Мазепі дістати свій скарб із схованки—якщо цей скарб, звісно, був. Тим часом неподалік від Батурина, за напівверсти від міста, є ще одна ймовірна «адреса» скарбів опального гетьмана—замок («подворок») Мазепи Гончарівка.

В останні роки гетьманства Мазепа особливо піклувався про укріплення Гончарівки, обравши м своєю заміською резиденцією. За свідченням недруга Мазепи Кочубея, Гончар-івку на початку 1708 року гетьман «обнести велів знатним валом для якоїсь невідомої причини». Замок Мазепи був за версту від Батурина, поблизу шляху на Конотоп, на обривистому березі ріки Сейм.

З боку поля його захищав той самий «знатний вал». Після меншиковського погрому місце, де стояла Гончарівка, отримало назву Мазепинський Городок, або просто Городок. Через 17 років після розгрому тут ще можна було побачити залишки гетьманських будівель: «двір із садом, де Мазепа сам жив, в цьому дворі кам'яні палати порожні та розбиті; там же церква дерев'яна ціла, з частиною іконостаса». Був у Мазепи й ще один заміський палац— на хуторі Поросючка під Бахмачем. Саме там у листопаді 1708 року всі старшини, полковники, сотники та імениті військові товариші склали присягу на вірність Мазепі і підтвердили готовність «сподіватися на протекцію шведського короля». Залишки мазепинського замку лежать неподалік від сучасної залізничної станції Бахмач, у так званому Поро-сюцькому лісі, на штучному острові, утвореному широкими копаними ровами, з'єднаними з невеликою річкою Бахмач, що протікає поблизу. На острові ще й дотепер помітні сліди якихось старих будівель. Втім навряд чи Мазепа став би ховати скарби на місці своїх замків — занадто вже очевидний це хід. Ні, швидше за все, вони лежать десь на дні Дніпра, або ховаються у безвісних урочищах, або...

Та чи мало потаємних місць в Україні?

Олег Яновський, «Гарт» №9 (2341) від 2 березня 2006

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)