Культура Ічнянщини: плани, здобутки, виклики

Марина Вітик

Завжди цікаво зазирнути за лаштунки сфери, яка дарує нам есте­тичне задоволення та збагачує наш внутрішній світ. Сьогодні ми запросили до розмови начальницю Відділу культури і туризму Ічнян­ської міської ради Марину Вітик, щоб із перших вуст почути про те, як працюють заклади культури нашої громади. Дізнаймося разом, які ідеї втілюються в життя, які проєкти вже принесли свої плоди, а які тільки чекають на реалізацію. Поговоримо про плани на майбутнє та виклики, з якими доводиться стикатися у цій важливій сфері.

- Марино Вікторівно, скажіть, будь ласка, яка зараз мережа культурних закладів Ічнянщини? Що туди входить?
- До нашої структури входять два музеї: краєзнавчий музей в Ічні та його підрозділ - музей Миколи Ге, а також музей-садиба братів Ревуць- ких. Ще у нашій структурі є Мистець­ка школа, Центр культури і дозвілля, 16 сільських будинків культури та клубів, а також бібліотеки (КЗ «Пу­блічна бібліотека Ічнянської міської ради» та 12 філій по селах). Усього в нас у сфері культури працює 115 співробітників.

- Чи всі заклади культури фі­нансуються з місцевого бюдже­ту? А державного фінансування взагалі не передбачається?
- Усе фінансується з місцевого бюджету. Це в освіті є якась держав­на субвенція, а в нас лише місцевий бюджет.

- Чи відвідують зараз клуби? Наскільки вони потрібні населен­ню? Та чи не планується скорочу­вання мережі сільських клубів?
- Зараз загалом не дуже багато людей відвідують заходи. Спочат­ку ковід «відучив» нас збиратися, потім війна... Існує поширена дум­ка, що зараз пісні й танці не на часі. Але саме зараз культура потрібна як ніколи. Нам усім періодично тре­ба відволікатися від негативу. Щодо того, що на заходи людей ходить не так багато, як хотілося б (і в селах, і в Ічні), - я вважаю, що неправильно го­ворити, що то люди якісь не такі, бо не приходять на концерти. Потрібно щоразу аналізувати проведені захо­ди й намагатися робити ще краще, ще цікавіше - щоб тим, хто раніше не приходив, захотілося прийти. В пер­шу чергу потрібно запитати у себе: можливо, ми не даємо того, що хоче бачити глядач? Я вважаю, що ми в першу чергу повинні так організува­ти роботу наших закладів культури, так побудувати наші заходи, щоб людям хотілося їх відвідувати. Звіс­но, дуже нелегко працювати без на­лежного фінансування. Це і про де­корації, і про костюми, і про якісний звук. Але ми дуже стараємося.

Коли я прийшла сюди на роботу у 2021 році, я зіткнулася з тим, що були в нас клуби, які фактично не працю­вали. Там люди були на 0,25 або на 0,5 ставки, але нічого не робили. Єдине, що коли відбувалися вибо­ри, працівник відкривав цей клуб, і все, тобто вся його робота в цьому полягала. Ось такі заклади ми при­брали й залишили тільки ті клуби, де дійсно люди працюють. Звісно, там, де люди звільнилися, ми намагалися знайти нових працівників. На жаль, заробітна плата працівників культу­ри - це копійки, і в нашій сфері наразі існує величезний кадровий голод. Не сприяє покращенню ситуації з кадра­ми й відсутність бронювання. Але ми якось намагаємося виживати й роби­ти життя людей трішки яскравішим.

Взагалі зараз дуже важко працю­вати. Люди пригнічені, у постійному стресі. Наприклад, якщо якийсь ан­самбль колись був у селі, то зараз важко зібрати його учасників. Одна виконавиця каже: «Я не можу, бо в мене син служить у війську. Я за нього хвилююся». Друга каже, що їй не до пісень, бо «війна, нас взагалі люди не зрозуміють». Багато ама­торських колективів зараз ось так через війну просто розвалилися. Але попри всі складнощі наші фах­івці працюють, зараз залишилися у клубах ті люди, які дійсно віддані своїй роботі. Так, є в нас пара за­кладів, у яких робота трохи кульгає.
Але загалом я всіма клубами задо­волена. Бо вони проводять заходи, ведуть гуртки (вокальні, драматич­ні, художнього читання тощо). Вра­ховуючи ситуацію з фінансуванням та війною, я вважаю, що сьогодні куль­тура в громаді працює нормально.





- А хто веде гуртки?
- Усі ці гуртки ведуть завідувачі клубів, художні керівники. Вони ак­тивно працюють з дітьми. У селах зараз мало людей, звісно, але клуб­ні працівники намагаються долучати дітей до культури, щоб діти не хи­талися десь по кутах, а займалися в гуртках, розвивали свої таланти. Організовують культурне дозвілля, культурний простір. У клубах є столи для настільного тенісу, у деяких клу­бах є більярдні столи. Діти і молодь із задоволенням увечері приходять: грають, спілкуються з однолітками.

- А якісь концерти, святкові за­ходи в клубах готують?
- Звісно, проводять концерти до всіх визначних дат, театральні виста­ви. Зрозуміло, що якщо в селі живе 200-400 мешканців, то не дуже про­сто знайти талановитих людей, які б співали, танцювали та ще й мали бажання брати участь у художній са­модіяльності. Але наші співробітни­ки виходять із ситуації - вони якісь невеличкі сценки ставлять, концерт­ні програми готують. Наприклад, не вміє дитина співати, але хоче брати участь у концерті, її залучають до сценок, дають прочитати віршик. Звичайно, що є в них і співаки, і му­зиканти, і танцюристи. Вони й танці ставлять, і музичні номери. Наші за­відувачі клубів - творчі люди: працю­ють гарно, з вогником.

Якщо по селах зазвичай у клубі 1-2 працівники, то в Ічні працюва­ти трішки простіше. У нас є Центр культури і дозвілля, який налічує 9 творчих працівників - там і хор є, і народний театр, і кіностудія, і гурток танцювальний. До речі, керівник гуртка - молода дівчина, вона при­йшла нещодавно до нас і має гарні досягнення. Танці - це масово, це красиво. Танцювальний колектив Ічнянського центру культури і до­звілля - постійний учасник усіх кон­цертів, їх дуже гарно сприймають глядачі. Діти займаються в гуртку з великим задоволенням.

На театральні вистави теж люди в нас ходять непогано. Звісно, це да­леко не повний зал, як колись було. Зараз дехто взагалі вважає, що це соромно ходити на розважальні за­ходи, коли люди гинуть. Але ж життя триває, і треба жити всупереч усьо­му. Ми, своєю чергою, намагаємося стати цікавішими для глядача - ось танці з’явилися, нещодавно бла­годійники нам подарували якісний проєктор. Ми тепер можемо змон­тувати кліп під кожну пісню, а через проєктор зображення транслюєть­ся на сцену. Режисер ЦКіДу Андрій Грудницький усе це підбирає до кож­ного концерту.

- А хто вам подарував проєктор?
- Це Міжнародна організація з питань міграції. Ми постійно подає­мо свої проєкти на різні конкурси, у деяких випадках отримуємо таку допомогу. Оформлюємо заявки на грантові програми, шукаємо бла­годійників. Інколи надходять і депу­татські кошти. Також кошти з місь­кого бюджету виділяють, звісно, по можливості. Наприклад, щоб колон­ки придбати, тобто на те, що дійсно дуже потрібно. Звичайно, що не роз­кошуємо, але найнеобхідніше нам за кошти міського бюджету закупо­вують. Дещо буває і за свої кошти купуємо.

- А книжковий фонд вдається поповнювати та виписувати пе­ріодику для бібліотек?
- Так, звичайно, і книги намагає­мось придбавати, і періодику перед­плачувати. Не в таких масштабах, як хотілося б, але поповнення є. Ось на останній сесії на бібліотеку виділили кошти з бюджету: зможемо виписати газети та журнали, трохи поповнимо книжковий фонд, і ще закупимо жа­люзі, поміняємо два вікна в коридорі бібліотеки. Завжди щось хочеться зробити, щоб воно було корисно для людей. Наприклад, нещодавно в бібліотеці з’явився Цифровий нав­чальний центр.

- Розкажіть, будь ласка, до­кладніше про цей Цифровий навчальний центр?
- Цифровий навчальний центр - це наш дуже класний проєкт, який дозволив охопити дітлахів молод­шого і середнього шкільного віку. Ми його відкрили у бібліотеці, знов-та­ки, за допомогою наших закордон­них спонсорів - Фінської неурядової релігійної організації. Там зробили чудовий ремонт, купили сучасні ме­блі, придбали крісла-мішки, 40 план­шетів, навушники, проєктор. Тобто зробили так, щоб було відвідувачам зручно та затишно. І сюди з вели­ким задоволенням щодня після шко­ли приходять діти. А під час канікул взагалі центр працює у 2-3 зміни. Бібліотекарі проводять різноманіт­ні тематичні заняття, наприклад, нещодавно розглядали тему жаб у природі. Спочатку бібліотекарі по­казали невеликий фільм про жабок, про їхнє різноманіття, спосіб життя, потім провели інтерактивне заняття на цю тему, далі діти робили власни­ми руками цю жабку. Ось так цікаво проходить заняття. Плюс у центрі є багато настільних ігор, організовані рухові активності. Тобто діти дуже добре проводять час: і пізнавально, і активно, та водночас з однолітками спілкуються.

- А для дорослих є якісь такі цікаві активності?
- У місті діє Університет третього віку, і там люди поважного віку мо­жуть спілкуватися, цікаво проводити час. Але для людей середнього віку та молоді у нас такого цікавого цент­ру дозвілля поки немає.

- А плануєте такі цікаві локації зробити?
- Так, дуже хочемо зробити куль­турний простір для молоді й для дітей молодшого віку, бо вони у нас трохи обділені увагою. Для дітей 7-13 років є цифровий навчальний центр, а для молоді та маленьких дітей поки нічого немає. Найбільша проблема - фінан­сування. Ми підготували два проєкти для створення таких локацій. На тре­тьому поверсі бібліотеки є дуже ве­ликий коридор. У цьому коридорі ми й хочемо зробити молодіжний про­стір: поставити аерохокей, розмісти­ти настільні ігри, придбати приставку Sony PlayStation, щоб молодь могла прийти, поспілкуватися тут, розва­житись, почитати, обговорити книги, взяти книги з собою.

Такого плану простір на базі дитя­чої бібліотеки хочемо зробити і для молодших діток, щоб там були роз- вивальні ігри, пісочниця для малю­вання (кінетичний пісок), спеціаль­ний килим для проведення активних ігор тощо.

Але для того, щоб це все зроби­ти, потрібні чималі гроші. Необхідно зробити ремонт, закупити обладнан­ня, меблі. Бюджет громади таке на­вантаження навряд чи потягне, тож підготували проєкти і зараз шукаємо спонсорів. Ще є мрія зробити на місці старого танцювального майданчика сучасний скейт-парк. Нещодавно я підготувала проєкт, тож також шукає­мо благодійників. Активно допомагає нам у цьому заступниця міського го­лови Лариса Мілова.

- Ви підготували такі чудові но­ворічні та великодні вуличні ло­кації, а чим порадуєте дітлахів влітку?
- Так, звичайно, ми не забули про нашу малечу. У нас є волонтерський проєкт, який називається «Ічня LIVE». Ми з друзями вже більше року зби­раємо нашим хлопцям, що служать у ЗСУ, гроші на їхні потреби. Виходи­мо у прямий ефір, зазвичай у вихід­ні ввечері, і співаємо чотири години пісні. Під час стріму на екрані є карт­ка захисника, на потребу якого ми збираємо кошти, й люди скидають на рахунок гроші. За ефір виходить по-різному: було й 15 тисяч гривень, було й 73 тисячі. Загалом на потре­би ЗСУ ми зібрали вже пів мільйона гривень. І от нещодавно ми виріши­ли для дітей зробити сюрприз: 31 травня вийшли в ефір і зібрали 32 тисячі грн на батут для наших діток. Такий великий, гарний. Ми його по­ставили біля Центру культури і до­звілля, тож тут з’явилася цікава роз­важальна локація. Також я ще хочу поруч поставити лавочки та арковий розпилювач, щоб була така освіжа­юча арка з водяними бризками. Це й для дітлахів весело та приємно, та й дорослим у спеку буде комфорт­ніше. Бо коли влітку йдеш через нашу велику площу, так можна вза­галі збожеволіти від спеки. А ця арка дуже класно вписалася б у нашу зе­лену зону. І плюс на літо залишиться частково наша великодня локація: і казковий будиночок для фей, і ме­телик, і сова з квітами. До речі, май­же все це освітлюється від сонячних батарей. Тобто вдень ліхтарики за­ряджаються від сонця, а ввечері так гарно мерехтять.



- А що буде в резиденції Свя­того Миколая? Адже це було так класно.
- Так, дійсно, це була цікава ідея. Кімната Миколая в укритті діє вже два роки. До нас приїздили фотогра­фуватися з Прилук, з Ніжина, з Бах­мача, з сіл нашої громади. А скільки радощів було для малечі! Плануємо, що наступного року кімната також буде діяти. Є ще задум зробити у ць­ому ж приміщенні, тобто у підвально­му приміщенні Центру культури і до­звілля, цікаву локацію на літо, адже там прохолодно влітку, та й щоб дарма не простоювало. Але поки розкривати плани не хочу - а раптом щось не вийде, адже лише ідеї зама­ло - потрібні й спонсори, і чоловічі робочі руки, а з цим у нас зараз дуже скрутно, на жаль. Тож нехай це поки що буде наш маленький секрет.

Джерело: "Трудова слава", Олена БЕРЕЗКІНА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)