Культура Ічнянщини: плани, здобутки, виклики
2025-06-24 13:33:19



Марина Вітик
Завжди цікаво зазирнути за лаштунки сфери, яка дарує нам естетичне задоволення та збагачує наш внутрішній світ. Сьогодні ми запросили до розмови начальницю Відділу культури і туризму Ічнянської міської ради Марину Вітик, щоб із перших вуст почути про те, як працюють заклади культури нашої громади. Дізнаймося разом, які ідеї втілюються в життя, які проєкти вже принесли свої плоди, а які тільки чекають на реалізацію. Поговоримо про плани на майбутнє та виклики, з якими доводиться стикатися у цій важливій сфері.
- Марино Вікторівно, скажіть, будь ласка, яка зараз мережа культурних закладів Ічнянщини? Що туди входить?
- До нашої структури входять два музеї: краєзнавчий музей в Ічні та його підрозділ - музей Миколи Ге, а також музей-садиба братів Ревуць- ких. Ще у нашій структурі є Мистецька школа, Центр культури і дозвілля, 16 сільських будинків культури та клубів, а також бібліотеки (КЗ «Публічна бібліотека Ічнянської міської ради» та 12 філій по селах). Усього в нас у сфері культури працює 115 співробітників.
- Чи всі заклади культури фінансуються з місцевого бюджету? А державного фінансування взагалі не передбачається?
- Усе фінансується з місцевого бюджету. Це в освіті є якась державна субвенція, а в нас лише місцевий бюджет.
- Чи відвідують зараз клуби? Наскільки вони потрібні населенню? Та чи не планується скорочування мережі сільських клубів?
- Зараз загалом не дуже багато людей відвідують заходи. Спочатку ковід «відучив» нас збиратися, потім війна... Існує поширена думка, що зараз пісні й танці не на часі. Але саме зараз культура потрібна як ніколи. Нам усім періодично треба відволікатися від негативу. Щодо того, що на заходи людей ходить не так багато, як хотілося б (і в селах, і в Ічні), - я вважаю, що неправильно говорити, що то люди якісь не такі, бо не приходять на концерти. Потрібно щоразу аналізувати проведені заходи й намагатися робити ще краще, ще цікавіше - щоб тим, хто раніше не приходив, захотілося прийти. В першу чергу потрібно запитати у себе: можливо, ми не даємо того, що хоче бачити глядач? Я вважаю, що ми в першу чергу повинні так організувати роботу наших закладів культури, так побудувати наші заходи, щоб людям хотілося їх відвідувати. Звісно, дуже нелегко працювати без належного фінансування. Це і про декорації, і про костюми, і про якісний звук. Але ми дуже стараємося.
Коли я прийшла сюди на роботу у 2021 році, я зіткнулася з тим, що були в нас клуби, які фактично не працювали. Там люди були на 0,25 або на 0,5 ставки, але нічого не робили. Єдине, що коли відбувалися вибори, працівник відкривав цей клуб, і все, тобто вся його робота в цьому полягала. Ось такі заклади ми прибрали й залишили тільки ті клуби, де дійсно люди працюють. Звісно, там, де люди звільнилися, ми намагалися знайти нових працівників. На жаль, заробітна плата працівників культури - це копійки, і в нашій сфері наразі існує величезний кадровий голод. Не сприяє покращенню ситуації з кадрами й відсутність бронювання. Але ми якось намагаємося виживати й робити життя людей трішки яскравішим.
Взагалі зараз дуже важко працювати. Люди пригнічені, у постійному стресі. Наприклад, якщо якийсь ансамбль колись був у селі, то зараз важко зібрати його учасників. Одна виконавиця каже: «Я не можу, бо в мене син служить у війську. Я за нього хвилююся». Друга каже, що їй не до пісень, бо «війна, нас взагалі люди не зрозуміють». Багато аматорських колективів зараз ось так через війну просто розвалилися. Але попри всі складнощі наші фахівці працюють, зараз залишилися у клубах ті люди, які дійсно віддані своїй роботі. Так, є в нас пара закладів, у яких робота трохи кульгає.
Але загалом я всіма клубами задоволена. Бо вони проводять заходи, ведуть гуртки (вокальні, драматичні, художнього читання тощо). Враховуючи ситуацію з фінансуванням та війною, я вважаю, що сьогодні культура в громаді працює нормально.


- А хто веде гуртки?
- Усі ці гуртки ведуть завідувачі клубів, художні керівники. Вони активно працюють з дітьми. У селах зараз мало людей, звісно, але клубні працівники намагаються долучати дітей до культури, щоб діти не хиталися десь по кутах, а займалися в гуртках, розвивали свої таланти. Організовують культурне дозвілля, культурний простір. У клубах є столи для настільного тенісу, у деяких клубах є більярдні столи. Діти і молодь із задоволенням увечері приходять: грають, спілкуються з однолітками.
- А якісь концерти, святкові заходи в клубах готують?
- Звісно, проводять концерти до всіх визначних дат, театральні вистави. Зрозуміло, що якщо в селі живе 200-400 мешканців, то не дуже просто знайти талановитих людей, які б співали, танцювали та ще й мали бажання брати участь у художній самодіяльності. Але наші співробітники виходять із ситуації - вони якісь невеличкі сценки ставлять, концертні програми готують. Наприклад, не вміє дитина співати, але хоче брати участь у концерті, її залучають до сценок, дають прочитати віршик. Звичайно, що є в них і співаки, і музиканти, і танцюристи. Вони й танці ставлять, і музичні номери. Наші завідувачі клубів - творчі люди: працюють гарно, з вогником.
Якщо по селах зазвичай у клубі 1-2 працівники, то в Ічні працювати трішки простіше. У нас є Центр культури і дозвілля, який налічує 9 творчих працівників - там і хор є, і народний театр, і кіностудія, і гурток танцювальний. До речі, керівник гуртка - молода дівчина, вона прийшла нещодавно до нас і має гарні досягнення. Танці - це масово, це красиво. Танцювальний колектив Ічнянського центру культури і дозвілля - постійний учасник усіх концертів, їх дуже гарно сприймають глядачі. Діти займаються в гуртку з великим задоволенням.
На театральні вистави теж люди в нас ходять непогано. Звісно, це далеко не повний зал, як колись було. Зараз дехто взагалі вважає, що це соромно ходити на розважальні заходи, коли люди гинуть. Але ж життя триває, і треба жити всупереч усьому. Ми, своєю чергою, намагаємося стати цікавішими для глядача - ось танці з’явилися, нещодавно благодійники нам подарували якісний проєктор. Ми тепер можемо змонтувати кліп під кожну пісню, а через проєктор зображення транслюється на сцену. Режисер ЦКіДу Андрій Грудницький усе це підбирає до кожного концерту.
- А хто вам подарував проєктор?
- Це Міжнародна організація з питань міграції. Ми постійно подаємо свої проєкти на різні конкурси, у деяких випадках отримуємо таку допомогу. Оформлюємо заявки на грантові програми, шукаємо благодійників. Інколи надходять і депутатські кошти. Також кошти з міського бюджету виділяють, звісно, по можливості. Наприклад, щоб колонки придбати, тобто на те, що дійсно дуже потрібно. Звичайно, що не розкошуємо, але найнеобхідніше нам за кошти міського бюджету закуповують. Дещо буває і за свої кошти купуємо.
- А книжковий фонд вдається поповнювати та виписувати періодику для бібліотек?
- Так, звичайно, і книги намагаємось придбавати, і періодику передплачувати. Не в таких масштабах, як хотілося б, але поповнення є. Ось на останній сесії на бібліотеку виділили кошти з бюджету: зможемо виписати газети та журнали, трохи поповнимо книжковий фонд, і ще закупимо жалюзі, поміняємо два вікна в коридорі бібліотеки. Завжди щось хочеться зробити, щоб воно було корисно для людей. Наприклад, нещодавно в бібліотеці з’явився Цифровий навчальний центр.
- Розкажіть, будь ласка, докладніше про цей Цифровий навчальний центр?
- Цифровий навчальний центр - це наш дуже класний проєкт, який дозволив охопити дітлахів молодшого і середнього шкільного віку. Ми його відкрили у бібліотеці, знов-таки, за допомогою наших закордонних спонсорів - Фінської неурядової релігійної організації. Там зробили чудовий ремонт, купили сучасні меблі, придбали крісла-мішки, 40 планшетів, навушники, проєктор. Тобто зробили так, щоб було відвідувачам зручно та затишно. І сюди з великим задоволенням щодня після школи приходять діти. А під час канікул взагалі центр працює у 2-3 зміни. Бібліотекарі проводять різноманітні тематичні заняття, наприклад, нещодавно розглядали тему жаб у природі. Спочатку бібліотекарі показали невеликий фільм про жабок, про їхнє різноманіття, спосіб життя, потім провели інтерактивне заняття на цю тему, далі діти робили власними руками цю жабку. Ось так цікаво проходить заняття. Плюс у центрі є багато настільних ігор, організовані рухові активності. Тобто діти дуже добре проводять час: і пізнавально, і активно, та водночас з однолітками спілкуються.
- А для дорослих є якісь такі цікаві активності?
- У місті діє Університет третього віку, і там люди поважного віку можуть спілкуватися, цікаво проводити час. Але для людей середнього віку та молоді у нас такого цікавого центру дозвілля поки немає.
- А плануєте такі цікаві локації зробити?
- Так, дуже хочемо зробити культурний простір для молоді й для дітей молодшого віку, бо вони у нас трохи обділені увагою. Для дітей 7-13 років є цифровий навчальний центр, а для молоді та маленьких дітей поки нічого немає. Найбільша проблема - фінансування. Ми підготували два проєкти для створення таких локацій. На третьому поверсі бібліотеки є дуже великий коридор. У цьому коридорі ми й хочемо зробити молодіжний простір: поставити аерохокей, розмістити настільні ігри, придбати приставку Sony PlayStation, щоб молодь могла прийти, поспілкуватися тут, розважитись, почитати, обговорити книги, взяти книги з собою.
Такого плану простір на базі дитячої бібліотеки хочемо зробити і для молодших діток, щоб там були роз- вивальні ігри, пісочниця для малювання (кінетичний пісок), спеціальний килим для проведення активних ігор тощо.
Але для того, щоб це все зробити, потрібні чималі гроші. Необхідно зробити ремонт, закупити обладнання, меблі. Бюджет громади таке навантаження навряд чи потягне, тож підготували проєкти і зараз шукаємо спонсорів. Ще є мрія зробити на місці старого танцювального майданчика сучасний скейт-парк. Нещодавно я підготувала проєкт, тож також шукаємо благодійників. Активно допомагає нам у цьому заступниця міського голови Лариса Мілова.
- Ви підготували такі чудові новорічні та великодні вуличні локації, а чим порадуєте дітлахів влітку?
- Так, звичайно, ми не забули про нашу малечу. У нас є волонтерський проєкт, який називається «Ічня LIVE». Ми з друзями вже більше року збираємо нашим хлопцям, що служать у ЗСУ, гроші на їхні потреби. Виходимо у прямий ефір, зазвичай у вихідні ввечері, і співаємо чотири години пісні. Під час стріму на екрані є картка захисника, на потребу якого ми збираємо кошти, й люди скидають на рахунок гроші. За ефір виходить по-різному: було й 15 тисяч гривень, було й 73 тисячі. Загалом на потреби ЗСУ ми зібрали вже пів мільйона гривень. І от нещодавно ми вирішили для дітей зробити сюрприз: 31 травня вийшли в ефір і зібрали 32 тисячі грн на батут для наших діток. Такий великий, гарний. Ми його поставили біля Центру культури і дозвілля, тож тут з’явилася цікава розважальна локація. Також я ще хочу поруч поставити лавочки та арковий розпилювач, щоб була така освіжаюча арка з водяними бризками. Це й для дітлахів весело та приємно, та й дорослим у спеку буде комфортніше. Бо коли влітку йдеш через нашу велику площу, так можна взагалі збожеволіти від спеки. А ця арка дуже класно вписалася б у нашу зелену зону. І плюс на літо залишиться частково наша великодня локація: і казковий будиночок для фей, і метелик, і сова з квітами. До речі, майже все це освітлюється від сонячних батарей. Тобто вдень ліхтарики заряджаються від сонця, а ввечері так гарно мерехтять.

- А що буде в резиденції Святого Миколая? Адже це було так класно.
- Так, дійсно, це була цікава ідея. Кімната Миколая в укритті діє вже два роки. До нас приїздили фотографуватися з Прилук, з Ніжина, з Бахмача, з сіл нашої громади. А скільки радощів було для малечі! Плануємо, що наступного року кімната також буде діяти. Є ще задум зробити у цьому ж приміщенні, тобто у підвальному приміщенні Центру культури і дозвілля, цікаву локацію на літо, адже там прохолодно влітку, та й щоб дарма не простоювало. Але поки розкривати плани не хочу - а раптом щось не вийде, адже лише ідеї замало - потрібні й спонсори, і чоловічі робочі руки, а з цим у нас зараз дуже скрутно, на жаль. Тож нехай це поки що буде наш маленький секрет.
Джерело: "Трудова слава", Олена БЕРЕЗКІНА
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
Лікар-акушер-гінеколог Олег Матвейко: «Кожна дитинка це наше золото»
2025-07-24 15:49:11
Брат і сестра з Козелеччини розповіли, як прийшли у медицину і стали л...
2025-07-24 15:11:38
У Старому Білоусі на Чернігівщині поховали захисника Євгенія Томилка
2025-07-24 14:44:42
У Чернігові винесли вирок по справі братів-паліїв
2025-07-24 14:27:25
Наймолодший військовий з Чернігівщини, якому видали сертифікат на житл...
2025-07-24 14:06:52
Потрапив у російський полон на ЧАЕС: додому повернувся боєць із Черніг...
2025-07-24 13:10:24
Понад 111 мільйонів гривень направлять на зоопарк у Мені
2025-07-24 13:03:23
3 полону додому повернувся захисник Сергій Маценко із Сосницької грома...
2025-07-24 12:27:41
Під час обміну повернулись двоє полонених з Чернігівщини
2025-07-24 12:10:20
По Прилуцькому району пронісся буревій, якого не пригадують навіть ста...
2025-07-24 11:48:05