Ічнянський професійний аграрний ліцей: від традицій до майбутнього. Історія життя закладу

Колись вважалося, що шлях до успіху лежить лише через університетські аудиторії. Проте сьо­годні реалії ринку праці диктують нові правила. Сучасні роботодавці все частіше шукають не теоретиків, а практиків - тих, хто має конкретні навички та вміє одразу застосовувати їх на ви­робництві. Розпочавши свою діяльність багато років тому, Державний професійно-технічний на­вчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» пройшов довгий шлях, переживши різні епохи та виклики. Сьогодні він стоїть на порозі нової ери, поєднуючи перевірені часом традиції з найсучаснішими освітніми технологіями. Виконувачка обов’язків директора закладу Світлана Ледень розповіла, як ліцей готує молоде покоління до викликів завтрашнього дня, які перспективи від­криває перед своїми випускниками й, звичайно, про його сьогодення та перспективи на майбутнє.



Світлана Ледень

- Ви даєте повну за­гальну середню освіту уч­ням, які вступають на базі 9 класів?
- Так, ми надаємо профе­сійну освіту з отриманням повної загальної середньої освіти.
Випускники отримують сві­доцтво про повну загальну середню освіту і диплом ква­ліфікованого робітника. Нав­чання триває три роки.

- Які перспективи нав­чання ваших учнів далі?
- Після закінчення нашого закладу у випускників, крім працевлаштування, є ще перспекти ви продовження на­вчання, навіть без складання національного мультипред­метного тесту, в межах сту- пеневої освіти. Наші учні після закінчення професійно-тех­нічного навчального закла­ду вступають без складання національного мультипред­метного тесту до закладів вищого рівня, зокрема коле­джів. Ми тісно співпрацюємо з Ніжинським агротехнічним коледжем Національного уні­верситету біоресурсів і при­родокористування України, Технолого-економічним ко­леджем Білоцерківського національного аграрного університету, Бобровицьким коледжем економіки та ме­неджменту ім. В. В. Майнової, Березоворудським коледжем Полтавської державної аг­рарної академії. Навчаються випускники в цих закладах за скороченою програмою, тому що вони вже мають ос­вітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», адже частину предметів вони вже вивчали в нашому ліцеї. Це досить перспективно для учнів, які в 17-18 років зро­зуміли, що диплом кваліфіко­ваного робітника - це не зов­сім те, що задовольняє їхні мрії, що треба вчитися далі, розвиватися, щоб досягти більшого в житті.

- Найчастіше до вас вступа­ють випускники ічнянських шкіл, чи це все ж таки біль­ше сільські діти?
- 85-90% вступників - це мешканці нашої Ічнянської громади, ще трохи є вступ­ників з нашого колишнього Ічнянського району (зараз це Прилуцький район), бува­ють вступники з Ніжинсько­го району та міста Ніжина, з Бахмаччини. Цього року теж є вступники з сусідніх рай­онів. Але все одно, це пере­важно наші ічнянські діти. А міські чи сільські... Ви знає­те, рік на рік не приходиться. Бувають групи, де 50-60% - це випускники міських шкіл, а буває так, що в групі місь­ких може бути троє-четверо. Інколи бувають такі випадки, що пів класу з однієї школи приходить одразу до нас на навчання.

- Серед викладачів закладу є ваші випускники?
- Так, звичайно. На сьогод­ні у нас працює три майстри виробничого навчання, які були свого часу учнями на­шого закладу. Це Леся Сер­гіївна Богатир, випускниця 2007 року, Діана Миколаївна Салій, яка торік прийшла до нас працювати, випускниця 2019 року, і Сергій Володи­мирович Тішкевич.

- Які ваші перспективи, адже Міністерство освіти хоче за рік скорочувати 10-11 кла­си, та й узагалі скорочува­ти малокомплектні школи. А що вам у майбутньому пророкують?
- У нас в регіоні є вакансії для наших випускників, під­приємства потребують ро­бітничих рук, а якщо є попит на випускників, то, я думаю, що ми маємо непогані пер­спективи.
І на сьогодні я вважаю, що в нашому місті й у нашій гро­маді наш заклад обов’язково повинен існувати. Тому що значна частина наших учнів - це діти з малозабезпечених сімей, батьки не завжди мо­жуть їх відправити навчатися у великі міста, у престижні заклади. Навчання в нашо­му ліцеї для них - це гарна можливість отримати фах і повну загальну середню освіту. Учні, які в нас навча­ються, проходять тут добру соціалізацію. Особливо учні з віддалених сіл, які вчилися в школі, де в класі три або п’ять школярів, вони не до- отримали свого часу навіть того загального спілкування та суспільно-громадського життя, яке мають міські діти. А тут вони спілкуються з од­нолітками, викладачами, і, можна так сказати, підрос­тають не лише фізично, а й психологічно. І тому, на мою думку, наш заклад треба під­тримувати. Ми пропонуємо актуальні професії та маємо творчий, професійний, друж­ній педагогічний колектив.

- Хто фінансує ваш заклад? Це громада чи є державне або обласне фінансування?
- Ми державний профе­сійно-технічний навчальний заклад, відповідно, ми й фі­нансуємося державою. Але через те, що замовлення в нас регіональне, то фінансу­вання йде з обласного бюд­жету, але через державну субвенцію.

- Така проблема, як онов­лення вашої матеріаль­но-технічної бази, як вирі­шується?
- Оновлення матеріально- технічної бази - це доволі болюче питання через те, що наш заклад має невелику чи­сельність учнів: у нас зараз 135 учнів. Це занадто мала кількість для професійно- технічного закладу. У першу чергу фінансуються заклади, в яких понад 300-400 учнів, а ми - за залишковим прин­ципом. На сьогодні я не можу похвалитися, що нам щось таке цінне дали. Хоча допо­могу ми маємо, наприклад, комп’ютерну техніку отри­муємо. Тому в такому плані оновлення в нас іде, хоча ми потребуємо більше сучас­ної техніки, сільськогоспо­дарських машин, навісного обладнання, обладнання для ремонту техніки. Питання з оновлення технічних засобів ми вирішуємо самостійно, тут нам держава не допомагає.

- У вас уже є статисти­ка, скільки з ваших випуск­ників 2025 року пішли на­вчатися до закладів вищої акредитації - у коледжі, університети?
- Я не готова сказати, скільки їх вступило, тому що вступна кампанія ще не за­вершена. Але точно знаю, що 10 випускників склада­ли НМТ, тобто ці випускники планують продовжувати на­вчання у вишах. Чи вступлять - покаже життя. Загалом, на базі ОКР «кваліфікованого робітника» в середньому до 30% наших учнів продовжу­ють навчання в коледжах. А випускники коледжів можуть також продовжувати ступе- неву освіту.

- Скільки у вас навча­ється дітей пільгових кате­горій?
- Зараз у нас навчається 135 осіб. Серед цих учнів є учні різних пільгових та со­ціально незахищених кате­горій. Так, наприклад, у цьо­му навчальному році в нас навчалося шестеро учнів, які мали статус сироти або позбавленого батьківського піклування, шестеро учнів, які мають особливі потреби, шестеро учнів із малозабез­печених сімей, одинадцять
- батьки яких мають статус учасників бойових дій, що прирівнюються до ветерана війни.
А також у нас є учні, роди­ни яких мають статус внут­рішньо переміщених осіб. На сьогодні в нас троє таких учнів. Уже маємо інформа­цію, що серед цьогорічних вступників також є діти із сі­мей внутрішньо переміще­них осіб, зі статусом сироти, діти, чиї батьки мають статус УБД.

- Чи забезпечуються учні гуртожитком та сти­пендією, адже для дітей з малозабезпечених сімей це дуже актуально?
- Для іногородніх учнів є гуртожиток. У гуртожитку учні проживають безкоштовно. Також для всіх учнів організо­вано гаряче харчування. Для учнів, які проживають у гур­тожитку, це буде триразове харчування, для учнів, які не проживають у гуртожитку - одноразове харчування.
Учні забезпечуються сти­пендією в розмірі 1250 гри­вень. Учні соціально незахи- щених категорій, які не мають прохідного бала на стипендію, отримують соціальну стипен­дію в розмірі 450 гривень. У середньому стипендію отри­мує десь 70-80% учнів. Тобто переважна більшість учнів стипендію отримує.
Учнів, які беруть участь у позаурочній роботі - у підго­товці заходів, у спортивних змаганнях, у творчих кон­курсах та фестивалях тощо - ми заохочуємо премію­ванням, а учні, які потребу­ють матеріальної підтримки, отримують
матеріальну допомогу.

- У вас, мабуть, є гуртки, сек­ції, ваші учні займаються спортом, малюванням, конструюванням, співом?
- Ми намагаємося залучи­ти якомога більшу кількість учнів до гурткової роботи, намагаємося, щоб гурткова робота була різноманітною. У закладі працює і гурток ху­дожньо-технічного спряму­вання, і спортивний гурток, і народної творчості. Учні мають можливість і цікаво проводити своє дозвілля, і розвиватися, і займатися цікавою справою.
Гуртки працюють як у гур­тожитку, так і в закладі, і на­ віть якщо безпекова ситуація не завжди дозволяє провес­ти якийсь захід чи якесь свя­то, то наші педагоги добре володіють технологіями дис­танційного навчання і вико­ристовують їх не тільки для проведення навчальних за­нять, а також для проведен­ня виховної роботи. І значну частину виховних заходів нам довелося перенести в інтернет-простір: ми все це викладаємо або в себе на сайті, або на ютуб-каналі, або в соцмережах учнівсько­го самоврядування.

Крім того, в місті працю­ють позашкільні заклади, й учні мають можливість там займатися. У нас є дівчина, яка займається боксом у СК «Берег», є учні, які відвідують спортивну школу й займа­ються волейболом. Є учні, які займаються танцями в центрі культури і дозвілля або бе­руть участь у роботі народно­го театру.

Наші учні живуть яскра­вим, насиченим життям, на­ повненим цікавими подіями. Вони не тільки навчаються та здобувають середню освіту й професію, але й беруть ак­тивну участь у творчому та громадському житті Ічнянсь­кої громади. Ми пишаємося нашими випускниками, які успішно працюють практич­но на всіх підприємствах та установах Ічнянщини та Прилуччини.

Джерело: "Трудова слава", спілкувалася Олена БЕРЕЗКІНА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)